Справа №0909/5812012
Провадження №22ц/779/2925/2013
Категорія 45
Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю.Р.
Суддя-доповідач Шалаута Г.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2013 року м.Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Шалаути Г.І.,
суддів: Проскурніцького П.І., Ковалюка Я.Ю.
секретаря: Петріва Д.Б.,
з участю сторін: представника апелянта - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Коломийської міської ради, ОСОБА_5, третя особа - управління Держземагенства в Коломийському районі про визнання частково незаконним і скасування рішення та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та Коломийської міської ради Івано-Франківської області на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2013 року, -
встановила:
У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулась в суд з вказаним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що їй та ОСОБА_7.(бувшому чоловікові) належав на праві спільної сумісної власності будинок АДРЕСА_1. Вказаний будинок згідно рішення Коломийського міськрайонного суду від 13.07.1983 року був реально поділений між ними з виділенням їй 49/100 частин будинковолодіння , а ОСОБА_7 - 51/100 частин. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 05.05.1992 року між нею та ОСОБА_7 встановлено порядок користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будинку: їй виділено в користування 785 кв.м. та половину площі криниці 6 кв.м., що є у спільному користуванні, а ОСОБА_7 виділено 817 кв.м. та половину площі криниці 6 кв.м., що є у спільному користуванні. Рішенням Коломийської міської ради від 15.12.1993 року вирішено передати їй у приватну власність земельну ділянку для обслуговування будинку площею 0,049 га для обслуговування виділеної їй частини будинку, господарських споруд та видано на підставі цього рішення Державний акт на право власності на землю площею 0,049 га серії 1-ІФ №002751 від 21.09.1995 року. Рішенням Коломийської міської ради від 17.11.2011 року їй вирішено передати у приватну власність також 0,0296 га для ведення садівництва та видано Державний акт на право власності на землю для ведення садівництваплощею0,0296 га. У 2012 році вона звернулась до ТзОВ "Західзем" із заявою про виготовлення техдокументації та встановлення зовнішніх меж землекористування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та введення в Автоматизовану систему ведення Державного земельного кадастру, однак у видачі такої їй було відмовлено у зв'язку з виявленням при виготовленні кадастрового плану часткової накладки земельної ділянки ОСОБА_5 Площа накладки становить 0,0083 га. Вважає, що спірна земельна ділянка площею 0,0083 га перебуває у її користуванні, з її користування не вилучалась. Посилаючись на наведене просила визнати незаконним та скасувати п.20 рішення Коломийської міської ради №280 від 31.10.2006 року в частині передачі ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0083 га та визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 10.12.2008 року, згідно якого ОСОБА_5 передано у приватну власність земельна ділянка площею 0,0510 га для будівництва та обслуговування належної їй на праві власності частини.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано п.20 рішення Коломийської міської ради №280 від 31.10.2006 року в частині передачі ОСОБА_8 у приватну власність земельну ділянку площею 0,0054 га по АДРЕСА_2 . Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,510 га серії ЯЗ №154975 від 10.12.2008 року, виданий ОСОБА_8. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3. 214,60 грн. судового збору та 4000 грн. витрат на проведення експертизи.
На зазначене рішення представник ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та Коломийська міська рада Івано-Франківської області подали апеляційні скарги, в якій посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_2 в поданій апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є необгрунтованим, таким, що постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права, а висновки суду про те, що п.20 рішення Коломийської міської ради №280 від 31.10.2006 року в частині передачі ОСОБА_8 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0054 га по АДРЕСА_2 є незаконним, а виданий їй Державний акт на право власності на присадибну земельну ділянку на підставі цього рішення має неточності, розбіжності із судовим поділом та дійсним землекористуванням в конфігурації по лінії спільної межі в результаті чого зменшилася земельна ділянка позивача на 54 кв.м., не відповідають обставинам справи, зібраним доказам та поясненням сторін. Всупереч ст.ст.147, 212 ЦПК України суд ухвалив рішення виключно на підставі висновку експертизи, який суперечить іншим доказам справи. Крім того, судом необґрунтовано стягнуто судові витрати з апелянта в повному обсязі, без урахування того, що у справі є два відповідачі, та того, що позов задоволено частково. У порушення ст.169 ЦПК України суд слухав справу у відсутності представника міської ради, яка просила відкласти розгляд справи у зв'язку з відрядженням. З цих підстав представник апелянта просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові.
Коломийська міська рада в поданій апеляційній скарзі наводить такі ж доводи, що і представник ОСОБА_5 та крім того, зазначає, що суд порушив норми ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", не вказав в чому полягає незаконність оскаржуваного рішення та які саме норми чинного законодавства були порушені міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення. Просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в позові.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта - ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав з викладених у ній мотивів.
Позивач ОСОБА_3, представник відповідача Коломийської міської ради, представник управління Держземагенства в Коломийському районі у судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши їх доказами, колегія знаходить апеляційну скаргу обґрунтованою, а рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, виходячи з наступних доводів.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення суд не вирішив питань, які повинен був вирішити.
Стаття 3 ЦПК України передбачає право особи на судовий захист у випадку порушених, не визнаних або оспорюваних прав.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачка оспорює п.20 рішення Коломийської міської ради №280 від 31.10.2006 року щодо передачі ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки площею 0,0083 га та Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 10.12.2008 року, виданого ОСОБА_5 ,згідно якого останній передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0510 га для будівництва та обслуговування належної їй на праві власності частини житлового будинку будинку АДРЕСА_2, вважає такі незаконними, такими, що порушують її право як землекористувача та власника іншої (суміжної) частини земельної ділянки площею 0,049 га для будівництва та обслуговування належної їй на праві власності частини того ж будинку.
Між тим, колегією встановлено з архівного витягу протоколу 8-ої сесії п'ятого скликання Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 31.10.2006 року, рішення №280 п.20, що ним вирішено передати ОСОБА_8 (АДРЕСА_2) у власність земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що перебувала у її користуванні площею 510 м.кв. З ксерокопії Державного акту про право власності на земельну ділянку, виданого 10.12.2008 року ОСОБА_8 на підставі зазначеного рішення Коломийської міської ради(а.с.17), зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010829701065, вбачається, що площа переданої їй у власність земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд становить 0,0510 га або 510 м.кв.
З ксерокопії рішення Коломийського міського народного суду від 13.07.1983 року (а.с.7) встановлено, що у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про поділ майна проведено реальний поділ спірного будинковолодіння з виділенням йому частки, що відповідає ідеальній долі 51/100, а позивачці - 41/100.
Рішенням Коломийського міського народного суду від 05.05.1992 року по справі №2-136 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою вбачається, що позивачці виділено в користування частину земельної ділянки площею 785 м.кв., а ОСОБА_6 - 817 м.кв. (відповідно до їх часток в будинку).
Згідно договору купівлі продажу частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 від 21.04.2005 року(а.с.12-13) ОСОБА_5 є власником 51/100 частин зазначеного будинковолодіння.
Позивачка не заперечує, що відповідачка користується тією частиною земельної ділянки для обслуговування придбаної нею частини будинку, якою користувався і попередній власник, що ні розмір, ні встановлені раніше та погоджені ними межі, вона не порушувала, однак таке порушення існує на папері - на виготовленому ТЗОВ "Перлина" кадастровому плані земельної ділянки, яку приватизувала відповідачка (часткова накладка на її земельну ділянку), яке виявили спеціалісти ТзОВ "Західзем"у 2012 році при виготовленні по її заяві такого ж кадастрового плану її земельної ділянки, про що їй повідомили.
Колегією встановлено з пояснень самої позивачки та з інших зібраних у справі доказів, що Коломийською міською радою при винесенні оскаржуваного рішення не допущено будь-яких порушень закону, цим рішенням ОСОБА_5 вирішено передати у власність 510 м.кв. земельної ділянки для обслуговування будинку в розмірі, що відповідав частці її в будинку 51/100, згідно договору купівлі продажу за 2005 рік. Колегією також не встановлено факту порушень прав позивачки з боку відповідачки - ОСОБА_5, площа приватизованої нею земельної ділянки для обслуговування будинку, зазначена в Державному акті теж 0,0510 га або 510 м.кв., межі погоджувалися позивачкою, як суміжним землекористувачем, встановлених меж в натурі вона не порушувала, будь-якого захоплення частини земельної ділянки, якою користується позивачка, вона не вчиняла та розміри земельної ділянки, якою користується позивачка не змінилися, право власності на земельну ділянку перейшло до відповідачки ОСОБА_9 відповідно до ст.120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правової угоди - договору купівлі-продажу 51/100 частин спірного будинковолодіння, а отже заявлений ОСОБА_3 позов не є необґрунтований та не підлягав задоволенню, а висновки суду суперечать обставинам справи та зібраним у справі доказам.
Посилання суду на єдиний доказ - висновок експерта у справі є недоречним, оскільки таким висновком не встановлено факт порушення прав позивачки ні Коломийською міською радою, ні ОСОБА_5, а зазначено, що накладка площею 54 м.кв. не є самовільним порушенням чи умисними діями, а тільки похибкою кадастрової зйомки відносно вказаної судовим поділом спільної межі, по якій проходить (облаштована) капітальна огорожа в будинковолодінні(а.с.129).
З огляду на встановлені факти, колегія вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, постановити нове рішення, яким в позові відмовити.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
З роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" №7 вбачається,що розглядаючи позови про захист права власників земельних ділянок і землекористувачів(про усунення права користування ними) суд має перевірити законність рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність. Згідно підпункту г п.18 зазначеної постанови при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до зазначеної дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій роз розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалося у договорі відчуження, після 31 грудня 2001 року право власності на земельну ділянку або її частину могло переходити відповідно до ст.120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладеного між відчужувачем та набувачем. До особи, яка придбала будівлю, споруду чи житловий будинок після 31 грудня 2003 року, згідно з ст.377 ЦК України, а з часу внесення змін до ст.120 ЗК України від 27.04.2007 року№997-V -згідно з ст.120 ЗК України переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені без зміни їх цільового призначення, у розмірах встановлених договором, а якщо договором таке не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею чи спорудою, та на частину земельної ділянки, необхідної для її обслуговування. З 01.01.2010 року до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду(крім багатоквартирного будинку) переходить право власності чи право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника чи землекористувача відповідно до ст.377 ЦК України і ст.120 ЗК України в редакції Закону України від 05.11.2009 року№1702-VI (підп..»г»п.18 в редакції Постанови ВСУ№2( 0002700-10)від 19.03.2010 року.
На підставі ст.120 ЗК України 2001 року, керуючись п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року №7 та керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційні скарги представника ОСОБА_5 - ОСОБА_2 та Коломийської міської ради Івано-Франківської області задовольнити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_3 до Коломийської міської ради, ОСОБА_5, третьої особи - управління Держземагенства в Коломийському районі про визнання частково незаконним, скасування рішення та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Судді Г.І. Шалаута
П.І. Проскурніцький
Я.Ю. Ковалюк