АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2839/13Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 30 Воронкова І.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Нерушак Л. В.

суддів Пальонного В.С., Єльцова В.О.

при секретарі Посипайко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про захист гідності та честі , -

в с т а н о в и л а :

09 липня 2013 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про захист гідності та честі, посилаючись на те, що протягом тривалого часу між її чоловіком - ОСОБА_8 та відповідачем ОСОБА_6 існують неприязні відносини. Вона та її чоловік уникають спілкування з відповідачем та намагаються не реагувати на його зауваження. Однак відповідач провокує конфлікти, штучно створюючи проблеми.

Позивач зазначає у позові, що під час чергової сварки, відповідач, з метою приниження її людської гідності заявив, що вона зраджує своєму чоловікові в період його відсутності.

Також позивач зазначає, що нещодавно жителі АДРЕСА_1 повідомили їй, що відповідач розповсюджує про неї чутки, які порушують її честь і гідність як жінки, дружини, матері дорослих дітей та бабусі.

Вона неодноразово намагалася з'ясувати у відповідача про походження чуток про те, начеб - то вона зраджує своєму чоловікові та, хто таку інформацію йому повідомляє , і навіщо він неперевірені чутки розповсюджує. Однак дані намагання порозумітися з відповідачем не дали позитивного результату, а спроби з'ясувати причини такої його поведінки закінчувалися образами у її адресу.

Позивач вказує, що спочатку її чоловік намагався не реагувати на подібну інформацію, однак відповідач не припинив ображати її та її сім'ю, а вигадував все нові образи на її адресу.

Також позивач зазначає у позові, що така ситуація негативно вплинула на її репутацію порядної дружини та матері, так як вона завжди користувалася повагою односельців та знайомих, і дуже високо цінувала своє добре ім'я. Проте з часу розповсюдження неправдивої інформації відповідачем, вони практично втратили спокій, оскільки між нею та її чоловіком з даного приводу виникають конфлікти, виникає напруження в сім'ї, недовіра та підозрілість у стосунках.

З приводу неправдивої інформації, поширеної відповідачем ОСОБА_6, вона звернулася до Тальнівського РВ УМВС України в Черкаській області. Старшим дільничим інспектором Тальнівського РВ УМВС України в Черкаській області було проведено перевірку фактів, викладених у заяві. В процесі проведення якої, відповідач надав пояснення, що він дійсно під час суперечки з її чоловіком вказав, що вона йому зраджує.

Позивач вважає, що дії відповідача незаконні і він мусить спростувати неправдиву інформацію, але у добровільному порядку відповідач здійснити спростування категорично відмовляється, а тому вона змушена була звернутися до суду з даним позовом та просила зобов'язати ОСОБА_6 спростувати неправдиву інформацію, повідомлену її чоловіку ОСОБА_8 та стягнути з відповідача в якості моральної шкоди кошти в сумі 20000 грн.

24 вересня 2013 року ОСОБА_7 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог та просила суд стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу в сумі 4320 грн. та 460 грн. судового збору.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2013 року позовну заяву ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про захист гідності та честі задоволено частково.

Визнано інформацію недостовірною та такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_7, поширену ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_7 зраджує своєму чоловікові.

Зобов'язано ОСОБА_6 протягом місяця з дня набрання чинності рішення суду спростувати поширену ним недостовірну інформацію відносно ОСОБА_7 перед її чоловіком ОСОБА_8.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 286,75 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судові витрати по оплаті правової допомоги адвоката в сумі 3211,60 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подав на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що при винесенні рішення судом було допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення по справі, також не всі покази свідків судне взяв до уваги, а взяв лише неправдиві та надумані покази свідків, які не проживають в с. Левада і які, як видно було з їх показів нічого суду не сказали, так як всі свідки одноголосно сказали, що конфлікт був між ним та чоловіком позивача ОСОБА_7, а не між самим позивачем. Просить рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_7 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, представника відповідача, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає не повністю.

Вирішуючи спір між сторонами, та задовольняючи позовні вимоги в частині визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_7, поширену ОСОБА_6, суд першої інстанції вважав, що обставини щодо образливих висловлювань вбік позивача відповідачем є доведеними, негативна інформація повідомлена відповідачем чоловіку позивача ОСОБА_8 є неправдивою, відповідно таку інформацію слід визнати недостовірною та зобов'язати відповідача спростувати її.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що судом встановлено факт образливих висловлювань вбік позивача відповідачем, тому є підстави для відшкодування моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування завданої моральної шкоди, суд враховував її глибину, тривалість страждань, які є до цього часу, розмір моральної шкоди, визначений позивачем, враховуючи вимоги ст. 23 ЦК України, принципи розумності та справедливості, беручи до уваги співмірність позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, прийшов до висновку, що вимоги позивача до відповідача пред'явлені на законних підставах і вони підлягають частковому задоволенню. Так, суд вважав достатнім відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, а суд згідно п. 1 ст.11 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено в судовому засіданні, що між чоловіком позивача ОСОБА_8 та відповідачем ОСОБА_6 на протязі тривалого часу тривають неприязні відносини.

10 червня 2013 року позивач ОСОБА_7 звернулася до Тальнівського РВ УМВС України в Черкаській області із заявою про те, що ОСОБА_6 зводить на неї наклепи.

Згідно даної заяви, Тальнівським РВ УМВС України в Черкаській області, їй було надано висновок від 14 червня 2013 року, з якого вбачається, що перевірку по заяві ОСОБА_7 закінчено, факти викладені в заяві знайшли своє підтвердження частково.

Згідно пояснень ОСОБА_6, які відображені в даному висновку, вбачається, що дійсно, близько двох років тому, під час суперечки з чоловіком гр. ОСОБА_7, гр. ОСОБА_8, він сказав про те, що його дружина йому зраджує, але крім даного випадку більше розмов на цю тему ні з ким не вів.

Також, в матеріалах справи містяться пояснення ДІМ СДІМ Тальнівського РВ УМВС України Юрпольського С.П. про те, що 10 червня 2013 року позивач, її чоловік та відповідач стояли біля будівлі Тальнівського РВ та через деякий час, коли дані особи заходили в приміщення Тальнівського РВ, відповідач сказав в адресу ОСОБА_7, «що її перевозив весь район та вона забула, як залишила свою шапку в якомусь автомобілі».

Крім того, з пояснення, наданого ОСОБА_610 червня 2013 року ст. ДІМ СДІМ Тальнівського РВ УМВС України в Черкаській області Ковальчуку Є.М. вбачається, що він говорив ОСОБА_8, що той «олень», оскільки його дружина йому зраджує.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про її гідність і честь.

Статтею 275 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється особами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Відповідно до положень ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно роз'яснень, які містяться у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення публічних виступах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному житті тощо), яка на думку позивача, порушує її право на повагу до гідності, честі та ділової репутації.

Виходячи з наведеного, при розгляді справи підлягають з'ясуванню такі обставини: чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлено позов, чи порочать вони гідність, честь, ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести факт поширення відомостей, які його порочать собою, до якої пред'явлено позов. Відповідач повинен довести, що поширення ним відомостей відповідають дійсності. Позивач має право надати докази невідповідності дійсності таких відомостей.

Як роз'яснено в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» вказано, що оціночним судженням, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, дані з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції, якою встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Якщо суб'єктивну думку висвітлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушення її прав. В тому числі тієї, що полягає у приниженні її честі та гідності.

Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або)моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, правильно виходив з того, що судом встановлено факт образливих висловлювань вбік позивача відповідачем, однак при визначенні розміру відшкодування завданої моральної шкоди позивачу, суд не в повній мірі враховував вимоги ст. 23 ЦК України та прийшов до помилкового висновку задовольнивши їх в сумі 5000 грн.

Крім того, в резолютивній частині рішення судом першої інстанції не вказано спосіб в який відповідач повинен спростувати поширену ним недостовірну інформацію відносно позивача ОСОБА_7 перед її чоловіком ОСОБА_8, як того вимагає ст. 277 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі, так як при його ухваленні судом допущено порушення норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення, тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_6 слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір моральної шкоди з 5000 грн. на 3000 грн. та зобов'язати ОСОБА_6 спростувати поширену ним недостовірну інформацію відносно ОСОБА_7 перед чоловіком, шляхом повідомлення ОСОБА_8 про неправдивість інформації, що ОСОБА_7 зраджує своєму чоловіку, а в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про захист гідності та честі - змінити.

Зменшити розмір стягнення моральної шкоди з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 з 5000 гривень до 3000 гривень.

Зобов'язати ОСОБА_6 спростувати поширену ним недостовірну інформацію відносно ОСОБА_7 перед чоловіком, шляхом повідомлення ОСОБА_8 про неправдивість інформації, що ОСОБА_7 зраджує своєму чоловіку.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :