Справа № 0915/3990/12
Провадження № 22ц/779/2914/2013
Категорія 20
Головуючий у І інстанції Струтинський Р.Р.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано - Франківської області в складі :
головуючого Меленко О.Є.
суддів Вакарук В.М., Проскурніцького П.І.
секретаря Турів О.М.
з участю: позивачів ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6- ОСОБА_7,
представника служби у справах дітей Тисменицької РДА - Василик Х.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Тисменицької районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору-приватний нотаріус Тисменицького районного округу ОСОБА_9 про встановлення нікчемності правочину договору купівлі-продажу житлового будинку від 13.09.2011 року, як такого, що не створює юридичних наслідків за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 23 вересня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Тисменицького районного суду від 23 вересня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Тисменицької районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору-приватний нотаріус Тисменицького районного округу ОСОБА_9 про встановлення нікчемності правочину договору купівлі-продажу житлового будинку від 13.09.2011 року, як такого, що не створює юридичних наслідків - відмовлено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 понесених витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн.
Вжиті ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30.11.2012 року по цивільній справі заходи забезпечення позову у виді накладення арешту та заборони відчуження будинковолодіння АДРЕСА_1, що належить відповідачу ОСОБА_6 - скасовано.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення норм матеріального і процесуального права. Так, на думку апелянта судом не враховано, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу в спірному житловому будинку АДРЕСА_1 була прописана та проживала малолітня ОСОБА_10, яка є членом сім'ї ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Однак, всупереч ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу не було отримано жодного попереднього дозволу органу опіки та піклування. Внаслідок укладення даного договору порушено право на житло ОСОБА_10, яке гарантоване ст.47 Конституції України. Оскільки, оспорюваний договір спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини та громадянина, в даному випадку третіх осіб, то виходячи з підстав ст. 228 ЦК України є нікчемним.
З цих підстав рішення суду першої інстанції, апелянт просила скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник вимоги підтримали з тих же мотивів, що зазначені у апеляційній скарзі.
ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги визнала, просить про її задоволення.
Представник відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6- ОСОБА_7, представник служби у справах дітей Тисменицької РДА доводи апеляційної скарги не визнали, просять її відхилити, рішення суду першої інстанції вважають законним та обгрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів, доводи представнків, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі продажу житлового будинку від 13.09.2011 року ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1.
Даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно належав ОСОБА_5, про що свідчить дублікат свідоцтва виданий Стриганецькою сільською радою 09.03.2011 року та зареєстрований в Івано-Франківському ОБТІ за №1/152.
За змістом ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Обгрунтоваючи своє звернення до суду з даним позовом , ОСОБА_4, ОСОБА_2 вказували на підстави, визначені ст. 228 ЦК України, що передбачає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, прийшов до висновку про відсутність підстав передбачених ст. 228 ЦК України щодо визнання нікчемним договору купівлі-продажу від 13.09.2011 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6
З таким висновком суду погоджується і колегія суддів Апеляційного суду.
Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок , визначені ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення Конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави , Автономної Республіки Крим, територіальної громади.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема : правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основою національним багатством, що перебуває під особистою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.
Таким чином, підстави для визнання договору купівлі-продажу від 13.09.2011 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 нікчемним, зокрема, в контексті ст. 228 ЦК України, відсутні, оскільки як вбачається з роз'яснення Пленуму, правочинами, що порушують публічний порядок є ті, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави. В даному випадку, оспорюваний правочин стосується інтересів приватних осіб і не порушує державні інтереси.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тисменицького районного суду від 23 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий О.Є. Меленко
Судді: В.М. Вакарук
П.І. Проскурніцький