ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року Справа № 904/4429/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.

за участю представників: позивача - Пількевича В.В.

відповідача -

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Новомосковськтеплоенерго" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення за договором №104101-12ТКЕБО-П від 27.06.2012 року поставки природного газу основного боргу в сумі 184841,36 грн. за поставлений природний газ, 19662,33 грн. пені, 740,10 грн. інфляційних, 4670,47 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 9 липня 2013 року (суддя Петрова В.І.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 184841,36 грн. за поставлений природний газ, 9831,17 грн. пені, 3% річних в сумі 4670,47 грн., 369,68 грн. збитків від інфляції, судовий збір. В решті частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2013 року рішення суду скасовано частково. Викладений абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з відповідача на користь позивача 184841,36 грн. основного боргу, 6700 грн. пені, 3585,95 грн. 3% річних, 369,68 грн. інфляційних втрат, судовий збір." В решті частині рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, скаржник просить її скасувати в частині відмови в стягненні пені в сумі 6700 грн., посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 6700 грн., у стягненні якої було відмовлено.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 27 червня 2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (постачальником) та відповідачем був укладений договір №104101-12 ТКЕ БО-П на постачання природного газу, згідно умов якого постачальник зобов'язався здійснювати споживачеві (відповідачу) постачання та транспортування природного газу, а споживач зобов'язався оплатити вартість природного газу та наданих послуг на умовах даного договору.

Крім того, 16 жовтня 2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги №66/12, згідно умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника - відповідача за укладеним договором поставки природного газу №104101-12 ТКЕ БО-П в сумі 184841,36 грн.

Згідно п.1.2 цього договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за укладеним договором поставки.

На виконання умов укладеного договору поставки природного газу Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" протягом липня-серпня 2012 року було поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 364841,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними актами прийому-передачі природного газу.

Як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач в порушення умов укладеного договору, у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті отриманого ним природного газу виконав частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за використаний ним природний газ в сумі 184841,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 184841,36 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 369,68 грн. інфляційних нарахувань.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.6.2.2 укладеного договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем умов розділу 4 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, споживач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судова колегія погоджується з розрахунком суми пені та 3% річних, зробленим судом апеляційної інстанції, з урахуванням укладеного договору поставки, умовами якого передбачається, що остаточний розрахунок за газ відповідач має проводити не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим та з урахуванням положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконаним.

Враховуючи зроблені відповідачем часткові суми оплати вартості газу та беручи до уваги встановлену НБУ облікову ставку в розмірі 7,5%, яка діяла протягом спірного періоду, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, згідно розрахунку зробленого апеляційним господарським судом, становить 13400 грн., 3% річних - 3585,95 грн.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, суд апеляційної інстанції, скасувавши рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача суми пені та 3% річних, правильно вважаючи за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача пені на 50% від належної до стягнення суми пені, стягнув з відповідача на користь позивача 6 700 грн. пені та 3585,95 грн. суми 3% річних.

За таких обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя Дерепа В.І.

Судді Грек Б.М.

Палій В.В.