0

Головуючий I інстанції Ополинська І.Г.

Доповідач суддя Бугрим Л.М.

Категорія 24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Бугрим Л.М.,

суддів Халаджи О. В., Мірути О.А ,

при секретарі Лавицькому Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Київського районного суду м. Донецька від 17 червня 2013 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» ( далі банк ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, мотивуючи вимоги тим, що між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір та відповідачеві були надані грошові кошти у сумі 7801 грн. 22 коп. .Між тим , відповідач порушив умови договору та не сплачує суми у погашення кредитного зобов'язання. Станом на 25.01.2013 року заборгованість за кредитом складає суму 39341 ,43 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 17 червня 2013 року у задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Відмовляючи банку у задоволенні позову,. суд першої інстанції виходив , що банком було пропущено строк позовної давності для захисту порушеного права , який законом встановлено у три роки.

На вказане рішення суду банком була подана апеляційна скарга у якій ставиться питання про скасування судового рішення . В обґрунтування доводів апеляційної скарги банк посилався на те, що судом зроблений неправильний правовий висновок щодо пропуску строку позовної давності , оскільки між банком та відповідачем ОСОБА_1 була досягнута домовленість про збільшення строку позовної давності до 50 років , а тому позовна давність по кредитному договору спливає 3 січня 2058 року на що не було звернуто увагу судом першої інстанції . Оскільки на думку апелянта у спірних правовідносинах не було пропущено строк позовної давності, то є усі підстави для постановлення нового рішення та задоволення позову банку.

У судовому засіданні представник банку Чумак С.. О. діючий на підставі довіреності підтримував доводи апеляційної скарги та просив рішення суду скасувати та позов задовольнити. Разом з тим , представник банку також підтвердив . що наявні у матеріалах справи Умови та правила надання банківських послуг у яких зазначено строк позовної давності повернення кредитних коштів складає 50 років не відноситься до спірних правовідносин , оскільки ці умови та правила надання банківських послуг були прийняті значно пізніше укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору .

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився , про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином Зокрема, на його ім'я вручена повістка його матері ОСОБА_3, , яка з'являлась в судове засідання повідомити суд про місце перебування сина ОСОБА_1. Окрім того , апеляційним судом була направлена телефонограмма, яка зареєстрована в журналі телефонограм апеляційного суду за №3037т ( а.с 61, 67 ), яку отримав особисто ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді . вислухавши пояснення представника банку . перевіривши матеріли справи та доводи апеляційної скарги . апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга банку підлягає відхиленню , а рішення суду - залишенню без зміни виходячи з наступного

З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DOXRRZ33330010, згідно якого останньому були надані кошти в розмірі 7801 грн. 22 коп., на строк 6 місяців на період з 03.07.2007 року по 03.01.2008 року включено, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту.

Згідно довідки розрахунку заборгованості по кредитному договору відповідачем було зроблено один платіж 13.09.2007 року і більш ніяких платежів за кредитним договором не здійснювалось. ( а.с. 3 )

Із наданого банком розрахунку , судом встановлено, що станом на 25.01.2013 року заборгованість за кредитним договором становить 39341 грн. 43 грн., яка складається з суми заборгованості за кредитом- 4928,36 грн., суми заборгованості по процентам за користування кредитом- 15720, 70 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 16342,78 грн., штрафу ( фіксована частина) 500, 00 грн., штрафу ( процентна складова 1849, 59 грн.

Відповідач у порушення положень ст.526 ЦК України зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував , щомісячні відповідні суми банку не перераховував, тобто відповідач порушував умови зобов'язання ..

Згідно з положеннями ст.. ст..610, 611 ЦПК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов , визначених змістом зобов'язання

( неналежне виконання ) У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У відповідності зі ст..1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах . встановленим договором , а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

. Разом з тим , особа може звернутись до суду з позовною вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності , що випливає з положень ст. 256 ЦК України.

За змістом ст. 257 ЦК України позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У судовому засіданні ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до суду першої інстанції про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин та відмови у позові з цих підстав ( а.с 27 )

За таких обставин ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги наведені факти та докази , виходив з того, що спірні правовідносини виникли між сторонами ще з 03.07.2007 року, ОСОБА_1 один раз було зроблено платіж на погашення заборгованості за кредитом, і тому перебіг позовної давності, почався з 2007 року, тобто з наступного дня після відповідної календарної дати, з якою пов'язано її початок, а позивачем позов подано до суду 22.03.2013 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, через що банк втратив право на стягнення суми заборгованості за кредитним договором .

Апеляційний суд погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи , . наданим доказам , вимогам матеріального закону

Не можна погодитись з доводами апеляційної скарги , про те. що суд помилково застосував строк позовної давності, оскільки в матеріалах справи є надані банком Умови та правила надання банківських послуг ( далі Умови ) згідно з п.1.7.31 якого строк позовної давності щодо повернення кредиту встановлюється у 50 років.

Вказані Умови та правила надання банківських послуг були банком прийняті пізніше ніж укладено договір з ОСОБА_1, що вбачається з пункту першого цих Умов у якому зазначено, що банк діє на підставі ліцензії наданої НБУ від 29.09. 2009 року ( а договір з ОСОБА_1 укладено 03.07.2007 року ) . Окрім того , як вбачається із заяви позичальника № DOXRRZ33330010 , яка по суті і є кредитним договором в ній є посилання на п. 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка «, ( Стандарт «) , у той час як Умови надані банком , які знаходяться в матеріалах справи на аркушах з п'ятого по чотирнадцятий включно не є Умовами «Розстрочка» та « Стандарт« . В них взагалі відсутній пункт 4.2 на який є посилання в заяві позичальника ОСОБА_1.

Окрім того, представник банку в судовому засіданні апеляційного суду визнав факт невідповідності наданих банком Умов кредитному договору укладеному з ОСОБА_1

Таким чином , апеляційний суд вважає , що Умови та правила надання банківських послуг згідно з п.1.7.31 яких строк позовної давності щодо повернення кредиту встановлюється у 50 років банком було штучно залучено до матеріалів справи і до кредитного договору , укладеного з ОСОБА_1 вони ніякого відношення не мають

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи , надані докази . яким дана правильна та належна оцінка , вірно застосовано матеріальний закон.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, підстав для його скасування не вбачається ..

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 17 червня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: