Справа № 22ц/775/8626/13 Головуючий 1-й інстанції Масендич В.В.

Категорія 27 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.,

суддів Алексєєва А.В., Кішкіної І.В.,

при секретарі Козаку І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Пролетарського районного суду міста Донецька від 30 липня 2013 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Заочним рішенням Пролетарського районного суду міста Донецька від 30 липня 2013 року у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодився позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги докази, які свідчили про наявність в умовах кредитного договору п. 1.7.31 Умов надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» строку позовної давності відносно вимог про повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, винагороди, неустойки (пені, штрафів) становить 50 років. Якби надані докази були досліджені належним чином, суд дійшов би протилежного висновку та задовольнив би вимоги в повному обсязі.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» Чумак С.А., який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, при цьому, пояснив, що «Умови та правила надання банківських послуг», які передбачають строк позовної давності у 50 років були затверджені у 2013 році.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, згідно заяви позичальника до кредитного договору № DNH4TP30900998 від 16 вересня 2006 року та умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які діяли на момент укладення кредитного договору (а.с.6-7,38-46) відповідач отримав кредит в сумі 5678,40 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16 вересня 2008 року включно. У відповідності до заяви позичальника, останній зобов'язався погашати заборгованість за кредитом щомісяця в період сплати, за який приймається період з «21» по «28» число кожного місяця надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 304,29 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсоткам винагороди, комісії, а також інших витрат згідно Умов. Крім того, Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, передбачена відповідальність сторін, відповідно до якого при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості. Також, умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачена відповідальність відповідача за порушення умов кредитування (п.5.1,5.2). Однак, строки позовної давності вказаними Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), до наказу № С-73 від 13 квітня 2006 року ані скорочена, ані більш триваліша не були.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк чи інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, що залишилися за договором.

Станом на 04 червня 2013 року утворилась заборгованість в сумі 74865,94 грн., яка складається з 5678,40 грн. - заборгованість за кредитом, 24687,35 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 40458,95 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 3541,24 грн. - штраф (процентова складова) (а.с.5).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом, в зв'язку з чим підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором немає.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно.

Відповідно до частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загально» позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як передбачено ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена зі домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Згідно з укладеним сторонами договором відповідач повинен був повернути отриманий ним кредит 16 вересня 2008 року, тобто в цей день закінчився строк виконання відповідачем його зобов'язань за договором.

Позовна давність сплила 16 вересня 2011 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом 17 червня 2013 року (а.с.2), поновити вказаний строк не просив.

Відповідно до п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Виходячи із встановлених фактів, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову через сплив строку позовної давності.

Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

Підстав для його скасування не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що строк позовної давності за домовленістю сторін було збільшено до 50 років відповідно до доданих до позовної заяви Умов та Правил банківських послуг, на правильність висновків суду не впливають, оскільки як вбачається з матеріалів справи, вказані умови на час укладення кредитного договору з ОСОБА_1 не діяли.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Заочне рішення Пролетарського районного суду міста Донецька від 30 липня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий

Судді