РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 121/3477/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Берещанський Ю.В.

№ провадження: 22-ц/190/6478/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Рошка М. В.

"21" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Рошка М.В.,

Суддів:Сінані О.М., Сіротюка В.Г.,

При секретарі:Краснощоковій Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 12 вересня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, уточнивши позовні вимоги просив усунути йому перешкоди у праві користування домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання припинити будівництво щодо знищення стени та встановлення дверей, зобов'язати відповідачку поновити стіну та демонтувати вхідну двір до жилої кімнати 1-3 у домоволодінні. Стягнути з відповідачки на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 4552,09 гривні, у відшкодування моральної шкоди 2000 гривень.

Вимоги обґрунтовані тим, що він є власником домоволодіння та земельної ділянки площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачка зареєстрована у будинку, право власності на будинок не має, але здійснила будівельні роботи, а саме: зруйнувала частину стіни і встановила вхідну двір до кімнати 1-3, площею 16,2 кв.метрів. Діями відповідачки йому завдано матеріальної шкоди в сумі 4552,09 гривень, вартість відновлюваного ремонту та було завдано і моральну шкоду яку він оцінює у 2000 гривень, отже, він зазнав стресу через незаконні дії відповідачки.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 12 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з даним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, представника відповідачки, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо самовільного встановлення вхідної двері до кімнати 1-3, стосовно інших позовних вимог то вони є похідними та задоволенню також не підлягають.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції за таких мотивів відмови в позові про усунення перешкод в користуванні власністю, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог по мотивам неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.05.2003 року позивачу ОСОБА_6 належить житловий будинок з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 (арк. справи 7), а також земельна ділянка площею 0,1000 га, за зазначеною адресою (а.с.22).

Відповідачка ОСОБА_7 зареєстрована та проживає у спірному будинку( а.с.10-17) .

ОСОБА_7 зруйнувала частину стіни і встановила вхідну двір до кімнати 1-3, площею 16,2 кв.метрів, в як вона проживає.

Представник відповідачки у судовому засіданні суду апеляційної інстанції цей факт не заперечував, пояснивши, що позивач перешкоджає відповідачці користуватися будинком, внаслідок чого вона була вимушена розібрати стіну та зробити двері.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідачки, стосовно того, що місце обладнення двірного пройому узгоджено та є дозвіл інспекції ДАБК в АРК на проведення вказаних робіт виходячи з наступного.

Відповідно до копії інвентарної справи, наданої Ялтинським МБТІ, відсутні будь-які данні стосовно переобладнення будинку та наданих дозволів.

Крім того, у якості доказів відповідачка надала ксерокопію плану присадибної ділянки з узгодженим переобладненням двірного пройому (а.с.45), але ці узгодження відсутні у копії інвентарної справи (а.с.85).

Згідно листа Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю в АРК від 10.04.2013 року з 01.01.2008 року по теперешній час дозвіл ОСОБА_7 на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 не надавався (а.с.26).

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статей 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, ОСОБА_7 зруйнувала стіну у житловому будинку, зробила дверний отвір, у будинку який належить позивачеві на праві власності, без дозволу власника будинку, таким чином є всі правові підстави вважати, що самовільно збудовані двері перешкоджають позивачу у користуванні своєю власністю з підстав вказаних в мотивувальній частині рішення, а відтак право ОСОБА_6 є порушеним і підлягає захисту.

У зв'язку з чим висновки суду першої інстанції, що право позивача не порушено є помилковими та такими, що зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Стосовно позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди, то вони задоволенню не підлягають, оскільки вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди стосуються вартості відновлюваного ремонту по демонтажу дверей, але задовольняючи первісні позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов'язання відповідачки демонтувати вхідний дверний пройом в житлову кімнату літ 1-3 та поновити стіну у домоволодінні суд захищає право позивача та у цьому випадку матеріальна компенсація є фактично подвійним стягненням.

Згідно зі статею 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Колегія суддів вважає, що позивачем не надано достовірних та достатніх доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 57, 58 ЦПК України в обґрунтування моральної шкоди.

Приписами пункту 4 частини першої статті 309 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування і ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Статтею 217 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає у рішенні.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині усунення перешкод позивачу у користуванні власністю, шляхом зобов'язання відповідачку демонтувати вхідний дверний пройом в житлову кімнату літ 1-3 та поновити стіну у домоволодінні АДРЕСА_1. У разі невиконання рішення суду у добровільному порядку у строк до 15 січня 2014 року, позивачу, надати право виконати рішення суду за власний рахунок з правом наступного отримання коштів витрачених на виконання судового рішення з відповідачки, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 316 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд при ухваленні рішення вирішує питання про розподіл судових витрат.

Судові витрати, пов'язані з апеляційним розглядом даної справи підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_7 на користь позивача ОСОБА_6 у сумі 172 грн. 50 коп., внаслідок задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2013 року з ухваленням нового рішення по справі .

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 313-314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 12 вересня 2013 року скасувати та ухвалите нове.

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_6 у користуванні власністю, зобов'язати ОСОБА_7 демонтувати вхідний дверний пройом в житлову кімнату літ 1-3 та поновити стену у домоволодінні АДРЕСА_1.

У разі невиконання рішення суду у добровільному порядку у строк до 15 січня 2014 року, позивачу, ОСОБА_6, надати право виконати рішення суду за власний рахунок з правом наступного отримання коштів витрачених на виконання судового рішення з ОСОБА_7.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати у сумі 172 грн. 50 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Сіротюк В.Г. Сінані О.М. Рошка М.В.