Головуючий в 1 інстанції - Хандурін В.В.

Категорія - 26 Доповідач - Шевченко В.Ю.

У Х В А Л А

іменем України

13 листопада 2013 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Новікової Г.В.,

суддів: Шевченко В.Ю., Новосьолової Г.Г.,

при секретарі Стрижак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Добропілля на рішення Добропільського міськрайонного суду від 17 червня 2013р. за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Добропілля, третя особа: Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров»я на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Добропілля звернулось із апеляційною скаргою на рішення Добропільського міськрайонного суду від 17 червня 2013р., яким було частково задоволено позов ОСОБА_1 На його користь з відповідача стягнуто у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров"я на виробництві, 30 000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що позивачем не було надано належних доказів щодо підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди та її розміру, відсутній висновок МСЕК з цього приводу. Суд не врахував, що згідно Закону України від 23.02.2007р. внесені зміни до Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. №1105 та виключені норми цього Закону, які передбачали обов"язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди потерпілим на виробництві.

Представник відповідача в засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Представник третьої особи в засідання апеляційного суду не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з ОСОБА_1 під час виконання трудових обов»язків у ДП«Вугільна компанія «Краснолиманська» 21 січня 2001р. стався нещасний випадок, внаслідок якого у зв»язку зі спалахом метано-повітряної суміші у тупіковій частині вентиляційного штреку він отримав травму, про що складено акт за формою Н-1 ( а.с.7-8). Висновком МСЕК від 24 травня 2001р. ОСОБА_1 при первинному огляді за вказаним трудовим каліцтвом встановлено 80% втрати професійної працездатності та друга група інвалідності ( а.с.75). Враховуючи, що внаслідок ушкодження здоров»я на виробництві позивачу завдано моральної шкоди, а також з урахуванням глибини його моральних і фізичних страждань , суд визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у сумі 30000грв.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вперше позивачу втрата професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва була встановлена висновком МСЕК від 24 травня 2001р.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди у зв"язку з ушкодженням здоров»я, виникло у позивача у травні 2001р. і на той час діяли норми Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачали відшкодування моральної шкоди потерпілим внаслідок ушкодження здоров"я на виробництві.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом"якшують або скасовують відповідальність особи.

Також відповідно до ч.ч.1,2ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом"якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що у Закон України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" 23 лютого 2007р. внесені зміни, якими виключено право застрахованих осіб на відшкодування моральної шкоди, не спростовують висновків суду, оскільки Закон України від 23.02.2007р. не має зворотної сили і не може застосовуватись до правовідносин, які виникли 24 травня 2001 р.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров"я за нормами Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. № 1105-Х1V.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачу внаслідок ушкодження здоров»я на виробництві встановлена стійка втрата професійної працездатності, тому апеляційний суд вважає непереконливими доводи апеляційної скарги про необхідність підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яку необхідно стягнути на користь позивача, суд першої інстанції врахував характер , глибину та тривалість його моральних страждань, встановлення йому 2 групи інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності (80%). Внаслідок ушкодження здоров"я на виробництві було порушено звичайний уклад його життя, що впливає на психологічний стан та потребує додаткових зусиль для організації свого життя.

В рішенні суд навів мотиви, з яких він прийшов до висновку про визначення суми відшкодування моральної шкоди, а також навів мотиви, з яких він не приймає до уваги заперечення відповідача та оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об"єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.

Апеляційний суд вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди відповідає характеру та ступеню моральних страждань позивача, конкретним обставинам справи, принципам розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального закону.

Керуючись ст.ст.307,308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Добропілля відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 17 червня 2013р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий Судді