Справа № 22ц/775/8565/13 Головуючий 1-й інстанції Рибкін О.А.
Категорія 27 Доповідач Кішкіна І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 жовтня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Новосядлої В.М.,
суддів Алексєєва А.В., Кішкіної І.В.,
при секретарі Козаку І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 24 липня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору припиненим виконанням, проведеним належним чином,
в с т а н о в и в :
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 24 липня 2013 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DN81AR03110075 від 30 листопада 2007 року: заборгованість за кредитом у сумі 3026,09 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 1784,62 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 8543,30 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором в сумі 4324,81 грн., всього 17678,82 грн., а також понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 229, 40 грн. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.
У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору припиненим виконанням, проведеним належним чином, відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодився відповідач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову та відмову в задоволенні вимог за позовом банку.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що банком безпідставно було нараховано штрафи, комісію та пеню станом на 2013 рік, ПАТ КБ «ПриватБанк» не надав суду доказів реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зміни розміру забезпечувального зобов'язання до суми в 22098,15 грн. 17 вересня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна реєстрацію вилучення запису про обтяження, таким чином документально підтверджений факт задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі за рахунок заставленого рухомого майна.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просить справу розглянути за його відсутності, підтримує доводи апеляційної скарги.
Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» Чумак С.О., який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 30 листопада 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідачем був укладений кредитний договір № DN81AR03110075, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 62132,92 грн. зі сплатою 0,80% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту, на придбання автомобіля з кінцевим терміном повернення кредиту 28 листопада 2014 року (а.с.11-16).
Відповідно до п. 7.1 договору кредитні кошти надані на строк з 30 листопада 2007 року по 28 листопада 2014 року та позичальник повинен здійснювати оплату по кредиту в період з 24 по 28 число кожного місяця.
За вимогами п.5.1 вказаного договору договір діє до повного виконання зобов'язань сторонами за договором.
Відповідно до п.2.2.11 договору для здійснення останнього погашення за кредитом позичальник звертається до банку, який надає інформацію про заборгованість позичальника за кредитним договором.
Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 19 лютого 2013 року заборгованість відповідача за кредитним договором № DN81AR03110075 від 30 листопада 2007 року становить 22.098,15 грн., з яких: 3026,09 грн. - заборгованість за кредитом, 1784,62 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 8543,30 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 8744,14 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с.7-10).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку за період з 24 квітня 2012 року по 19 лютого 2013 року заборгованість становить 4324.81 грн. (а.с.10)
Задовольняючи частково позов ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив з того, що неповерненням отриманого кредиту з відсотками в обумовлений строк відповідач порушив в односторонньому порядку зобов'язання, які випливають із умов кредитного договору, що є недопустимим. Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором та в добровільному порядку своєчасно не сплатив повну суму заборгованості, суд вважає, що з нього на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості. Позовні вимоги щодо стягнення нарахованої позивачем пені підлягають частковому задоволенню, а саме в межах встановленої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовної давності в один рік.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції враховував, що з боку банку порушень кредитного договору не встановлено, а відповідач навпаки має заборгованість за кредитним договором, тобто не виконував своїх зобов'язань.
З такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції.
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та одержання від позичальника процентів від суми позики.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Кредитний договір підписаний відповідачем, тобто він був згоден з умовами договору.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків часткове задоволення позову позивача щодо стягнення пені в межах встановленої п. 1 ч.2 ст.258 ЦК України позовної давності в один рік за період з 24 квітня 2012 року по 19 лютого 2013 року в сумі 4324,81 грн., оскільки відповідачем відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України заявлено про застосування позовної давності та позивач звернувся з зазначеним позовом до суду 11 квітня 2013 року.
Суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що у суду першої інстанції не було підстав для висновку про неналежне виконання ним зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з продажем банком предмету застави, оскільки представником банку до суду надано довідку, з якої вбачається, що предмет застави автомобіль ВАЗ 21201 був реалізований 07 грудня 2009 року за 55000 грн., з яких погашено: боргу за тілом кредиту - 35004,36 грн., за відсотками за користування кредитом - 7777,90 грн., пені - 3402,17 грн., боргу по комісії - 1385,40 грн., простроченого боргу по тілу кредиту - 7043,39 грн., комісії - 230,90 грн., відсотків - 655,88 грн., після сплати зазначеної суми у відповідача залишилась заборгованість за тілом кредиту в сумі 2416,82 грн.(а.с.165).
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не повинен сплачувати борг за кредитним договором у зв'язку з тим, банк його не повідомив про залишок боргу після продажу автомобіля, оскільки відповідач відповідно до п.2.2.11 договору повинен був звернутися до банку для отримання інформації про заборгованість за кредитним договором.
Крім того, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача щодо незастосування судом першої інстанції загального трирічного строку позовної давності для стягнення боргу за кредитом, оскільки відповідно до умов договору кредит відповідачу надано на строк до 28 листопада 2014 року, а тому судом першої інстанції обґрунтовано не застосовано строк позовної давності до позовних вимог, окрім вимог щодо стягнення пені.
Також, виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 24 липня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий
Судді