Головуючий в 1 інстанції - Попович Т.М.

Категорія - 48 Доповідач - Шевченко В.Ю.

У Х В А Л А

іменем України

04 вересня 2013 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю.,

суддів Новосьолової Г.Г., Дундар І.О.,

при секретарі Стефановій Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дебальцевського міського суду від 16 липня 2013р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою на рішення Дебальцевського міського суду від 16 липня 2013р., яким її позовні вимоги до ОСОБА_2 було задоволено частково. На користь позивачки з відповідача стягнуті аліменти на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1\4 частини з усіх видів доходу, але не менш 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.06.2013р. до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд, стягнувши аліменти на утримання дітей у розмірі 1\4 частини з усіх видів доходу відповідача до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до 01 серпня 2013р., не врахував право позивачки на стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обмеживши стягнення виповненням найстаршій дитині 18 років. При визначенні розміру аліментів, суд не застосував вимоги ст. 182 СК України. Крім того, суд не врахував те, що позивач погодився з позовними вимогами, отже у суду не було підстав задовольняти позов частково.

В засіданні апеляційного суду позивачка підтримала доводи своєї апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Відповідач в засідання апеляційного суду не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ( а.с.28).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд встановив, що сторони від шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з позивачкою. Враховуючи, що відповідач зобов»язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей, має можливість надавати матеріальну допомогу на їх утримання, однак у добровільному порядку таку допомогу не надає, суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дітей у розмірі 1\4 частини з усіх видів доходу, але не менш 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.06.2013р. до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Такі висновки суду узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовані правильно.

Згідно ч.1ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд необгрунтовано обмежив період стягнення аліментів на утримання дітей у розмірі 1\4 розміру з усіх видів доходу відповідача до досягнення найстаршою дитиною повноліття, є неспроможними.

Питання щодо визначення розміру аліментів у частці від заробітку( доходу) матері, батька дитини регулюються статтей 183 СК України. Частинами 2 та 3 цієї статті передбачено, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визнає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліметнів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Враховуючи зазначене, посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що неправомірно обмежив стягнення аліментів на сина ОСОБА_3 досягненням другою дитиною повноліття, не грунтується на законі. Суд, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог ( позивачка просила стягнути аліменти по 1\4 частині з усіх видів доходів відповідача на кожну дитину) визначив єдину частку від заробітку ( доходу) відповідача на утримання двох дітей, що відповідає вимогам ч.2ст.183 СК України.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом при визначенні розміру аліментів вимог ст.182 СК України та визнання відповідачем позовних вимог, на правильність висновків суду не впливають.

Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров»я та матеріальне становище дитини; стан здоров»я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Передбачене ч.2ст.31 ЦПК України право відповідача на визнання позову повністю або частково є виявом принципу диспозитивності і змагальності. Однак суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, недослідивши при цьому обставин справи.

Згідно вимог ст.60 ЦПК України обов»язки доказування і подання доказів покладається на сторони.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Виходячи з наведеного, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов до обгрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели або могли призвести до неправильного вирішення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.307,308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дебальцевського міського суду від 16 липня 2013р.залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДІ