№ справа:118/4702/12Головуючий суду першої інстанції:Докучаєва Вікторія Юріївна
№ провадження:11/190/985/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Радіонов І.І.
_________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"21" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.
Суддів -Радіонова І.І., Крючкова І.І.
за участю прокурора - засуджених - захисника - законних представників неповнолітніх засуджених - потерпілої -ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_9 в інтересах неповнолітнього засудженого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_13 на вирок Сімферопольського районного суду АРК від 25 вересня 2012 року, яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі; за ч.3 ст.185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_6 покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі; за ч.3 ст.185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України на ОСОБА_6 покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_8, який не було оскаржено.
Цивільний позов ОСОБА_13 на суму 14010 грн. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_14, ОСОБА_11 солідарно на користь ОСОБА_13 суму у розмірі 6250 грн. Стягнуто з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_13 суму у розмірі 140 грн. В іншій частині цивільний позов залишено без задоволення.
Цивільні позови ЦТП № 1 КФ ПАТ «Укртелеком» на суму 638,82 грн. та ДП «ДСП «Сонячне» на загальну суму 1250 грн. залишені без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_10 в доход держави витрати за проведення експертиз на загальну суму 46,03 грн., з кожного.
По справі вирішено питання про речові докази.
Колегія суддів,
В С Т А Н О В И Л А:
Як зазначено у вироку, ОСОБА_6, на початку квітня 2012 року приблизно о 21 годині, за попередньою змовою з іншим засудженим у цій справі, проник у приміщення літньої кухні у домоволодінні АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно ОСОБА_13 на загальну суму 5 750 грн.
ОСОБА_7, в середині квітня 2012 року о 23 годині, за попередньою змовою з іншими засудженими у цій справі, зі складу отрутохімікатів, розташованого у с. Скворцове Сімферопольського району АРК, таємно викрав майно ДП «ДСП «Сонячне» на загальну суму 750 грн.
Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в кінці квітня 2012 року, а також на початку травня 2012 року за попередньою змовою з іншими засудженими у цій справі, з поля, розташованого за хімічним складом у с. Скворцове Сімферопольського району АРК, таємно викрали майно ДП «ДСП «Сонячне» на загальну суму 200 грн.
Ухвалою Апеляційного суду АРК від 10.01.2013 року вирок Сімферопольського районного суду АРК від 25.09.2012 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 змінено.
Зокрема, дії ОСОБА_7 за епізодами таємного викрадення майна ДП «ДСП «Сонячне» перекваліфіковано з ч.3 на ч.2 ст.185 КК України. Ухвалено вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі, від відбування якого останнього звільнено на підставі ст.104 КК Країни, з встановленням іспитового строку 1 рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
ОСОБА_6 ухвалено вважати засудженим за ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України й на підставі ст.70 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції, від відбування якого його звільнено із застосуванням ст.104 КК Країни, з встановленням іспитового строку 1 рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Крім того, у порядку ст.365 КПК України (1960 року) вирок змінено й щодо ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_8, також з мотивувальної частини вироку виключено зайво зазначені епізоди крадіжок.
В іншій частині вирок суду першої інстанції від 25.09.2012 року залишено без зміни.
Ухвала Апеляційного суду АРК від 10.01.2013 року щодо засуджених ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_8 не була оскаржена.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.10.2013 року ухвалу Апеляційного суду АРК від 10.01.2013 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.
В апеляції захисник ОСОБА_9 просить вирок скасувати, справу стосовно ОСОБА_7 закрити за відсутністю в його діях складу злочину.
Свої доводи мотивує тим, що у порушення вимог ст.64 КПК України (1960 року) ні органом досудового слідства, ні судом не була встановлена подія злочину (місце), винність обвинуваченого у вчиненні злочину, характер і розмір шкоди, завданої злочином.
На думку захисника, у діях ОСОБА_7 за ч.3 ст.185 КК України за епізодом викрадення трьох металевих піддонів відсутня така кваліфікуюча ознака як проникнення у сховище, оскільки у вироку не вказано про механізм такого проникнення, не вказано про те, що з себе представляє саме приміщення хімічного складу, не вказано чи була територія хімічного складу огороджена, чи були двері в приміщенні хімічного складу, чи був замок, охорона, сторожа тощо. Крім того, як вказує захисник, у матеріалах кримінальної справи відсутні фотографії хімічного складу та приміщення, з якого були винесені три металевих піддона шляхом проникнення. Як вказує захисник, судом першої інстанції та органом досудового слідства не звернуто увагу на те, що територія хімічного складу не має огорожі, приміщення, з якого були винесені три металевих піддону, не має дверей, а дах обсипався і провалився від старості будівлі.
Також захисник вказує на те, що матеріалами кримінальної справи не знайшла свого підтвердження сума завданого збитку у розмірі 750 грн., оскільки згідно відповіді керівництва ДП «ДСП «Сонячне» станом на 01.04.2012 року, викраденні піддони мають 100 % фізичний знос та підлягають утилізації і мають нульову залишкову вартість, у зв'язку з чим, на думку захисника, ОСОБА_7 незаконно засудили за розкрадання піддонів за ч.3 ст.185 КК України.
Крім того, на думку захисника, ОСОБА_7 також незаконно засудили за викрадення на полі за хімічним складом 10-ти залізобетонних кілків для виноградників, оскільки суд першої інстанції та орган досудового слідства в порушення вимог ст.64 КПК України (1960 року) не встановили місце звідки насправді були викрадені ці кілки. Як вказує захисник, хімічний склад розташований у відкритому полі і навколо нього розташовано ще безліч різних полів, проте органом досудового слідства дислокація поля не встановлена, схема полів з визначенням місця розташування руїн хімічного складу до матеріалів кримінальної справи не долучена. Згідно відповіді Скворцівської сільської ради, поле, з якого були викрадені залізобетонні кілки для виноградників, 25.03.2005 року передано ДП «ДСП «Сонячне» сільській раді під розміщення кладовища.
Як вказує захисник, при передачі земель під кладовище, колишній власник ДП «ДСП «Сонячне» не очистив поле від уламків виноградних кілків, а передав поле Скворцівській сільській раді під поховання, у зв'язку з чим, врослі в землю уламки колишніх колись виноградних кілків являються в силу ст.335 ЦК України безхазяйним майном і така знахідка, на думку захисника, не може кваліфікуватися як крадіжка майна. При цьому, як зазначає захисник, на ці уламки ніхто прав не заявив ні на досудовому слідстві, ні в суді.
В апеляції потерпіла ОСОБА_13 просить вирок в частині цивільного позову скасувати, постановити в цій частині новий вирок, яким задовольнити цивільний позов у повному обсязі.
Свої доводи мотивує тим, що вона належним чином не сповіщалась про день і час попереднього слухання справи, тому була позбавлена можливості доповнити свої позовні вимоги, що потягло за собою порушення її прав. Вважає, що суд необґрунтовано не врахував вимоги потерпілої, пов'язані з виконанням робіт необхідних для відновлення пошкодженого їй майна.
Апеляція потерпілої ОСОБА_13 розглядається тільки в частині, що стосується вимог до ОСОБА_6, оскільки ухвала Апеляційного суду АРК від 10.01.2013 року скасовано тільки щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Заслухавши доповідача, провівши судові дебати, в яких: захисник ОСОБА_9 підтримав свою апеляцію та вважав необхідним також скасувати і вирок відносно ОСОБА_6, залишив на розсуд колегії суддів розгляд апеляції потерпілої; потерпіла ОСОБА_13 підтримала свою апеляцію та заперечувала проти задоволення доводів апеляції захисника ОСОБА_9; засуджений ОСОБА_7 та його законний представник ОСОБА_10 підтримали апеляцію захисника ОСОБА_9 та заперечували проти задоволення доводів апеляції потерпілої; засуджений ОСОБА_6 та його законний представник ОСОБА_11 підтримали апеляцію захисника ОСОБА_9 та заперечували проти задоволення доводів апеляції потерпілої; засуджений ОСОБА_8 та його законний представник ОСОБА_12 залишили на розсуд колегії суддів розгляд апеляцій; прокурор заперечував проти задоволення доводів апеляцій захисника та потерпілої, після чого, вислухавши останнє слово засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції захисника та потерпілої підлягають частковому задоволенню, а вирок відносно ОСОБА_7 та у порядку ст.365 КПК України (1960 року) відносно ОСОБА_6 підлягає скасуванню з направленням кримінальної справи для проведення додаткового розслідування, з наступних підстав.
У відповідності зі ст.367 КПК України (1960 року) підставами для скасування вироку є істотні порушення кримінально-процесуального закону, однобічність або неповнота досудового і судового слідства.
Згідно до вимог ст.327 КПК України (1960 року) обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
Як видно з матеріалів справи, органами досудового слідства та судом не були дотримані ці вимоги закону та й в основу обвинувачення покладені докази, які не були належним чином перевірені на стадії досудового слідства та в судовому засіданні, і вони за своїм змістом викликають сумніви.
Так, згідно ст.368 КПК України (1960 року) однобічним або неповним визнається досудове і судове слідство в суді першої інстанції, якщо залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до вимог ст.334 КПК України (1960 року) мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.
У відповідності зі ст.323 КПК України (1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На думку колегії суддів, вирок щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 постановлено з порушенням ст.ст.323, 334 КПК України (1960 року), оскільки суд, в ході судового розгляду не дав оцінку всім доказам у справі в їх сукупності, не дав аналізу всім зібраним у справі доказам, на яких ґрунтувалося обвинувачення, чим допустив однобічність і неповноту.
Відповідно до ст.64 КПК України (1960 року) при провадженні досудового слідства і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; характер і розмір шкоди, завданої злочином.
Так, для наявності такої кваліфікуючої ознаки злочинів проти власності як проникнення у сховище, слід встановити чи дійсно було проникнення саме у сховище.
При цьому під сховищем слід розуміти частину території, відведену для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, яка обладнана огорожею або технічними засобами чи забезпечена іншою охороною (наявність охоронця, сигналізації) від доступу до них сторонніх осіб. Та не може визнаватися сховищем неогороджена і така, що не охороняється, площа або територія, на яку вхід сторонніх осіб є вільним.
Разом з тим, як вбачається з наданих до апеляції фотографій, територія хімічного складу не має огорожі, приміщення, з якого були винесені три металевих піддону, не має дверей, а дах обсипався і провалився від старості будівлі, тобто вхід до приміщення не має охорони та є вільним, але ні орган досудового слідства, ні суд першої інстанції не звернув на це увагу та не дав належної оцінки (т.3 а.с.118-123).
При цьому, органом досудового слідства взагалі не був проведений огляд місця події, та не долучені до матеріалів кримінальної справи фотографії хімічного складу та приміщення, з якого були винесені три металевих піддона шляхом проникнення, для належної правової оцінки судом першої інстанції правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.3 ст.185 КК України щодо викрадення металевих піддонів, тобто проігноровані вимоги ст.190 КПК України (1960 року),.
Крім того, як вбачається із відповіді керівництва ДП «ДСП «Сонячне» станом на 01.04.2012 року, викраденні піддони мають 100 % фізичний знос та підлягають утилізації і мають нульову залишкову вартість (т.3 а.с.131), що викликає сумнів щодо суми завданого ДП «ДСП «Сонячне» збитку у розмірі 750 грн. та вказує на те, що ні судом першої інстанції, ні органом досудового слідства не встановлений дійсний розмір шкоди, завданої злочином.
При цьому, ні судом першої інстанції, ні органом досудового слідства не дана належна оцінка тому факту, що в матеріалах кримінальної справи відсутні належні документи, які свідчили б про знаходження піддонів на балансі у цього підприємства.
Також, ні органом досудового слідства, ні судом першої інстанції в порушення вимог ст.64 КПК України (1960 року) не встановлено місце звідки насправді ОСОБА_7, ОСОБА_6 та іншими особами були викрадені 10-ть залізобетонних кілків для виноградників.
При цьому, органом досудового слідства взагалі не був проведений огляд місця події за цим епізодом та не долучена до матеріалів кримінальної справи дислокація та схема полів з визначенням місця розташування хімічного складу тобто знову проігноровані вимоги ст.190 КПК України (1960 року).
Згідно відповіді Скворцівської сільської ради, поле, з якого були викрадені залізобетонні кілки для виноградників, передано ДП «ДСП «Сонячне» сільській раді під розміщення кладовища (т.3 а.с.132).
Таким чином, ні органом досудового слідства, ні судом першої інстанції не встановлено кому саме належить це поле за хімічним складом та з урахуванням цього кому саме належать ці залізобетонні кілки для виноградників.
Таким чином, незважаючи на те, що обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було пред'явлено в порушення вимог ст.ст.132, 142 КПК України (1960 року), оскільки не була поставлена конкретна і зрозуміла для обвинувачених об'єктивна сторона вищезазначених злочинів, суд першої інстанції при розгляді цієї справи не дав цій обставині належну правову оцінку.
Крім того, у відповідності зі ст.370 КПК України (1960 року) істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і винести законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Як вбачається з матеріалів справи, кримінальна справа була порушена щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за ч.2 ст.185 КК України за вчинення в кінці квітня 2012 року викрадення 10-ти залізобетонних кілків для виноградників (т1 а.с.200).
Згідно ст.132 КПК України (1960 року) в постанові про притягнення як обвинуваченого повинні бути вказані не тільки інші, перераховані в статті відомості, але й час, місце та інші обставини вчинення злочину.
Таким чином, законодавцем чітко визначено порядок складання постанови про притягнення як обвинуваченого.
Разом з тим, зазначені вимоги закону при проведенні досудового слідства у даній кримінальній справі виконані не були.
Так, 29.06.2012 року ОСОБА_7 обвинувачувався за вчинення на початку травня 2012 року злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України (т.2 а.с.66-67), а ОСОБА_6 обвинувачувався за вчинення цього ж злочину в кінці квітня 2012 року (т.2 а.с.85-86).
Крім того, як вбачається із протоколів допиту в якості підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_15, постанови про притягнення його в якості обвинуваченого, з'явлення із зізнанням ОСОБА_15 (т.2 а.с.40-42, 46-47, 49-51, т.1 а.с.212) викрадення 10-ти залізобетонних кілків для виноградників було скоєно в кінці квітня 2012 року.
Проте, із протоколів допиту в якості підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_7, протоколу допиту в якості обвинуваченого ОСОБА_6, протоколів допиту в якості підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_8 і постанови про притягнення його в якості обвинуваченого, протоколу очної ставки між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 цей злочин було скоєно на початку травня 2012 року (т.2 а.с.60-62, 69-70, 88-89, 100-101, 105-106, 108-109, т.1 а.с.227-228).
Крім того, із показань свідка ОСОБА_17. даних ним як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні, вбачається, що в кінці квітня 2012 року двоє хлопців передали йому металеві прути, за які він заплатив їм 40 грн. (т.1 а.с.225-226, т.3 а.с.61).
Із показань свідка ОСОБА_18, даних нею в ході досудового слідства, вбачається, що в кінці квітня 2012 року від бригадира ОСОБА_19 вона взнала про крадіжку з виноградного поля 10-ти залізобетонних кілків (т.1 а.с.221-222), проте, із її показань в судовому засіданні вбачається, що на початку травня 2012 року посадовими особами підприємства ДП «ДСП «Сонячне» була встановлена крадіжка вищезазначеного майна (т.3 а.с.57).
Таким чином , органами досудового слідства були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, оскільки ОСОБА_10 та ОСОБА_6 були притягнуті в якості обвинувачених за вчинення злочину, дійсна дата якого не встановлена.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.223 КПК України(1960 року) в описовій частині обвинувального висновку зазначаються: обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред'явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом'якшують його покарання.
Разом з тим, в обвинувальному висновку в описовій його частині не зазначені обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві, місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а саме щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т.2 а.с.217-221).
Таким чином, зазначених вимог закону органи досудового слідства не дотрималися, а суд першої інстанції залишив це поза увагою, допустивши, в свою чергу, істотні порушення кримінально-процесуального закону.
Такі обставини перешкоджали і перешкоджають суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальну справу з винесенням законного, обґрунтованого і справедливого вироку.
Відповідно до ст.374 КПК України (1960 року) апеляційний суд скасовує вирок та повертає справу на додаткове розслідування у випадках коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку, а також якщо при апеляційному розгляді справи встановлено таку однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, вищезазначені порушення є істотними, а наявні у справі докази не забезпечують повне та достовірне встановлення всіх обставин, що входять до предмету доказування, та свідчать про однобічність і неповноту досудового слідства, тягнуть скасування вироку з поверненням справи для додаткового розслідування, оскільки не можуть бути усунені в ході нового судового розгляду у справі.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідним у порядку ст.365 КПК України (1960 року) скасувати і вирок відносно ОСОБА_6, оскільки як вбачається з матеріалів справи вирішення питання про винуватість ОСОБА_7 та кваліфікацію його дій за епізодом викрадення 10-ти залізобетонних виноградних кілків тісно пов'язане з інкримінованим злочином ОСОБА_6 за цим же епізодом, та залежить від об'єму пред'явленого їм обвинувачення, крім того, щодо ОСОБА_6 також встановлені істотні порушення, а отже скасування вироку щодо одного ОСОБА_7 може негативно вплинути на всебічність, повноту та об'єктивність дослідження обставин справи, окрім цього і на порушення права ОСОБА_6 на захист, як під час проведення додаткового розслідування, так і в суді першої інстанції під час нового її розгляду.
В ході додаткового розслідування органам досудового слідства необхідно відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства усунути всі вказані допущені порушення КПК України, дати оцінку всім наявним у справі доказам і в залежності від отриманого, дати правову оцінку діям ОСОБА_7 та ОСОБА_6, після чого вирішити питання про пред'явлення їм обвинувачення у відповідності до вимог КПК України, та вирішити питання про можливість направлення справи до суду.
Крім того, в ході додаткового розслідування, а так само при новому судовому розгляді справи, необхідно перевірити всі інші доводи, наведені апелянтами, після чого постановити законне і обґрунтоване рішення по справі.
Оскільки вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та однобічністю і неповнотою досудового слідства, всі інші доводи, пов'язані з доведеністю обвинувачення, правильності кваліфікації дій ОСОБА_7 та ОСОБА_6, вирішення цивільного позову, апеляційним судом не перевіряються.
З урахуванням зазначеного, апеляція захисника ОСОБА_9 в інтересах неповнолітнього засудженого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_13 підлягають частковому задоволенню, а вирок відносно ОСОБА_7 та у порядку ст.365 КПК України (1960 року) відносно ОСОБА_6 підлягає скасуванню, з направленням кримінальної справи для проведення додаткового розслідування, в ході якого усунути недоліки, зазначені в мотивувальній частині цієї ухвали.
Керуючись ст.ст.362, 365-366 КПК України (1960 року), п.15 розділу 11 «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів, -
У Х ВА Л И Л А:
Апеляція захисника ОСОБА_9 в інтересах неповнолітнього засудженого ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_13 - задовольнити частково.
Вирок Сімферопольського суду АРК від 25 вересня 2012 відносно ОСОБА_7 та у порядку ст.365 КПК України (1960 року) відносно ОСОБА_6 - скасувати, кримінальну справу повернути прокурору Сімферопольського району АРК для проведення додаткового розслідування.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни - підписку про невиїзд.
С У Д Д І:
Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Крючков І.І.