ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26.11.2013 Справа № 5006/41/80/2012
У відкритому судовому засіданні розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована резервна компанія", м. Донецьк
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Ш", м. Дніпропетровськ
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія", м. Донецьк
про стягнення з відповідачів безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 200000,00 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 2449,32 грн.
Суддя Мальцев М.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Білокопитова Ю.В., за довіреністю б/н від 20.11.2013
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Централізована резервна компанія", м. Донецьк, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Ш", м. Дніпропетровськ та відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія", м. Донецьк про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 200000,00 гривень та 3% річних від простроченої суми в розмірі 2449,32 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що останній помилково перерахував грошові кошти на поточний рахунок відповідача 1, який на вимогу позивача їх не повернув. Вважає, що правових підстав для отримання цих коштів у відповідача1 не було, та оскільки а ні відповідач 1, а ні відповідач 2, що є поручителем по зобов'язаннях відповідача 1, грошові кошти не повернули, просить стягнути з відповідачів безпідставно отримані грошові кошти в судовому порядку.
З наданого відповідачем 2 відзиву вбачається, що останній заперечує проти позову з тих підстав, що вважає договір поруки не укладеним, оскільки прийняв на себе зобов'язання відповідати по зобов'язанню відповідача 1 частково, разом з тим розмір відповідальності сторонами узгоджено не було, що у розумінні ст. 638 Цивільного кодексу України є істотною умовою договору, яка сторонами не узгоджена.
Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечує посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем 1 була попередня домовленість стосовно укладання договору субпідряду №1002-1 від 10.02.2012р. щодо реконструкції готелю "Україна", в зв'язку з чим відповідач 1 виставив позивачу рахунок - фактуру на суму 400000,00 гривень, на підставі якого позивач 10.02.2012р. перерахував зазначену суму на його рахунок. Крім того посилається на те, що працівником позивача Константиновим В.О., була підписана договірна ціна на реконструкцію існуючої будівлі готелю "Україна" та що на отримані кошти відповідач 1 придбав будівельні матеріали та почав виконувати роботи за договором субпідряду на користь позивача.
Позивачем були надані додаткові письмові пояснення відповідно до яких зазначає, що позивач не приймав пропозицію відповідача 1 щодо укладання договору, в зв'язку з чим рахунок - фактура виставлений позивачу на суму 400000,00 гривень не може бути визначений, як правова підстава перерахування спірних грошових коштів з огляду на те, що даний рахунок містить посилання на договір №1002-1 від 10.02.2012р., якого між сторонами укладено не було, а тому відповідач 1 не мав підстав для закупівлі будівельних матеріалів. Щодо підписання договірної ціни, то Константинов В.О. перевіряв розцінки як кошторисник, який працював на той час на підприємстві позивача на цій посаді, тому не можна вважати, що позивач, як юридична особа, погодився з розцінками на реконструкцію готелю "Україна".
Рішенням господарського суду Донецької області від 26.02.2013р. задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована резервна компанія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Ш", до товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія».
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2013р. рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2013р. по справі № 5006/41/80/2012 змінено. Абзаци перший-третій резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2013р. по справі № 5006/41/80/2012 викладено у наступній редакції: "Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована резервна компанія" м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Ш" м. Дніпропетровськ про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 200000,00грн. та 3% річних в сумі 2449,32грн. задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Ш" (49000, м. Дніпропетровськ, Ленінський р-н, в/ч А0730 Гуртожиток, код ЄДРПОУ 35112645) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована резервна компанія" (83112, м. Донецьк, вул. Купріна, 117, код ЄДРПОУ 32717510) безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 200000,00грн., 3% річних в сумі 2 449,32грн. та судовий збір у сумі 4 048,99грн.
У задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія" м. Донецьк про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 200 000,00грн. відмовити.
Визнати недійсним з моменту укладення договір поруки від 14.02.2012р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Централізована резервна компанія" м. Донецьк та товариством з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія" м. Донецьк".
В іншій частині резолютивну частину рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2013р. касаційну скаргу задоволено частково. Рішення господарського суду Донецької області від 26.02.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2013 року скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.09.2013р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
17.10.2013р. відповідач 1 надав відзив на позовну заяву №108 від 16.10.2013р., яким проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.10.2013р. за клопотанням відповідача 1 продовжено строк розгляду справи.
Розгляд справи відкладався.
Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
Позивач згідно банківської виписки №23 від 10.02.2012р. перерахував відповідачу 1 грошову суму в розмірі 400000,00 гривень на підставі рахунку СФ-0000006 від 10.02.2012р.
14.02.2012р. позивачем та відповідачем 2 укладено договір поруки, зі змісту п.1.1. якого вбачається, що поручитель частково відповідає перед кредитором за несвоєчасне виконання боржником (відповідачем 1) його зобов'язань з повернення суми у розмірі 400000,00 гривень, перерахованих останньому кредитором 10.02.2012р.
03.04.2012р. листом №10 позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою про повернення безпідставно перерахованих грошових коштів в розмірі 400000,00 гривень в строк до 15.04.2012р. на розрахунковий рахунок позивача.
20.04.2012р. листом №19 позивач повторно звернувся до відповідача 1 з вимогою про повернення безпідставно перерахованих коштів в розмірі 400000,00 гривень з посиланням на ст.ст. 623, 625, 1212 та 1214 Цивільного кодексу України.
10.05.2012р. позивач листом №32 повідомив відповідача 1 про те, що отримав від останнього лише частину безпідставно перерахованих грошових коштів в розмірі 200000,00 гривень, в зв'язку з чим просив повернути залишок суми в розмірі 200000,00 гривень.
Позивач 30.05.2012р. звернувся до відповідача 1 з претензією про повернення залишку суми в розмірі 200000,00 гривень, а також 3% річних, станом на 30.05.2012р., в розмірі 920,55 гривень.
Докази направлення зазначених листів та претензії наявні в матеріалах справи.
Листом №35 від 27.06.2012р. відповідач 1 надав відповідь на претензію позивача, де зазначив, що між сторонами існувала попередня домовленість на укладання договору субпідряду №1002-1 від 10.02.2012р. та останнім був виставлений рахунок-фактура від 10.02.2012р. на суму 400000,00 гривень, як передплата для закупівлі необхідних будівельних матеріалів, що стало підставою для перерахування цих грошових коштів відповідачу 1. Крім того зазначає, що з боку позивача була підписана договірна ціна на реконструкцію готелю "Україна"; що в подальшому відповідач 1 на перераховані гроші придбав будівельні матеріали та почав виконувати роботи за договором; що він поніс витрати пов'язані з виконанням умов договору, а тому вважає, що залишок коштів перед підприємством позивача складає 1051,63 гривень.
Позивач посилається на безпідставне утримання відповідачем 1 грошових коштів в розмірі 200000,00 гривень, а також на те, що відповідач 2, як поручитель повинен виконати зобов'язання відповідача 1.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Таким чином, позивач, перерахувавши відповідачу 1 грошові кошти, вважав своїм обов'язком попередньо оплатити підрядні роботи, а відповідача зобов'язаним їх виконати, а тому такі кошти перераховано та набуто відповідачем за наявності правової підстави для цього і витребування спірних коштів відповідно до положень статті 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення можливе лише у разі коли виконання однією із сторін виходить за межі певного зобов'язання.
Вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у сумі 2449,32 грн. на підставі ст.625 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо стягнення суми основного боргу та зазначеною статтею передбачено зобов'язання боржника сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням суми інфляції та 3% річних саме за невиконання грошового зобов'язання, тоді як правові наслідки безпідставного одержання чи збереження грошей визначені статтею 1214 ЦК України, за якою проценти за користування коштами нараховуються відповідно до статті 536 ЦК України.
Згідно приписів ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Статтею 36 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають стягненню в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 36, 43, 49, 77, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 536, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована резервна компанія", м. Донецьк до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Ш", м. Дніпропетровськ та відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська продовольча компанія", м. Донецьк про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 200000,00 гривень та 3% річних від простроченої суми в розмірі 2449,32 гривень. відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована резервна компанія", м. Донецьк (83112, м. Донецьк, вул.Купріна,117, код ЄДРПОУ 32717510) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Ш", м. Дніпропетровськ (49000, м. Дніпропетровськ, Ленінський район, в/ч А 0730 гуртожиток, код ЄДРПОУ 35112645) 4048,99 грн. - витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
Видати наказ після набуття рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (складання).
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 26.11.2013 р.
Повне рішення складено 02.12.2013 р.
Суддя М.Ю. Мальцев
Надруковано 4 примірника:
1 - позивачу;
2- відповідачам;
1- у справу
Вик.Лізенко Г.В.