СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
18 грудня 2006 | Справа № 20-2/143 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Борисової Ю.В.,
Сотула В.В.,
за участю представників сторін:
прокурор: не з'явився, Військовий прокурор Севастопольського гарнізону;
представник позивача: не з'явився, Міністерство оборони України;
представник позивача: не з'явився, Кримське управління капітального будівництва Міністерства оборони України;
представник відповідача: Тарасова Тетяна Олександрівна, довіреність № 604 від 23.06.06, Військова частина А-3370;
представник відповідача: не з'явився, Український консорціум "Екосорб"
розглянувши апеляційну скаргу Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 07 листопада 2006 року у справі № 20-2/143
за позовом військового прокурора Севастопольського гарнізону
(вул. Суворова, 27, місто Севастополь, 99011)
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, Київ 1, 01001)
в особі Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України
(вул. Залізнична, 5, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95043)
до 1. військової частини А-3370
(вул. Військових будівельників, 1, місто Севастополь, 99024)
2. Українського консорціума "Екосорб"
(вул. Р. Ролана, 7, місто Київ,03170 )
(а/с 4, Київ, 03115)
про спонукання виконати зобов'язання по договору
за зустрічним позовом: військової частини А-3370
до: 1. Міністерства оборони України в особі Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України
2. Українського консорціума "Екосорб"
про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 07 листопада 2006 року у справі № 20-2/143 (суддя Шевчук Н.Г.) задоволений зустрічний позов військової частини А-3370 до Міністерства оборони України в особі Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Українського консорціуму "Екосорб" про визнання договору недійсним.
Визнаний недійсним з моменту укладення договір № 17 від 22 грудня 2004 року про передачу повноважень замовника на будівництво житлових будинків у 2 містобудівному комплексі VI мікрорайону Камишової бухти, укладений військовою частиною А-3370 та Кримським управління капітального будівництва Міністерства оборони України.
Визнаний недійсним з моменту укладення договір від 24 грудня 2004 року про дольову участь у будівництві, укладений Кримським управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Українським консорціумом "Екосорб".
З Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України на користь військової частини А-3370 стягнуто 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
З Українського консорціуму "Екосорб" на користь військової частини А-3370 стягнуто 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням суду, Кримське управління капітального будівництва Міністерства оборони України звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги мотивовані посиланням на те, що рішенням XV сесії XXIV скликання Севастопольської міської ради від 20 жовтня 2004 року № 2434 військовій частині А-3370 надана в оренду земельна ділянка площею 2,4504 га у VI мікрорайону Камишової бухти. Вказане рішення розглядається апелянтом як юридичний факт, який у даному випадку виступає у якості підстави для користування відповідною земельною ділянку. Тому, на думку Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України, господарський суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення зустрічного позову, посилаючись саме на відсутність правомочності по користуванню спірною земельною ділянкою.
В судові засідання прокурор не з'явився, Міністерство оборони України, Український консорціум "Екосорб" в судове засідання своїх представників також не направили, про місце і час розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені належним чином.
Кримське управління капітального будівництва Міністерства оборони України на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду направило телеграму, просило відкласти слухання справи у зв'язку з відрядженням представника. Однак, враховуючи, що доказів поважності причин відсутності представника не надано, судова колегія вважає, що вказані учасники судового процесу не скористалися своїм процесуальним правом на участь свого представника в засіданні суду апеляційної інстанції. Суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність даних учасників судового процесу за наявними у справі доказами, оскільки згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2006 року здійснена заміна судді Гонтаря В.І. на суддю Борисову Ю.В.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія вважає, що апеляційна скарга Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України до військової частини А-3370 та Українського консорціуму "Екосорб" про спонукання виконати зобов'язання по договору.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13 жовтня 2006 позов військового прокурора залишений без розгляду.
Військова частина А-3370 звернулась із зустрічним позовом до Міністерства оборони України в особі Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України та Українського консорціуму "Екосорб", у якому з урахуванням доповнення просить визнати недійсними з моменту укладення договір про дольову участь у будівництві, укладений Кримським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Українським консорціумом "Екосорб" 24 грудня 2004 року, та договір № 17 про передачу повноважень замовника на будівництво житлових будинків у 2 містобудівному комплексі VI мікрорайону Камишової бухти, укладений військовою частиною А-3370 та Кримським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги військової частини А-3370 підлягають задоволенню. Свої висновки судова колегія обґрунтовує наступним.
Відповідно до умов пунктів 1.3 та 1.4 Договору від 24 грудня 2004 року про дольову участь у будівництві, укладеного між Кримським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та Українським консорціумом "Екосорб", об'єкт будівництва розміщується на земельній ділянці площею 2,4504 га, яка перебуває в оренді у землекористувача військової частини А-3370, якою права замовника на об'єкт будівництва передані Кримському управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України на підставі договору № 17 від 22 грудня 2004 року і довіреності № 1 від 22 грудня 2004 року.
Пунктом 1.1 та 1.2 Договору № 17 про передачу повноважень замовника на будівництво житлових будинків у II містобудівному комплексі у VI мікрорайоні Камишової бухти від 22 грудня 2004 року, який укладений військовою частиною А-3370 і Кримським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, передбачено, що сторони домовились про передачу повноважень замовника об'єкта будівництва житлових будинків у II містобудівному комплексі у VI мікрорайоні Камишової бухти міста Севастополя військовою частиною А-З370, яка є землекористувачем згідно рішення міської Ради № 2434 від 20 жовтня 2004 року, Українському консорціуму "Екосорб" для завершення будівництва житлових будинків на період оренди земельної ділянки. Об'єкт будівництва розташовується на земельній ділянці площею 2,4504 га., яка перебуває в оренді у військової частини А-З370.
Як було встановлено в ході судового розгляду справи, рішенням XV сесії XXIV скликання Севастопольської міської ради від 20 жовтня 2004 року № 2434 військовій частині А-3370 надана в оренду земельна ділянка площею 2,4504 га у VI мікрорайону Камишової бухти. Договір оренди вказаної земельної ділянки був укладений лише 14 квітня 2005 року та зареєстрований 27 травня 2005 року у книзі реєстрації договорів оренди землі за № 243.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Згідно з статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами; право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Отже, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження апелянта щодо правомірності користування земельною ділянкою лише на підставі відповідного рішення Севастопольської міської ради, оскільки чинним земельним законодавством чітко визначений момент виникнення права власності та права користування земельною ділянкою, це або одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, або укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Відповідно до частини 3 статті 125 Земельного кодексу України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Отже, вимоги Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду міста Севастополя від 07 листопада 2006 року у справі № 20-2/143 відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 07 листопада 2006 року у справі № 20-2/143 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.П. Горошко
Судді Ю.В. Борисова
В.В.Сотула