Головуючий 1 інстанції Зайченко С.В.

Доповідач Кішкіна І.В.

Категорія 19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Биліни Т.І., Кішкіної І.В.,

при секретарі Козаку І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 06 вересня 2013 року про відмову в забезпеченні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 06 вересня 2013 року в задоволені заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

З вказаною ухвалою не погодилась ОСОБА_1 та оскаржила її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу та задовольнити заяву з тих підстав, що судом першої інстанції порушено норми, передбачені ст.ст. 127, 130, 151 ЦПК України, суд першої інстанції не повідомив її про розгляді заяви, не прийняв до уваги всі докази, що підтверджують наміри відповідача розпорядитись спірним майном, прийшов до не вірного висновку щодо обмеження прав відповідача при здійсненні підприємницької діяльності в результаті накладення арешту на майно.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву, згідно якої просить справу розглянути за її відсутності, доводи апеляційної скарги підтримує.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить телефонограма, зареєстрована в журналі телефонограм за № 1145 від 17 жовтня 2013 року.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін.

Апеляційний суд вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч.2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 12 червня 2013 року звернулась до суду з позовом, яким просила визнати дійсною угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладену між нею та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно, в якості забезпечення позову просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.2-4).

Згідно із рішенням Господарського суду Донецької області від 15 липня 2008 року за приватним підприємцем ОСОБА_3 визнано право власності на об'єкт нерухомого майна: вбудове приміщення магазину під літерою «А-V», площею 96, 40 кв.м, з ганком під літерою «а», «а1» та навісом під літерою «а2», розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.68-70).

Відмовляючи у задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що нею не надані докази на підтвердження наміру відповідачів навмисно ухилитись від виконання рішення суду, крім того, накладення арешту на приміщення магазину може обмежити права відповідача в здійсненні ним господарської діяльності.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та нормам процесуального права.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України видами забезпечення позову є накладання арешту на майно і заборона вчиняти певні дії.

Згідно із ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як передбачено п.7 вказаної постанови забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи. Питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

Суд встановив, що позивачкою до відповідачів заявлені вимоги про визнання дійсною угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладену між нею та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в 2007 році, визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно. При цьому позивачка не надала доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який вона просить застосувати позовним вимогам.

Крім того, позивачка звернулась із заявою про забезпечення позову накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, в той час як рішенням Господарського суду Донецької області за відповідачем визнано право власності на об'єкт нерухомого майна: вбудове приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1.

Також, на теперішній час рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 17 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання дійсною угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеної між нею та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, визнання за нею право власності на вказане нерухоме майно відмовлено.

За таких обставин суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно із вимогами ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 06 вересня 2013 року про відмову в забезпеченні позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді