Справа № 22ц/775/9489/13 Головуючий 1 інстанції Писанець Н.В.

Категорія 33 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Алексєєва А.В.,

суддів Азевича В.Б., Кішкіної І.В.,

при секретарі Козаку І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2, на ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 19 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2, до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 19 серпня 2013 року відмовлено у відкриті провадження у справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2, до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди.

З вказаною ухвалою не погодився представник позивача ОСОБА_2 та оскаржив її в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що неповнота та неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильне визначення правовідносин призвели до безпідставного ухвалення судового рішення.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно із ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги до суддів, пов'язані з розглядом ними цивільних справ, не можуть розглядатися судами в порядку цивільного судочинства, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.

Як вбачається з позовної заяви (а.с.1-3) ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, фактично не згоден із невиконанням судового рішення апеляційного суду Донецької області від 26 липня 2012 року, яким було скасовано рішення Докучаєвського міського суду від 09 квітня 2012 року щодо зобов'язання ОСОБА_3 надати ОСОБА_1 оригінали державних актів на право власності на земельну ділянку. При цьому, позивач у даному позові висловлює незгоду із діями суддів Докучаєвського міського суду, діями працівників ВДВС м. Докучаєвська та прокуратури м. Докучаєвська.

Відповідно до ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Одним із засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді забезпечується в тому числі порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» №8 від 13 червня 2007 року оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбачений процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийняття позовів та заяв з таким предметом.

Як вбачається з постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийняття до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» № 6 від 12 червня 2009 року, що у розумінні положень статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами власних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Про необхідність забезпечення суддівського імунітету як гарантії об'єктивного і неупередженого правосуддя йдеться і у міжнародних актах.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно із пунктами 1, 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.

Про необхідність забезпечення незалежності судової влади йдеться також у Європейській хартії про закон про статус суддів від 10 липня 1998 року, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів» від 13 жовтня 1994 року № (94) 12, пунктах 67-70 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року №(2010) 12.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції з приводу того, що позовна заява ОСОБА_1, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2, не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства тому, що позивач звертає свої вимоги до суддів Докучаєвського міського суду Селіна Є., Черткової Л. у зв'язку з їх професійною діяльністю, всупереч існуванню окремого порядку оскарження ухвал, постанов, рішень, передбаченого законодавством, є обґрунтованими.

Апеляційний суд вважає, що позивач не надав в апеляційній скарзі ніяких доказів у відповідності до вимог закону на спростування висновків суду першої інстанції.

Таким чином, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права.

Суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої на підставі довіреності діє ОСОБА_2, відхилити.

Ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 19 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді