Головуючий 1 інстанції Діденко С.О.

Доповідач Кішкіна І.В.

Категорія 32

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Биліна Т.І., Кішкіної І.В.,

при секретарі Козаку І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, стягнення суми втраченого заробітку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2013 року,

в с т а н о в и в :

В грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої злочином, та стягнення суми відшкодування втраченого заробітку, посилаючись на те, що постановою суду від 30 вересня 2011 року відповідач був звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із ст. 1 п. «в», ст. 6 Закону України «Про амністію в 2011 році», відповідач обвинувачувався в тому, що 25 вересня 2010 року приблизно о 18.30. год. по вул. Краматорській в с.Новотроїцьке Добропільського району керуючи трактором Т-150К з дисковою бороною моделі ДТМ-4А «Діаметра» по заду трактора, в порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України, після виконання маневру обгону, не переконався, що це буде безпечно для інших учасників руху, здійснив дії, що у своїй сукупності знаходяться с причиною виникнення ДТП, зокрема допустив зіткнення з велосипедом під керуванням позивача. Відповідно до виписного епікризу, позивач перебував на лікуванні із приводу травми, отриманої внаслідок ДТП, а саме: забій головного мозку із вістібулапаторними порушеннями. Позивачем були понесені витрати на придбання медикаментів в сумі 2170.80 грн., яку просить стягнути з відповідача. Внаслідок отриманої травми, позивач переніс фізичний біль і моральні страждання, які після зіткнення були нестерпними, він деякий час не міг нормально рухатися, тривалий час знаходився на лікуванні і постійно відчував сильний головний біль, на теперішній час його стан не поліпшився, він звертається за лікування до лікувальних установ, його турбують головний біль, тиск, запаморочення. Травма позбавила його можливості реалізувати себе як повноцінну людину, нормально жити, він став менше спілкуватися з оточуючими, незручно почуває себе у суспільному житті, оскільки не має змоги нормально реалізувати свої здібності, як людина. На даний час позивач не працює, основним джерелом його доходів є пенсія по інвалідності та продукти з присадибної ділянки. Просить стягнути моральну шкоду на його користь з відповідача в сумі 50000 грн. Внаслідок отриманої травми позивачу була встановлена 3 група інвалідності. Травма стала основною перепоною для працевлаштування позивача, тому що на підприємствах вугільної промисловості на роботу не беруть в зв'язку зі станом здоров'я. За кваліфікацією він слюсар, тривалий час працював на вугільних підприємствах, останній час в 2009 році на ТОВ «Шахта Білозерська». Відповідно до ст..ст.1195,1197 ЦК України просить стягнути з відповідача втрачений заробіток, щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, стягнення суми втраченого заробітку задоволено частково.

Зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду в сумі 11000 грн., відшкодована шкода внаслідок ушкодження здоров'я за період з 19грудня 2012 року по 13 червня 2013 року в розмірі 8035 грн., у відшкодування шкоди у зв'язку з пошкодженням здоров'я щомісячно 1332 грн., починаючи з 14 червня 2013 року і до відновлення здоров'я. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням від 17 вересня 2013 року зі ОСОБА_2 на користь держави стягнуто судовий збір в сумі 344,10 грн.

З вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_2 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, суд неправомірно прийняв докази ОСОБА_1, оскільки судово-медична експертиза, трудова книжка, епікриз з лікарні та квитанції є підробленими, а саме позивач вчиняє злочинні дії, є шахраєм.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4, який діє на підставі договору, в судовому засіданні апеляційного суду просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні був підтверджений факт втрати заробітку та спричинення моральної шкоди позивачу в результаті протиправних дій відповідача.

З такими висновками судів погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що Добропільським міськрайонним судом було розглуто подання слідчого ГО ГУМВС України в Донецькій області про звільнення від кримінальні відповідальності на підставі Закону України «Про амністію в 2011 році» відносно ОСОБА_2, постановою Добропільського міськрайонного суду від 30 вересня 2011 року відповідач ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосування ст. 1 п. «в», ст. 6 Закону України „Про амністію в 2011 році" (а.с.4). Постанова не оскаржена і набрала законної сили 08 жовтня 2011 року.

Відповідно до постанови Добропільського міськрайонного суду від 30 вересня 2011 року встановлено, що відповідач ОСОБА_2 25 вересня 201 року приблизно о 18.30 год. по вул. Краматорській в с. Новотроїцьке Добропільського району керуючи трактором Т-150К з дисковою бороною моделі ДТМ-4А «Діаметра» по заду трактора, в порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України, після виконання маневру обгону, не переконався, що це буде безпечно для інших учасників руху, здійснив дії, що у своїй сукупності знаходяться с причиною виникнення ДТП, зокрема допустив зіткнення з велосипедом під керуванням позивача.

Як вбачається з висновку експерта № 47 від 23 травня 2011 року, що знаходиться в матеріалах вищевказаної кримінальної справи, ОСОБА_1 при медичному огляді було встановлено наступні тілесні ушкодження: рана лівої надбрівної області, рана спинки носу, крововилив обох повік лівого ока та ніжного повіка правого ока, садно лівої акулової області в лівої поверхні носу, рана слизової оболонки нижньої губи зліва, садно підборіддя зліва, садно правої бокової поверхні шиї, садно ліктьової поверхні лівого передпліччя в нижній треті, садно тильної поверхні лівої кисті та 5 пальця лівої кисті, садно лівого колінного суглоба, лівої сідниці, струс головного мозку, та інші ушкодження, яки відносяться до легких тілесних ушкоджень, та сталися в умовах ДТП. Струс головного мозку рани надбрівної області та спинки носа відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, переломи ребер відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Відповідно до довідки МСЕК від 09 лютого 2011 року (а.с.41) ОСОБА_1 первинно встановлена внаслідок травми 3 група інвалідності, з черговим оглядом 02 лютого 2012 року.

Висновком експерта № 705 від 19 грудня 2012 року встановлено, що у цей час у ОСОБА_1 має місце наслідки вищевказаної травми у вигляді посттравматичної енцефалопатії із двосторонньою пірамідною недостатністю, вегетососудістої дистонії із цефалгією, легкого вестибулоатактичного сіндрому, у зв'язку із чим його професійна працездатність стосовно до ст.10.4 додатка до «Правил проведення комісійних судово-медичних експертиз у бюро судово-медичної експертизи» втрачена на 30%.

З касових чеків та квитанцій, наданих позивачем вбачається, що ним були понесені витрати на придбання медикаментів в сумі 2170,80 грн.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 працював до 01 вересня 2009 року слюсарем на вугільних підприємствах, згідно довідок ТОВ «Шахта Білозерська» від 11.06.2013 року вбачається, що ОСОБА_1 працював в 2009 році на даному підприємстві та його заробіток складає відповідно за 2008 рік - 1484,98 грн., 2009 рік - 1496,30 грн.

На даний час позивач ОСОБА_1 не працює.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Визначений судом розмір моральної шкоди 11000 грн. відповідає тяжкості ушкодження здоров'я позивача, характеру та тривалості моральних страждань позивача у зв'язку з отриманою травмою, істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого. Суд врахував, що ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, і, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, визначив такий розмір відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншім ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно із ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'ю або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. До втраченого заробітку (доходу) включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з яких сплачується податок на доходи громадян, у сумах, нарахованих до вирахування податку. До втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо. Якщо потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, за його бажанням, виходячи з його заробітку до звільнення або звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості.

Але апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що в частині визначення розміру матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню на користь позивача, не дав належного правового аналізу вищевказаним нормам у сукупності із встановленими обставинами справи.

Посилаючись на ч.3 ст.1197 ЦК України та на ст. 1195 ЦК України суд не звернув увагу про неможливість одночасного застосування цих правових норм.

Судом першої інстанції не обґрунтовано підстав застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1197 ЦК України, якою передбачено порядок визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором. При тому, що судом першої інстанції встановлено, що позивач на момент завдання йому шкоди 25 вересня 2010 року не працював з 01 вересня 2009 року.

В даному випадку судом не враховано, що розмір відшкодування необхідно було визначати у відсотках, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності загальної працездатності.

З огляду на наведене апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду внаслідок ушкодження здоров'я за період з 19 грудня 2012 року по 13 червня 2013 року в розмірі 8035 грн. та шкоду у зв'язку з пошкодженням здоров'я щомісячно 1332 грн., починаючи з 14 червня 2013 року і до відновлення здоров'я, підлягає скасуванню, оскільки дані правовідносини регулюються ст. 1195 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 1195 ЦК України, Законів України «Про державний бюджет», враховуючи, що позивач на момент завдання позивачеві шкоди він не працював, стягнення втраченого заробітку, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за період з 29 листопада 2010 року по 01 серпня 2013 року з розрахунку: листопад 2010 року - мінімальна заробітна плата 907 грн. х 30% втрати професійної працездатності х 2 дні = 18, 14 грн., з 01 грудня 2010 року - 922 грн. х 30% = 276,60 грн., з 01 січня 2011 року - 941 грн. х 30 % = 282,30 грн. х 3 місяці = 846,90 грн., з 01 квітня 2011 року - 960 грн. х 30 % = 288 грн. х 6 місяців + 1728 грн., з 01 жовтня 2011 року - 985 грн. х 30 % = 295,50 грн. х 2 місяці = 591 грн., з 02 грудня 2011 року - 1004 грн. х 30% = 291,48 грн., з 01 січня 2012 року - 1073 грн. х 30% = 321,90 грн. х 3 міс. = 965, 70 грн., з 01 квітня 2012 року - 1094 грн. х 30 % = 328,20 грн. х 3 міс. = 984,60 грн., з 01 липня 2012 року - 1102 грн. х 30 % = 330,60 грн. х 3 міс. = 991,80 грн., з 01 жовтня 2010 року - 1118 грн. х 30 % = 335,40 грн. х 2 міс. = 670,80 грн., з 01 грудня 2012 року - 1134 грн. х 30 % = 340,20 грн., з 01 січня 2013 року - 1147 грн. х 30 % = 344,10 грн. х 7 міс. = 2408,70 грн., всього 6653,28 грн.

При цьому, суд обмежився стягненням по 01 серпня 2013 року, оскільки відповідно до наданої позивачем довідки МСЕК від 01 листопада 2013 року при повторному огляді позивачеві встановлено 3 групу інвалідності з 01 серпня 2013 року, але ця довідка не була предметом дослідження експертизи № 705 від 19 грудня 2012 року, якою позивачеві встановлено втрату професійної працездатності на 30%.

Тож, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відшкодування ОСОБА_1 шкоди внаслідок ушкодження здоров'я в сумі 8035 грн. та стягнення щомісячних платежів в розмірі 1332 грн. з ухваленням в цій частині нового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково задовольнити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2013 року в частині відшкодування ОСОБА_1 шкоди внаслідок ушкодження здоров'я в сумі 8 035 грн. та стягнення щомісячних платежів в розмірі 1 332 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець сел. Новотроїцьке Добропільського району Донецької області) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець села Золотий Колодязь Добропільського району Донецької області) заробіток, втрачений ним внаслідок втрати професійної працездатності в розмірі 30%, за період з 2 грудня 2011 року до 1 серпня 2013 року в розмірі 6 653 (шість тисяч шістсот п'ятдесят три) гривні 28 копійок.

В решті рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 червня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді