Головуючий у 1 інстанції Дорошенко В.Г.
Доповідач Соломаха Л.І.
Категорія 46
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Осипчук О.В.
суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.
при секретарі Мишко Д.О.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
відповідача за основним позовом ОСОБА_2
представника органу опіки та піклування Обезинської О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу
за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на неповнолітню дитину
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 (третя особа - Служба у справах дітей Кіровської районної у м. Донецьку ради) про визначення місця проживання дитини, встановлення порядку спілкування батька з дитиною
за апеляційними скаргами позивача за основним позовом ОСОБА_4, відповідача за основним позовом ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 16 серпня 2013 року, -
В С Т А Н О В И В:
31 січня 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину.
Зазначала, що з 28 квітня 2007 року вона перебуває у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Посилаючись на те, що
- з жовтня 2012 року шлюбні стосунки між ними припинені, вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть;
- після припинення шлюбних відносин син проживає з нею, відповідач участі в утриманні сина не приймає, хоча має таку можливість
просила:
- розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2;
- стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина у розмірі 600 грн. щомісяця (а.с. 4-5).
ОСОБА_2 12 березня 2013 року звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини, встановлення порядку спілкування батька з дитиною.
Зазначав, що 19 жовтня 2012 року його дружина ОСОБА_4 разом з їх сином поїхала у м. Луганськ та 06 листопада 2012 року таємно забрала свої особисті речі, речі дитини з їх спільного місця проживання - АДРЕСА_1 та з'їхала на орендовану квартиру.
Посилаючись на те, що
- з жовтня 2012 року ОСОБА_4 створює йому перешкоди у спілкуванні з сином, приховує своє місце проживання, ігнорує його телефонні дзвінки, ігнорує його пропозиції щодо визначення часу його спілкування з дитиною;
- до органу опіки та піклування, куди він звернувся з заявою про визначення місця проживання дитини та встановлення режиму спілкування з дитиною, не з'являється
просив:
- визначити місцем проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання його батька ОСОБА_2 - АДРЕСА_1;
- встановити режим його спілкування з малолітнім ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13-15).
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 16 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований 28 квітня 2007 року Артемівським відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції, актовий запис № 295.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 363 грн. щомісяця, починаючи з 31 січня 2013 року і до повноліття сина або до зміни матеріального стану сторін. З ОСОБА_2 на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 229,40 грн.
Визначено час спілкування ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в першу та третю суботу та у другу та четверту неділю кожного місяця з 10.00 години до 20.00 години дня, при попередньому узгодженні з матір'ю дитини - ОСОБА_4
Визначено спільне проведення ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, сімейних, державних та релігійних свят, як то Новий рік, Пасха, день народження батька (ІНФОРМАЦІЯ_3), день народження дитини (ІНФОРМАЦІЯ_1), день народження бабусі ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_6) у родині батька, при наявності бажання на то дитини та при попередньому узгодженні з матір'ю дитини ОСОБА_4
Визначено час проведення спільного літнього відпочинку ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом двох тижнів, при попередньому узгодженні з матір'ю дитини ОСОБА_4
У іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 63-68).
З таким судовим рішенням не погодилися обидві сторони.
Позивач за основним позовом ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині стягнення аліментів та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог про стягнення аліментів в розмірі 600 грн. Посилається на те, що суд неправильно оцінив обставини, визначені в ст. 182 СК України. Факт проживання матері відповідача разом з відповідачем не свідчить про знаходження матері на утриманні відповідача. Застосовуючи положення ст. 184 СК України, суд послався на надані відповідачем фінансові звіти та не врахував, що зазначена норма права застосовується, якщо не приймаються до уваги доводи щодо офіційних доходів платника аліментів (а.с. 78-80).
Відповідач за основним позовом ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду у частині встановлення порядку його спілкування з дитиною. Посилається на те, що надавши йому для спілкування з дитиною лише вихідні та святкові дні, суд своїм рішенням обмежив його права на спілкування з сином, оскільки він бажає приймати участь у його навчанні, відвідувати разом з сином спортивні заклади та оздоровчі центри. Встановивши йому для спілкування з дитиною лише вихідні дні, суд не врахував, що він займається підприємницькою діяльністю і по вихідним дням часто працює, а тому не буде мати змоги проводити з сином кожні вихідні. Посилаючись на те, що ОСОБА_4 ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, з метою уникнути ухилення матері дитини від виконання рішення суду просив встановити йому для спілкування з сином конкретні дні, а саме: понеділок та п'ятницю кожного тижня, два дня вихідних (субота, неділя) через тиждень, спільне проведення з ОСОБА_5 сімейних, державних та релігійних свят (Новий рік, Пасха, день народження батька (ІНФОРМАЦІЯ_3), день народження дитини (ІНФОРМАЦІЯ_1), день народження бабусі ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_6) у родині батька; визначити час проведення його спільного літнього відпочинку з сином протягом одного місяця - в серпні (а.с. 72-74).
В судове засідання апеляційного суду позивач за основним позовом ОСОБА_4 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до частини 5 ст. 76 ЦПК України. У судове засідання з'явився її представник ОСОБА_7, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 19 листопада 2012 року (а.с. 12), доводи апеляційної скарги позивача підтримав, просив її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечував, просив рішення суду в частині встановлення порядку спілкування батька з сином залишити без змін.
Відповідач за основним позовом ОСОБА_2 доводи своєї апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував, посилався на те, що розмір аліментів судом першої інстанції визначений з урахуванням його матеріального стану.
Представник органу опіки та піклування Кіровської районної у м. Донецьку ради Обезінська О.С., яка діє на підставі довіреності (а.с..146), просила розглянути справу в частині визначення порядку спілкування батька з дитиною з урахуванням рішення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Донецьку ради про участь ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_5 від 27 листопада 2013 року за № 349/2, яке було прийнято за погодженням обох батьків дитини.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_9, відповідача ОСОБА_2, представника органа опіки та піклування Кіровської районної у м. Донецьку ради Обезінської О.С., дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню повністю, а відповідача - частково з наступних підстав:
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що сторони 28 квітня 2007 року зареєстрували шлюб в Артемівському відділі реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції, актовий запис № 295 (а.с. 6).
Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 112 СК України та виходив з того, що з жовтня 2012 року сторони припинили шлюбні стосунки, примирення між ними не відбулося, тому шлюб між ними підлягає розірванню.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, суд першої інстанції послався на вимоги ст.ст. 180, 184 СК України та виходив з того, що ОСОБА_2 має мінливий дохід від зайняття підприємницькою діяльністю, матеріальної можливості сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 600 грн. не має, на його утриманні перебуває непрацездатна мати та він має кредитні зобов'язання за кредитними договорами від 18 липня 2007 року та від 20 грудня 2012 року.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції виходив з того, що і батько, і мати ведуть нормальний спосіб життя, не мають негативних звичок, їх матеріальний стан не має суттєвої різниці. З урахуванням віку малолітнього ОСОБА_5, того, що до теперішнього часу хлопчик постійно проживає з матір'ю і зміна його звичайного оточення може вплинути на психологічний стан дитини, суд дійшов висновку про те, що дитина має проживати з матір'ю ОСОБА_4, що не перешкоджає батькові ОСОБА_2 спілкуватися з сином, приймати участь у його вихованні, тобто реалізувати свої права, передбачені ст.ст. 150-151 СК України.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення порядку спілкування з дитиною, суд першої інстанції виходив з того, що сторони добровільно не можуть домовитися щодо участі батька ОСОБА_2 у вихованні сина, рішення органу опіки та піклування від 25 березня 2013 року про порядок участі батька у вихованні сина ОСОБА_4 не виконується, ОСОБА_2 до теперішнього часу обмежений у спілкуванні з дитиною. Враховуючи, що хлопчик вже досяг шкільного віку, повинен буде кожного дня відвідувати шкільний заклад, після чого виконувати домашні завдання, суд дійшов висновку про недоцільність призначати днями спілкування батька з дитиною робочі дні та визначив час спілкування ОСОБА_2 з малолітнім сином в першу та третю суботу, у другу та четверту неділю кожного місяця з 10.00 години до 20.00 години при попередньому узгодженні з матір'ю дитини ОСОБА_4; спільне проведення ОСОБА_2 з малолітнім сином сімейних, державних та релігійних свят, як то Новий рік, Пасха, день народження батька (ІНФОРМАЦІЯ_3), день народження дитини (ІНФОРМАЦІЯ_1), день народження бабусі ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_6) у родині батька, при наявності бажання на то дитини та при попередньому узгодженні з матір'ю дитини ОСОБА_4; визначив час спільного літнього відпочинку ОСОБА_2 з малолітнім сином - протягом двох тижнів при попередньому узгодженні з матір'ю дитини ОСОБА_4
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 16 серпня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком сторонами не оскаржується.
Враховуючи зазначене, апеляційним судом перевіряється законність та обґрунтованість рішення суду лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини.
Розглядаючи позов ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дитину, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст. 180-184 СК України.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З матеріалів справи встановлено, що батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в свідоцтві про його народження записаний відповідач ОСОБА_2, матір'ю - позивач ОСОБА_4.
Після припинення шлюбних відносини сторони проживають окремо один від одного, малолітній ОСОБА_5 проживає з матір'ю ОСОБА_4 Відповідач регулярної матеріальної допомоги на утримання сина не надає та між батьками існує спір щодо розміру належної матеріальної допомоги на утримання сина з боку батька, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач зобов'язаний утримувати свого сина та відповідно до частини 3 ст. 181, ст. 184 СК України стягнув з відповідача на утримання сина аліменти у твердій грошовій сумі, оскільки ОСОБА_2, як суб'єкт підприємницької діяльності, має нерегулярний, мінливий дохід.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставин, що мають істотне значення.
Згідно частини 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно ст. 7 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожитковий мінімум в розрахунку на місяць на дітей віком від 6 до 18 років у 2013 році установлено: з 1 січня - 1210 гривень, з 1 грудня - 1286 гривень. Тобто, мінімальний розмір аліментів на одну дитину віком від 6 до 18 років на час розгляду справи судом не може бути меншим 363 грн.
Визначаючи розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_5, суд першої інстанції врахував, що разом з платником аліментів проживає його мати ОСОБА_6, яка є інвалідом 3 групи, та він має кредитні зобов'язання за кредитними договорами від 18 липня 2007 року та від 20 грудня 2012 року, що суттєво впливає на його матеріальний стан.
ОСОБА_2 дійсно на час ухвалення оскаржуваного судового рішення мав непрацездатну мати ОСОБА_6, яка була визнана інвалідом 3 групи на строк до 30 листопада 2013 року (а.с. 57). Проте, як обґрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі, враховуючи зазначену обставину, суд першої інстанції не перевірив чи перебуває мати на утриманні відповідача. В матеріалах справи відсутні докази щодо матеріального стану матері відповідача ОСОБА_6
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення аліментів в розмірі 363 грн. в місяць, тобто в мінімальному розмірі, при прожитковому мінімумі на місяць на дитину від 6 років - 1 210 грн., суд першої інстанції не врахував матеріальний стан дитини, яка проживає з матір'ю, яка на час ухвалення оскаржуваного судового рішення не працювала та самостійних доходів не мала, тобто не мала можливості взяти на себе більшу участь в матеріальному утриманні дитини, ніж батько.
Стягуючи аліменти на утримання дитини в розмірі 363 грн. в місяць, суд не зазначив виключні обставини, які б давали підстави для того, щоб дитина не була забезпечена батьками навіть в розмірі мінімального прожиткового мінімуму. Посилаючись на фінансові звіти за травень-серпень 2013 року на а.с. 47-50, суд не врахував, що це є лише звіти про дебітові та кредитові операції за певним рахунком ОСОБА_2 у публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк», які не є доказами матеріального стану відповідача, а тому обґрунтованими є доводи апеляційної скарги позивача, що ці звіти суд не повинен був враховувати.
Згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 його дохід від зайняття діяльністю страхових агентів та брокерів за 3 квартали 2013 року складає 2 965,6 грн. (а.с. 154-155). Проте відповідач є працездатною особою молодого віку та мусить докладати певних зусиль, як для забезпечення свого існування, так і для забезпечення хоча б мінімальних потреб дитини, яку він за законом зобов'язаний утримувати.
Посилаючись на наявність у відповідача кредитних зобов'язань, суд не врахував, що за кредитним договором від 18 липня 2007 року відповідач отримав кредит в розмірі 8 542 долари США на купівлю автомобіля марки DAEWOO (а.с. 54-56), що свідчить про певну матеріальну спроможність відповідача, який за цим кредитним договором (п.2.3) щомісяця зобов'язаний сплачувати не менше 102 доларів США та згідно листа ПАТ «Банк Форум» від 04 травня 2013 року простроченої заборгованості не має (а.с. 52).
Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що висновку про те, відповідач не має матеріальної можливості сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 600 грн. в місяць, є таким, що не відповідає обставинам справи.
Відповідно до п. 3 частини 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище дитини, яка мешкає з матір'ю, яка з 02 вересня 2013 року працює, проте має незначний дохід (1 800 грн. в місяць) (а.с.133-134); стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який є приватним підприємцем, є працездатною молодою людиною, має у власності автомобіль та спроможний сплачувати за нього кредитні зобов'язання в розмірі не менш 102 доларів США; розмір прожиткового мінімуму для дитини, який складає 1210 гривень в місяць, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дитину в розмірі 600 грн. є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, відповідач є спроможним сплачувати на утримання сина аліменти в розмірі 600 грн. в місяць, забезпечуючи таким чином разом з матір'ю дитини мінімальний прожитковий мінімум для дитини.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення порядку участі у вихованні дитини, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. 141, ст. 153, ст. 157 - 159 СК України.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
З матеріалів справи встановлено, що батьки ОСОБА_5 спільно не проживають, що дитина мешкає з матір'ю.
Батько ОСОБА_2 звертався з приводу спору щодо його участі у вихованні сина до органу опіки та піклування. Згідно висновку служби у справах дітей, який затверджений рішенням виконавчого комітету Кіровської районної у м. Донецьку ради №111/7 від 10 квітня 2013 року, службою у справах дітей Кіровської районної у м. Донецьку ради батьку ОСОБА_11 та бабі ОСОБА_6 надано право на участь у вихованні малолітнього ОСОБА_5, 2007 року народження, 2 дні вихідних (субота, неділя) через тиждень та 2 дні протягом тижня (а.с. 24-25).
Проте до теперішнього часу ОСОБА_4 ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування щодо участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визначення судом способу його участі у вихованні сина.
Згідно частини 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Положення частини 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст.ст. 7, 141, 159 СК України свідчать про те, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Статтею 15 Закону України від 26.04.2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» передбачено право дитини як на проживання, так і на спілкування з батьками: дитина, яка проживає окремо від батьків або від одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків й прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь в її вихованні й мають право спілкування з дитиною, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджає нормальному вихованню дитини.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Матір'ю дитини не надано суду доказів, що спілкування батька з дитиною буде перешкоджати нормальному розвиткові дитини.
Згідно частини 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів, в тому числі й щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, участь органу опіки та піклування є обов'язковою. Крім того, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
В порушення цієї норми матеріального права судом першої інстанції справа розглянута без участі органу опіки та піклування та без витребування від органу опіки та піклування письмового висновку щодо розв'язання спору між батьками.
Крім того, визначаючи порядок участі батька у вихованні сина, суд першої інстанції послався на досягнення ОСОБА_5 шкільного віку та необхідність щодня відвідувати шкільний заклад, що унеможливлює спілкування дитини з батьком у будні дні. Проте сторони визнають, що на теперішній час їх син ОСОБА_5, хоча і досяг шестирічного віку, але шкільний заклад не відвідує, він відвідує дошкільний заклад і до школи піде з 01 вересня 2014 року.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
На вимогу апеляційного суду Донецької області органом опіки та піклування - виконавчим комітетом Кіровської районної у м. Донецьку ради надано письмовий висновок щодо розв'язання спору. Відповідно до рішення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Донецьку ради № 349/2 від 27 листопада 2013 року є доцільним надати ОСОБА_2 право на участь у вихованні малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1: 2 рази на місяць - субота та неділя (без ночівлі) з 10.00 години до 20.00 години, 2 рази на тиждень (в будні дні) - з 17.00 години до 20.00 години за погодженням з матір'ю дитини та з урахуванням побажань дитини (а.с. 149).
Представник органу опіки та піклування Обезінська О.С. в судовому засіданні апеляційного суду пояснила, що зазначений порядок участі батька у вихованні дитини був погоджений з матір'ю дитини ОСОБА_4
Враховуючи наявність зазначеного письмового висновку, з яким повністю погоджується батько дитини ОСОБА_2, а також його клопотання визначити більш конкретні дні його участі у вихованні дитини з метою запобігти ухилення ОСОБА_4 від виконання рішення суду, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині встановлення порядку участі ОСОБА_2, у вихованні дитини підлягає зміні. З урахуванням висновку органу опіки та піклування від 27 листопада 2013 року апеляційний суд дійшов висновку про встановлення наступного порядку участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5:
- за місцем проживання батька ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, в першу та третю суботу, першу та третю неділю кожного місяця з 10 години до 20 години кожного з цих вихідних днів (без ночівлі), кожний вівторок та кожний четвер з 17 години до 20 години, тобто в запропонованому органом опіки та піклування обсязі, але більш конкретизувавши дні спілкування батька з дитиною;
- спільне проведення у родині батька ОСОБА_2 сімейних, державних та релігійних свят, як то: Новий рік, Пасха, день народження батька (ІНФОРМАЦІЯ_3), день народження бабусі ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_6); а день народження дитини ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1) - за погодженням з матір'ю дитини ОСОБА_4; апеляційний суд вважає, що встановлення обов'язкового проведення у родині батька дня народження дитини буде порушувати як права самої дитини, так і права матері, яка також має право провести із своєю дитиною день її народження.
- проведення спільного літнього відпочинку протягом двох тижнів в серпні кожного року; таку тривалість відпочинку у судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 визнав достатньою.
Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу позивача за основним позовом ОСОБА_4 задовольнити.
Апеляційну скаргу відповідача за основним позовом ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 16 серпня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 змінити.
Стягувати з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка м. Луганськ, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 600 (шістсот) гривень щомісяця, починаючи з 31 січня 2013 року до повноліття дитини.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 16 серпня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення порядку спілкування з дитиною змінити.
Встановити порядок участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1:
- за місцем проживання батька ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, в першу та третю суботу, першу та третю неділю кожного місяця з 10 години до 20 години кожного з цих вихідних днів (без ночівлі), кожний вівторок та кожний четвер з 17 години до 20 години;
- спільне проведення у родині батька ОСОБА_2 сімейних, державних та релігійних свят, як то: Новий рік, Пасха, день народження батька (ІНФОРМАЦІЯ_3), день народження бабусі ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_6); а день народження дитини ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1) - за погодженням з матір'ю дитини ОСОБА_4;
- проведення спільного літнього відпочинку протягом двох тижнів в серпні кожного року.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.В. Осипчук
Судді: Л.І. Соломаха
Т.І. Биліна