Головуючий у 1 інстанції Ліпчанський С.М.
Доповідач Соломаха Л.І.
Категорія 19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Осипчук О.В.
суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.
при секретарі Мишко Д.О.
за участю:
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного підприємства «Нікатранс» про стягнення заборгованості з апеляційною скаргою відповідача - приватного підприємства «Нікатранс» на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 23 липня 2013 року, -
В С Т А Н О В И В:
18 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» (далі - ТОВ «Агро-Богуславщина») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного підприємства «Нікатранс» (далі - ПП «Нікатранс») про стягнення заборгованості.
Зазначало, що ухвалою Господарського суду Київської області від 03 березня 2012 року (справа № Б/030-12) порушено справу про банкрутство ТОВ «Агро-Богуславщина». Ухвалою Господарського суду Київської області від 09 липня 2012 року відкрито процедуру санації ТОВ «Агро-Богуславщина» та призначено керуючого санацією, яким на підставі проведеного аналізу господарської діяльності ТОВ «Агро-Богуславщина» встановлено, що:
- 20 грудня 2011 року між ТОВ «Агро-Богуславщина» та ПП «Нікатранс» був укладений договір № 103 купівлі-продажу, згідно п. 1.1 якого ТОВ «Агро-Богуславщина», як продавець, зобов'язалося передати ПП «Нікатранс», як покупцю, товари згідно номенклатури, а ПП «Нікатранс», як покупець, зобов'язалося прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.
23 грудня 2011 року позивач передав відповідачу - ПП «Нікатранс», від імені якого діяла директор Прядко Л.В. на підставі довіреності № 7 від 23 грудня 2011 року, товар за п'ятьма видатковими накладними на загальну суму 31 292,92 грн., в тому числі:
пшениця озима врожаю 2011 року в кількості 603 кг на загальну суму 904,50 грн. з ПДВ, кукурудза врожаю 2011 року в кількості 3 140 кг на загальну суму 4 082,00 грн. з ПДВ, всього на суму 4 986,50 грн., в тому числі ПДВ 831,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № 513 від 23.12.2011р. та податковою накладною №64/2 від 23.12.2011р.;
гречка врожаю 2011 року в кількості 5 кг на загальну суму 9,00 грн. з ПДВ, олія в кількості 21,12 кг на загальну суму 209,72 грн. з ПДВ, сіно багаторічних трав в кількості 6000 кг на загальну суму 3 600,00 грн. з ПДВ, солома пшенична в кількості 17 кг на загальну суму 19,72 грн. з ПДВ, соя в кількості 5 982 кг на загальну суму 8 793,54 грн. з ПДВ, всього на суму 12 631,98 грн., в тому числі ПДВ 105,33 грн., що підтверджується видатковою накладною № 514 від 23.12.2011р. та податковою накладною №49/2 від 23.12.2011р.;
борошно в кількості 563 кг на загальну суму 1 841,01 грн. з ПДВ, олія в кількості 5,85 кг на загальну суму 58,15 грн. з ПДВ, цукор в кількості 1,6 кг на загальну суму 9,39 грн. з ПДВ, всього на суму 1 908,55 грн., в тому числі ПДВ 318,09 грн., що підтверджується видатковою накладною № 515 від 23.12.2011р. та податковою накладною №50/2 від 23.12.2011р.;
горох овочевий врожаю 2011 року в кількості 1 750 кг на загальну суму 5 250,00 грн. з ПДВ, жом врожаю 2011 року в кількості 48 594 кг на загальну суму 485,94 грн. з ПДВ, кукурудза (солодка) в кількості 250 юн. на загальну суму 190,00 грн. з ПДВ, кукурудза Попкорн в кількості 280 кг на загальну суму 212,80 грн. з ПДВ, солома житня в кількості 3010 кг на загальну суму 842,80 грн. з ПДВ, всього на суму 6 981,54 грн., в тому числі ПДВ 1163,59 грн., що підтверджується видатковою накладною № 516 від 23.12.2011р. та податковою накладною № 51/2 від 23.12.2011р.;
картопля в кількості 639 кг на загальну суму 2 294,01 грн. з ПДВ, сало свиняче в кількості 82 кг на загальну суму 2 490,34 грн. з ПДВ, всього на суму 4 784,35 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 797,39 грн., що підтверджується видатковою накладною № 519 від 23.12.2011р. та податковою накладною №54/2 від 23.12.2011р.
Посилаючись на те, що на теперішній час розрахунки за цей товар ПП «Нікатранс» не здійснені, що на вимоги позивача здійснити розрахунки за товар ПП «Нікатранс» не реагує та зобов'язання є не виконаним, що з метою виконання зобовязань 28 березня 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-Богуславщина», а також між ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Богуславщина» були укладені договори поруки, згідно яких ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поручилися за виконання ПП «Нікатранс» грошових зобов'язань по сплаті грошової суми на підставі видаткових накладних від 23 грудня 2011 року та від 26 грудня 2011 року, просило стягнути з ПП «Нікатранс», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ТОВ «Агро-Богуславщина» заборгованість на підставі видаткових накладних від 23 грудня 2011 року у розмірі 31 292,92 грн. (а.с. 3-6).
Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 23 липня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Агро-Богуславщина» задоволено частково. З ОСОБА_2, ПП «Нікатранс» стягнуто солідарно на користь ТОВ «Агро-Богуславщина» заборгованість за видатковими накладними № 513, № 514, № 515, № 516, № 519 від 23 грудня 2011 року у розмірі 31 292,92 грн. У задоволенні інших позовних вимог ТОВ «Агро-Богуславщина» відмовлено (а.с. 54-57).
З таким судовим рішенням не погодився відповідач - ПП «Нікатранс». В апеляційній скарзі він посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.
Зазначає, що позивач не довів суду, що він звертався до ПП «Нікатранс» з вимогою про погашення боргу. ПП «Нікатранс» жодних листів претензійного характеру з вимогами про оплату заборгованості від ТОВ «Агро-Богуславщина» не отримувало. Факт відправлення листа позивачем не посвідчує факту отримання його ПП «Нікатранс».
Позивачем суду не надано навіть копії договору № 103 від 20 грудня 2011 року для огляду та дослідження істотних умов договору, але суд не дав цьому правової оцінки.
Правова позиція суду з приводу договорів поруки є незаконною, оскільки в них відсутні істотні умови договору, а саме, не зазначено предмет поруки, строк виконання зобов'язань за основним договором, обсяг відповідальності поручителів, відповідальність сторін та строк дії договору. Укладання договорів поруки носить фіктивний характер, їх метою є зміна підсудності розгляду справи (а.с. 59-62).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ПП «Нікатранс» ОСОБА_1, який діє від імені юридичної особи на підставі довіреності від 17 вересня 2013 року № 20 (а.с. 79), доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник позивача - ТОВ «Агро-Богуславщина», відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені.
Арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф., який ухвалою Господарського суду Київської області від 03 жовтня 2013 року призначений керуючим санацією ТОВ «Агро-Богуславщина» (а.с. 98-100), надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с. 15-116).
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 причини неявки у судове засідання не повідомили і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що вони не з'явилися у судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - ПП «Нікатранс», дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ПП «Нікатранс» підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Агро-Богуславщина» 23 грудня 2011 року передало ПП «Нікатранс» товар згідно видаткової накладної № 513 від 23 грудня 2011 року та податкової накладної № 64/2 від 23 грудня 2011 року, видаткової накладної № 514 від 23 грудня 2011 року та податкової накладної № 49/2 від 23 грудня 2011 року, видаткової накладної № 515 від 23 грудня 2011 року та податкової накладної № 50/2 від 23 грудня 2011 року, видаткової накладної № 516 від 23 грудня 2011 року та податкової накладної №51/2 від 23 грудня 2011 року, видаткової накладної № 519 від 23 грудня 2011 року та податкової накладної № 54/2 від 23 грудня 2011 року на загальну суму 31 292,92 грн. (а.с. 9-13).
28 березня 2012 року між ТОВ «Агро-Богуславщина» та громадянином ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно якого Поручитель ОСОБА_2 поручився перед ТОВ «Агро-Богуславщина» за виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Нікатранс» грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу від 20 грудня 2011 року (а.с. 18).
28 березня 2012 року між ТОВ «Агро-Богуславщина» в особі генерального директора ОСОБА_3 та громадянином ОСОБА_3 був укладений договір поруки, згідно якого Поручитель ОСОБА_3 поручився перед ТОВ «Агро-Богуславщина» за виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Нікатранс» грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу від 20 грудня 2011 року (а.с. 19).
Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Агро-Богуславщина» про стягнення з ПП «Нікатранс» та поручителя ОСОБА_2 заборгованості за поставлену продукцію, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Агро-Богуславщина» та ПП «Нікатранс» під час здійснення правочину з постачання відповідачеві продукції, підтвердженням якого є видаткові накладні та податкові накладні від 23.12.2011р., прийняли на себе певні права та обов'язки, виконання яких є обов'язковим для обох сторін. ТОВ «Агро-Богуславщина», як постачальник, виконало свої зобов'язання, а саме: передало ПП «Нікатранс» продукцію на загальну суму 31 292, 92 грн., що підтверджується видатковими накладними № 513, № 514, № 515, № 516, № 519 від 23.12.2011р. та податковими накладними № 49/2, № 50/2, № 51/2, № 54/2, № 64/2 від 23.12.2011р., довіреністю № 7 від 23.12.2011р., а тому вимоги ТОВ «Агро-Богуславщина» про стягнення з ПП «Нікатранс» заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 31 292, 92 грн. є правомірними. Посилання представника ПП «Нікатранс» на взаємозалік зустрічних однорідних вимог є необгрунтованим. З наданих сторонами доказів вбачається, що жодна із сторін не здійснила жодної дії, спрямованої на припинення існуючого грошового зобов'язання шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог. З боку відповідача ПП «Нікатранс», крім копій актів звіряння, які є документами, що віднесені до бухгалтерського обліку підприємства відповідача, не надано суду жодного документа, який може свідчити про наявність пропозиції провести зарахування зустрічних однорідних вимог, та відповідно не надано жодного документу, який би свідчив про наявність проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли на підставі видаткових накладних № 513, № 514, № 515, № 516, № 519 від 23.12.2011р. Діючим законодавством України не передбачено здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом складання актів звіряння між суб'єктами господарської діяльності, тобто документами внутрішнього бухгалтерського обліку підприємства. Сума заборгованості підлягає стягненню солідарно з ПП «Нікатранс» та відповідача ОСОБА_2, оскільки громадянин ОСОБА_2 за договором поруки від 28.03.2012р. є поручителем саме за видатковими накладними № 513, № 514, № 515, № 516, № 519 від 23.12.2011р. на суму 31 292, 92 грн., що посвідчується листом громадянина ОСОБА_2 на адресу ТОВ «Агро-Богуславщина», згідно якого він не заперечує, як поручитель, проти виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу № 103 від 20.12.2011р. за цими видатковими накладними, однак з причин фінансових труднощів не має можливості здійснити виконання свого обов'язку поручителя.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агро-Богуславщина» про стягнення заборгованості за поставлений товар з поручителя ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що ОСОБА_3 поручився за виконання грошового зобов'язання ПП «Нікатранс» саме за видатковими накладними № 513, № 514, № 515, № 516, № 519 від 23.12.2011р. на суму 31 292, 92 грн., а не за інші зобов'язання, які могли виникнути за договором купівлі-продажу від 20.12.2011р.
З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можливо, до них суд дійшов, як обгрунтовано зазначає в апеляційній скарзі відповідач - ПП «НІКАТРАНС», з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі- продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Статтею 202 ГК України також передбачено, що господарське зобов'язання припиняється може припинятися зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.
Згідно з частиною 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Відповідно до частини 1 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Згідно ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку, організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
Суд першої інстанції зазначені вимоги законів не врахував, не врахував, що закон не висуває будь-яких спеціальних вимог до форми заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і для цілей первинного бухгалтерського обліку може бути складений спеціальний акт. Як приклад форми такого акту, є форма затверджена наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України від 10.11.98 року № 148/234/383 «Про інвентаризацію заборгованості за станом на 01.11.98».
Посилання суду першої інстанції на те, що наданий акт звіряння є внутрішнім документом ПП «Нікатранс», є необґрунтованими, оскільки акт звіряння між ТОВ «Агро-Богуславщина» та ПП «Нікатранс» станом на 01 квітня 2012 року підписаний керівниками обох підприємств, а відповідно такий акт є первинним бухгалтерським документом для обох підприємств.
Як вбачається з наданого представником ПП «Нікатранс» акту звіряння станом на 01 квітня 2012 року, будь-яка заборгованість між ТОВ «Агро-Богуславщина» та ПП «Нікатранс, відсутня. Зазначений акт підписаний керівниками обох сторін, тобто уповноваженими працівниками підприємств та скріплений печатками обох сторін (а.с.121).
Доказів про те, що акт звіряння станом на 01 квітня 2012 року визнаний недійсним ТОВ «Агро-Богуславщина» суду не надано.
Посилання суду першої інстанції на те, що факт заборгованості ПП «Нікатранс» перед позивачем на суму 31 292,92 грн. підтверджується видатковими накладними, є неспроможним, оскільки видатковими накладними підтверджується лише факт отримання товару ПП «Нікатранс», факт отримання товару представником ПП «Нікатранс» не заперечується.
І судом першої інстанції, і судом апеляційної інстанції у позивача витребовувалися оригінал або хоча б копія договору купівлі-продажу від 20 грудня 2011 року, на який позивач посилається в позовній заяві та який зазначений в податкових накладних як підстава поставки товару. Проте позивачем зазначений договір суду не наданий. Листом вих. № Б8/030-12/60 від 02.12.2013р. керуючий санацією ТОВ «Агро-Богуславщина» Кучук Ю.Ф. повідомив апеляційний суд, що не може надати зазначений договір, посилаючись на ухилення попереднього керуючого санацією від передачі матеріальних цінностей (а.с. 116). Враховуючи зазначене, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити чи дійсно існував такий договір від 20 грудня 2011 року на поставку товарів та чи виключає зазначений договір такий спосіб виконання зобов'язання щодо оплати товару, як зарахування зустрічних однорідних вимог. Представник ПП «Нікатранс» копію такого договору також суду не надав, посилаючись на те, що такий договір ніколи не укладався та не існує.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не надано суду доказів щодо неможливості припинення зобов'язання щодо оплати товару за спірними п'ятьма видатковими накладними шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, не надано доказів щодо недійсності акту звіряння станом на 01 квітня 2012 року, а відповідно не надано доказів наявності заборгованості ПП «Нікатранс» перед ТОВ «Агро-Богуславщина» у розмірі 31 292 грн. 92 коп. за договором купівлі-продажу № 103 від 20 грудня 2011 року за видатковими накладними № 513 від 23 грудня 2011 року, № 514 від 23 грудня 2011 року, № 515 від 23 грудня 2011 року, № 516 від 23 грудня 2011 року, № 519 від 23 грудня 2011 року.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Враховуючи, що позивачем не доведена наявність заборгованості ПП «Нікатранс» за поставлений товар, підстави для перевірки настання зобов'язань відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договорами поруки від 28 березня 2012 року відсутні. Проте відповідач - ПП «Нікатранс» обгрунтовано зазначає, що договори поруки, які укладені з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є такими, що не відповідають вимогам, закону, оскільки в них відповідно до ст. 553 ЦК України не зазначений обсяг основного зобов'язання Боржника - ПП «Нікатранс» перед ТОВ «Агро-Богуславщина», а також обсяг відповідальності Поручителя, строки виконання основного зобов'язання.
Доводи ПП «Нікатранс» щодо фіктивного характеру договорів поруки виходять за межі предмету позову. В установленому законом поруку договори поруки такими не визнані. Фізична особа ОСОБА_2, хоча і жодного разу у судові засідання не з'явилася, але фактично існує і згідно відомостей ГУ ДМС у Донецькій області станом на 25 листопада 2013 року дійсно зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с. 111).
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1. 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.
Враховуючи ту обставину, що вимоги про стягнення заборгованості з поручителів є взаємопов'язаними з вимогами про стягнення заборгованості з ПП «Нікатранс», доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції правил підсудності є необгрунтованими, підстави для закриття провадження у справі відсутні.
Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню в повному обсязі з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.
Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу відповідача - приватного підприємства «Нікатранс» задовольнити частково.
Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 23 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» у задоволенні позовних вимог до приватного підприємства «Нікатранс», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 31 292 грн. 92 коп. за договором купівлі-продажу № 103 від 20 грудня 2011 року за видатковими накладними № 513 від 23 грудня 2011 року, № 514 від 23 грудня 2011 року, № 515 від 23 грудня 2011 року, № 516 від 23 грудня 2011 року, № 519 від 23 грудня 2011 року.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.В. Осипчук
Судді: Л.І. Соломаха
Т.І. Биліна