АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 534/1231/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/4195/2013
Головуючий у 1-й інстанції Таранкова І.М.
Доповідач Карнаух П. М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді : Карнауха П.М.
Суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 жовтня 2013 року
по справі за позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 2 м. Комсомольська до ОСОБА_1, Управління ДМС України у Полтавській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -
в с т а н о в и л а :
В лютому 2012 року позивач звернувся до місцевого суду з позовом до ОСОБА_1, Управління ДМС України у Полтавській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачка понад 6 місяців не проживає без поважних причин в кімнаті АДРЕСА_2, а тому втратила право користування.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволені частково.
Визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право користування кімнатою АДРЕСА_2.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 2 м. Комсомольська витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та доказам по справі, оскільки не було встановлено, що вона не проживала в спірній кімнаті безперервно протягом 6 місяців. Зазначає, що судом було встановлено, що періодично вона навідувалася в спірне житло, а тому вважає, що відсутні підстави для задоволення позову. Окрім того, вказує, що у неї були поважними причини не проживання, так як вона доглядала за хворим чоловіком.
Сторони в судове засідання не з'явилися, направивши до суду заяви, в яких апелянт ОСОБА_1 просила справу слухати без її участі, а директор КЖЕП № 2 просив відкласти розгляд справи, в зв'язку із зайнятістю представників в інших засіданнях.
Колегія суддів, порадившись на місці, вирішила справу розглядати без сторін, оскільки вони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, причину неявки представника КЖЕП №2 не можна визнати поважною.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як убачається із матеріалів справи, згідно ордера № 2987 від 29.11.1996 року, останній було видано ОСОБА_4 на право занняття з сім'єю із 2 чоловік жилої площі в гуртожитку АДРЕСА_2. В склад сім'ї входить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як дружина. Ордер видано ВАТ «Полтавський ГЗК» (а.с.4).
Рішенням виконавчого комітету Комсомольської міської ради Полтавської області за № 261 від 30.11.1998 року прийнято в комунальну власність міської ради безкоштовно майно ВАТ «Полтавський ГЗК», серед якого зазначено житловий будинок АДРЕСА_2. Цим же рішенням визначено, що житловий будинок АДРЕСА_2 слід використовували, як житловий будинок для тимчасового проживання сімей, які мають потребу в соціальному захисті (житловий фонд соціального призначення) (а.с.11).
На підставі вищевказаного рішення Комсомольської міської ради, житловий будинок АДРЕСА_2 передано на баланс КЖЕП № 2 (а.с.10).
Відповідно до довідки КЖРЕП № 1 від 18.06.2013р., ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1
Актами КЖЕП № 2 від 09.10.2007р., 18.04.2008р., 31.12.2010р., 24.05.2011р., 14.09.2011р. встановлено, що ОСОБА_1 в спірній жилій кімнаті не проживає з січня 2007 року. За договором оренди в спірній кімнаті проживав ОСОБА_5 - син відповідача.
Із показів свідків місцевим судом було встановлено, що ОСОБА_1 після придбання її чоловіком ОСОБА_4 квартири стала проживати в АДРЕСА_1 разом з чоловіком. В кімнату гуртожитку навідується періодично на нетривалий час, але постійно в ній не проживає та не користується.
Відповідно до медичних довідок Комсомольської міської лікарні вбачається, що ОСОБА_4 починаючи з 29.01.2013 року знаходився на стаціонарному лікуванні, після чого потребував стороннього догляду.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно було встановлено фактичні обставини по справі, правильно дано оцінку наданим сторонами доказам та правильно застосовано норми матеріального права.
В зв'язку з тим, що будинок АДРЕСА_2 в м. Комсомольську було прийнято до комунальної власності, тим самим прирівняно до правового режиму житлових приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду, то до мешканців таких гуртожитків у разі їх тимчасової відсутності поширюються вимоги статей 71,72 ЖК України.
Судом було встановлено, що відповідач не проживає у спірному жилому приміщенні без поважних причин понад 6 місяців. Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду щодо критичної оцінки твердження відповідача щодо поважності причин її не проживання, в зв'язку з необхідністю здійснення догляду за хворим чоловіком, оскільки надані медичні документи свідчать про хворобу ОСОБА_4 з 29.01.2013 року та не стосуються періоду починаючи з січня 2007 року.
Також не може братися до уваги, як постійне безперервне проживання в житловій кімнаті гуртожитку періодичне навідування відповідача до цієї кімнати та знаходження в ній її особистих речей.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень. Натомість, позивачем надано належні та допустимі докази (акти, копії журналу обходу будинку) в розумінні ст.ст. 58,59 ЦПК України, які свідчать про не проживання відповідача в спірній жилій кімнаті гуртожитку понад 6 місяців.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, не впливають на правильність висновків суду та їх не спростовують.
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги до відповідача Управління ДМС УМВС України в Полтавській області про зобов'язання зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1, оскільки така вимога не ґрунтується на законі. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що для зняття особи з реєстраційного обліку достатньо рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у гуртожитку, яке виконується в цій частині відповідним органом реєстрації в межах своєї компетенції.
Проте, згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду щодо розподілу судових витрат. Як убачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 107,30 грн. (а.с.1), що відповідає п. 1.2. ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір».
Обов'язок позивача сплачувати при подачі позову до суду витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи було припинено на підставі ЗУ № 3674-VI від 08.07.2011р., про що внесено відповідні зміни до ст. 79 ЦПК України, а ст. 81 ЦПК України виключено.
Окрім того, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження сплати позивачем витрат з ІТЗ в сумі 37 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати понесені позивачем (документально підтвердженні) стягуються з відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Натомість, місцевий суд сплачений позивачем судовий збір в сумі 107,30 грн. безпідставно стягнув не на його користь, а на користь держави.
За таких обставин , колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду в частині стягнення та розподілу судових витрат з підстав, визначених п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України - порушення або неправильне застосування норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п. 4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 10 жовтня 2013 року скасувати в частині стягнення судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 2 м. Комсомольська в рахунок відшкодування понесених судових витрат 107,30 грн. (сто сім гривень 30 копійок).
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Карнаух П.М.
Судді: Кривчун Т.О.
Пилипчук Л.І.
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Карнаух П.М.