АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 11/796/2095/2013 Головуючий у першій інстанції Журибеда О.М.
Категорія: ч. 5 ст. 195, ч. 3 ст. 209 КК України Доповідач Павленко О.П.
ПОСТАНОВА
попереднього розгляду
29 листопада 2013 року Апеляційний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Павленко О.П.
з участю прокурора Глиняного С.В.,
провівши в приміщенні суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні попередній розгляд кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України за апеляцією захисника ОСОБА_3 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2013 року
в с т а н о в и в:
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2013 року ОСОБА_2 засуджений за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративними функціями на строк 3 роки, з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
На вищевказаний вирок подала апеляцію захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2
Судом першої інстанції дана справа призначена до апеляційного розгляду на 18 грудня 2013 року.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду міста Києва про підстави, з яких справа винесена на попередній розгляд, думку прокурора про те, що судом першої інстанції не виконані вимоги ст.ст. 350, 352 КПК України 1960 року, вивчивши матеріали кримінальної справи, апеляційний суд вважає, що дана справа підлягає поверненню до Святошинського районного суду м. Києва з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. 350 КПК України 1960 року, в апеляції повинно бути зазначено: назва суду, якому адресується апеляція; особа, яка подає апеляцію; вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив; вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування; прохання особи, яка подає апеляцію; перелік документів, які додаються до апеляції.
Згідно з положеннями ст. 352 КПК України 1960 року, у разі невиконання особою, яка подала апеляцію, вимог, передбачених ст. 350 цього Кодексу, головуючий своєю постановою залишає апеляцію без руху та повідомляє про необхідність виконання зазначених вимог закону протягом семи діб з моменту одержання повідомлення. Якщо у зазначений строк ці вимоги не будуть виконані, то апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду.
Разом з цим, вищевказані вимоги закону належним чином по справі не виконані.
Як убачається з матеріалів справи, 05 серпня 2013 року до суду першої інстанції надійшла апеляція захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на вирок суду від 19 липня 2013 року, в якій, посилаючись на неправильну юридичну кваліфікацію дій засудженого, невідповідність покарання, призначеного судом, особі засудженого, захисник просила вирок суду першої інстанції скасувати та постановити вирок з урахуванням визнання ОСОБА_2 своєї вини за ч. 2 ст. 367 КК України.
З огляду на те, що зазначена апеляція не відповідала вимогам ст. 350 КПК України 1960 року, оскільки не містила належного прохання особи, яка її подала, а в залежності від прохання й відповідних доводів на його обґрунтування, на що не звернув увагу головуючий в справі, прийнявши таку апеляцію і призначивши справу до апеляційного розгляду, постановою Апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року кримінальна справа щодо ОСОБА_2 була повернута до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст. 350, 352 КПК України 1960 року.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року апеляція захисника була залишена без руху з наданням захиснику строку для усунення недоліків апеляції, як це передбачено ст. 352 КПК України 1960 року.
17 жовтня 2013 року захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 направила поштою до суду першої інстанції апеляцію на вирок в новій редакції, яка була прийнята судом до розгляду, не дивлячись на ту обставину, що і ця апеляція не відповідає вимогам ст. 350 КПК України 1960 року. Крім того, що захисником не були усунуті недоліки апеляції, на які вказував Апеляційний суд м. Києва в постанові від 30 вересня 2013 року, в новій редакції апеляції будь-яких доводів на обґрунтування свого прохання захисник не навела і не вказала в чому саме полягає незаконність постановленого щодо ОСОБА_2 вироку та які є правові підстави для закриття кримінальної справи.
Так, за змістом апеляції захисника ОСОБА_3 від 17 жовтня 2013 року, вона фактично внесла зміни до своєї попередньої апеляції лише в частині прохання, при цьому, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 366 КПК України 1960 року, ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції та постановлення апеляційною інстанцією нового вироку, яким просить закрити справу щодо ОСОБА_2
Разом з цим, захисник не звернула увагу на положення ч. 1 ст. 378 КПК України 1960 року, відповідно до яких новий вирок може бути постановлений тільки у випадках необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин або застосування більш суворого покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку чи неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання.
Таким чином, прохання захисника в апеляції не узгоджується з приписами ст. 378 КПК України 1960 року.
Між тим, у відповідності до переліку рішень, які згідно з вимогами ст. 366 КПК України 1960 року може прийняти апеляційний суд за результатами розгляду апеляції на рішення, зазначені в ч. 1 ст. 347 КПК України 1960 року, апеляційний суд, крім іншого, вправі за наявності до того підстав скасувати вирок і закрити справу, як це передбачено ст. 376 КПК України 1960 року.
Про наявність такої підстави або підстав апелянт повинен зазначити в апеляції, обґрунтовуючи свою позицію з посиланням, крім іншого, і на конкретні норми кримінально-процесуального закону, якими така підстава або підстави передбачені.
В апеляції захисник ОСОБА_3 правові підстави для закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_2 не зазначає, узагальнює свою позицію вказівкою на те, що, на її думку, вина ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України не доведена, суд першої інстанції не проаналізував всі докази по справі, а відтак допустив неповноту судового слідства, а також, як вказує захисник, не встановив правильність кваліфікації дій ОСОБА_2, чим неправильно застосував кримінальний закон. Разом з цим, такі твердження захисника в апеляції нічим не обґрунтовані, відсутні в ній вказівки на те, які ж докази, котрі могли істотно виплинути на його висновки, суд першої інстанції не взяв до уваги, а які прямо спростовують його висновки про винуватість засудженого і свідчать про наявність підстав для закриття кримінальної справи.
Таким чином, неконкретне прохання апелянта, яке суперечить вимогам ст. 378 КПК України 1960 року та не містить відомостей про правові підстави для закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_2 як за обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, так і в частині обвинувачення за ч. 3 ст. 209 КК України, а також відсутність обґрунтування доводів захисника щодо незаконності вироку, в тому числі і правового аналізу на спростування тих доказів, які суд, за змістом вироку, прийняв до уваги як належні, допустимі і такі, що доводять винуватість ОСОБА_2, з огляду на прохання про закриття кримінальної справи «у зв'язку з недоведеністю вини засудженого», перешкоджають визначенню обсягу перевірки вироку апеляційним судом.
А відтак нова редакція апеляції захисника ОСОБА_3 також не відповідає вимогам ст. 350 КПК України 1960 року, але головуючий в суді першої інстанції не звернув на це увагу.
Вказані порушення, допущені при підготовці справи до апеляційного розгляду, унеможливлюють розгляд справи в апеляційному порядку по суті у призначений час, а тому кримінальна справа щодо ОСОБА_2 підлягає поверненню до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст. 350, 352 КПК України 1960 року, а саме, з метою дотримання прав засудженого на захист і оскарження судового рішення, надання захиснику ОСОБА_3 додаткового часу для виконання вимог ст. 350 КПК України за її апеляцією, а в подальшому прийняття рішень та виконання дій, передбачених главою 29 КПК України 1960 року.
Керуючись п. 11 Перехідних Положень КПК України 2012 року, ст.ст. 357, 359 КПК України 1960 року, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України повернути до Святошинського районного суду м. Києва для виконання вимог ст.ст. 350, 352, 354 КПК України 1960 року за апеляцію захисника.
Суддя Апеляційного суду м. Києва Павленко О.П.