ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.12.2006 року Справа № 5/450
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Медуниці О.Є.
суддів Баннової Т.М.
Бойченка К.І.
Секретар судового засідання: Сідорова О.А.
за участю представників сторін:
від позивача Селезньова О.О., юрисконсульт 1
категорії, довіреність №11 від 03.01.06;
від відповідача Алексєєв О.О., представник за довіреністю №33-7 від 05.12.06;
Веретенников А.М., начальник
юридичного відділу, довіреність №33-21
від 31.03.06;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
„Лисичанський завод гумових технічних
виробів”, м. Лисичанськ Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 12.10.06
по справі №5/450 (суддя Закропивний О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю „Луганське енергетичне
об’єднання” в особі Лисичанської філії
Товариства з обмеженою
відповідальністю „Луганське енергетичне
об’єднання”, м. Лисичанськ Луганської
області
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
„Лисичанський завод гумових технічних
виробів”, м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 353537 грн. 42 коп.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання” в особі Лисичанської філії, м. Лисичанськ Луганської області, звернулося з позовною заявою до господарського суду Луганської області про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Лисичанський завод гумових технічних виробів”, м. Лисичанськ Луганської області, 353537 грн. 42 коп. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за договором про постачання електричної енергії від 16.08.02 №8-515юр та додатковою угодою від 01.04.02 (далі – Договір), державне мито у сумі 3535 грн. 37 коп., плату за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 12.10.06 у справі №5/450 (суддя Закропивний О.В.) позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 353537 грн. 42 коп., державне мито у сумі 3535 грн. 37 коп. та витрати за інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.
Мотивовано рішення суду першої інстанції тим, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи.
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач - Відкрите акціонерне товариство „Лисичанський завод гумових технічних виробів”, м.Лисичанськ Луганської області, звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 26.10.06 №33-2-40, якою просить рішення господарського суду Луганської області від 12.10.06 у даній справі скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник вказує, що позивач доказів вручення відповідачу рахунків та акт звірення між позивачем та відповідачем не надав.
На думку скаржника, виходячи із назви позовної заяви „Про оплату за спожиту електроенергію” слід користуватися положеннями п.6.14 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 17.10.2005 №910 (зареєстрованих в Мінюсті України 18.11.2005 за №1399/11678) (далі - Правила) де зазначено, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття – передавання електричної енергії.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання” в особі Лисичанської філії, м. Лисичанськ Луганської області, відзивом від 06.12.06 №08/7 з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Розпорядженням від 02.11.06 голови Луганського апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України”, для розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства „Лисичанський завод гумових технічних виробів”, м. Лисичанськ Луганської області, від 26.10.06 №33-2-40 на рішення господарського суду Луганської області від 12.10.06 по справі №5/450 призначена судова колегія у складі: Семендяєва І.В. - суддя – головуючий, Баннова Т.М., Бойченко К.І. – судді.
Розпорядженням від 15.11.06 голови Луганського апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” та ст.46 Господарського процесуального кодексу України, головуючого суддю Семендяєву І.В. виключено із складу судової колегії по розгляду апеляційної скарги по справі №5/450 та введено до складу судової колегії головуючого суддю Медуницю О.Є.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу України).
Заслухавши представників сторін присутніх в судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.161 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору.
Згідно приписів Закону України „Про електроенергетику” та Правил користування електричною енергією постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії.
Відповідно до п. 6.1 Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.
01.04.02 між сторонами у справі укладено договір №8-515юр на користування електричною енергією (далі - договір), за яким позивач зобов’язався постачати електричну енергію відповідно до умов цього договору, а відповідач – своєчасно оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у термін та на умовах, що передбачені цим договором та додатками до договору, які є його невід’ємною частиною (а.с.10-16).
Пункт 1.2 договору передбачає, що встановлення договірних величин споживання електричної енергії та потужності проводиться відповідно до „Порядку постачання електричної енергії споживачам”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.99 №441 (далі - Порядок).
16.08.02 позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №2 до договору на користування електричною енергією від 01.04.02 №8-515юр, згідно якої були внесені зміни до умов договору (далі – додаткова угода №2) (а.с.14).
Пунктами 1 та 2 додаткової угоди №2 назву договору та в тексті Додатків №№1-11 до договору викладено в редакції „Договір про постачання електричної енергії”.
20.10.05 між позивачем та відповідачем підписана додаткова угода №5 до договору про постачання електричної енергії від 01.04.02 №8-515юр, згідно якої були внесені зміни до умов договору (далі – додаткова угода №5) (а.с.16).
Відповідно до п.п.2.1.1 договору постачальник електроенергії зобов’язується відпускати її як різновид промислової продукції відповідачу в межах 64900 кВА (кВт) приєднаної (дозволеної до використання) потужності згідно з визначеними йому цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності (Додаток №1) (а.с.10).
Договірна величина споживання електричної енергії визначається у додатку „Обсяги постачання електричної енергії” (у редакції додаткової угоди) (а.с.13), так обсяг постачання у січні 2006 року – 490000 кВт/г, у лютому 2006 року – 460000 кВт/г, у березні 2006 року – 470000 кВт/г, у квітні 2006 року - 300000 кВт/г та у червні 2006 року – 200000 кВт/г, який був узгоджений сторонами по справі (а.с.13).
Відповідно до п.2.2.1 договору (у редакції додаткової угоди №2) відповідач зобов’язується оплачувати позивачу вартість електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами Додатку №12 „Порядок розрахунків” до договору (а.с.14).
Відповідно до п.2.2.2 договору (у редакції додаткової угоди №2) відповідач зобов’язаний для визначення величини спожитої електричної енергії щомісячно 30 (31) числа згідно з Додатком №4 знімати показання розрахункових електролічильників, електролічильників Субспоживачів (Додатки 3.1, 3.2,9), оформляти результати відповідно до Додатку №7 та направляти уповноваженого представника у відділ збуту для подання звіту про використану електроенергію за розрахунковий період (місяць) і отримання рахунків для здійснення кінцевого розрахунку за активну електроенергію, плати за перетікання реактивної електроенергії, плати за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, оплати недорахованої електроенергії, сум на відшкодування збитків та інше (а.с.10,14).
В пункті 22 додаткової угоди №2 зазначено, що сторони домовились доповнити договір Додатком №12 „Порядок розрахунків” (зворот а.с.14).
Пунктом 1 додатку „Порядок розрахунків” до договору передбачено, що розрахунки за електричну енергію та інші платежі за розрахунковий період здійснюються за показами розрахункових приладів обліку за діючими тарифами відповідно до тарифних груп та класів напруги кожного приєднання (а.с.15).
Відповідно з п.7 додатку „Порядок розрахунків” до договору оплата спожитої в розрахунковому періоді (місяці) активної електроенергії здійснюється плановими платежами кожного банківського дня розрахункового місяця, у встановленому цим пунктом порядку.
У разі якщо очікуваний на кінець розрахункового місяця обсяг споживання електроенергії перебільшує договірну величину її споживання, Споживач не пізніше, чим за 3 банківські дні до кінця розрахункового місяця , здійснює оплату електроенергії, яка буде спожита ним понад договірну величину електроспоживання (а.с.15).
Кінцевий розрахунок за перевищення договірних величин споживання електричної енергії Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником електричної енергії рахунків протягом 5-ти операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання (п.9 додатку „Порядок розрахунків” до договору у редакції додаткової угоди №5) (зворот а.с.16).
За невиконання або неналежне виконання зобов’язань за Договором сторони несуть відповідальність в порядку, визначеному чинним законодавством України (п.4.1 Договору) (а.с.11).
В підтвердження виконання свого обов’язку щодо постачання електричної енергії позивачем надані звіти відповідача про використану електроенергію у січні 2006 року – 785677 кВт/г, у лютому 2006 року - 774421 кВт/г, у березні 2006 року – 517951 кВт/г, у квітні 2006 року -317531 кВт/г та у червні 2006 року – 234670 кВт/г (а.с.25,26,34,35,39,40,45,46).
Пунктом 2.1.2 договору (у редакції додаткової угоди №5) передбачено, що у разі необхідності коригування договірної величини споживання електричної енергії у поточному розрахунковому періоді Споживач може звернутися до Постачальника електричної енергії не пізніше 20 числа поточного розрахункового місяця з заявою на очікуваний обсяг споживання електричної енергії в цьому розрахунковому періоді. У разі неможливості коригування договірної величини споживання електричної енергії Постачальник електричної енергії надає обґрунтовану відмову протягом 5 днів після звернення Споживача (а.с.16).
Як вбачається із матеріалів справи та згідно пояснень представника відповідача в судовому засіданні 07.12.06, останній не звертався до позивача з заявою про коригування договірних величин споживання електричної енергії за період січень – червень 2006 року.
Пунктами 3.4 договору (у редакції додаткових угод №2 та №5) передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно вимогами статті 2 договору, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною (зворот а.с.10, а.с.11, зворот а.с.14, а.с.16).
В порушення умов укладеного договору відповідач перевищив договірні величини споживання електроенергії у січні 2006 року – 295677 кВт/г, у лютому 2006 року - 314421 кВт/г, у березні 2006 року – 47951 кВт/г, у квітні 2006 року - 17531 кВт/г та у червні 2006 року – 34670 кВт/г (а.с.8), що підтверджується звітами відповідача про використану електроенергію (а.с.25,26,34,35,39,40,45,46), розрахунковими листами, двосторонніми щомісячними актами про використану електроенергію (а.с.48-53), рахунками позивача (а.с.17-22), поштовими реєстрами та фіскальними чеками про їх надіслання відповідачу, розрахунком боргу (а.с.71), розрахунками перевищення договірних величин.
Згідно ч.5 ст.26 Закону України „Про електроенергетику” споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Відповідно до п.п.7 п. 8.1 Правил постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача підвищеної оплати за електричну енергію за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності за розрахунковий період відповідно до актів законодавства та умов договору.
У разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.
Судова колегія погоджується із порядком нарахування суми зазначеної в позові і з доводами позивача щодо її обґрунтування.
Відповідно до постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України від 23.12.2005 №1220, від 26.01.2006 №72, від 23.02.2006 №260 та від 24.03.2006 N386 тарифи на електроенергію встановлюються на кожний календарний місяць.
Середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за розрахунковий період суми оплати за електричну енергію на обсяг всієї електричної енергії, спожитої за цей період (п. 6.17 Правил).
З огляду на викладене судова колегія вважає, що позивач, розраховуючи суму позову, вірно застосував середньозважений тариф.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов договору позивачем обґрунтовано нарахована плата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у сумі 353537 грн. 42 коп. і пред’явлені на оплату рахунки (а.с.17,18,19,21,22), які відповідачем не були оплачені.
Доводи скаржника про відсутність в матеріалах справи доказів вручення рахунків позивача про перевищення договірних величин споживання електроенергії (в яких зазначено, як розмір, так, і сума) не відповідає дійсності, спростовується матеріалами справи (ксерокопіями поштових реєстрів фіскальних чеків – а.с.17-22).
Додержано також сторонами вимог п.п.6.11, 6.14 Правил, на які посилається скаржник – перевищення договірної величини споживання електроенергії визначалося під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі даних відповідача (звітів) та двосторонніх щомісячних актів про використану електроенергію.
Отже, як договором, так, і нормативними документами, зазначеними вище передбачено сплату двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії, незалежно від обов’язків споживача щодо сплати боргу за використану електроенергію в повному обсязі.
Враховуючи, що: „усі споживачі повинні дотримуватися встановлених граничних величин споживання електроенергії..., виконувати вимоги передбачені Правилами користування електричною енергією, а також нести відповідальність згідно з частинами п’ятою і шостою ст.26 Закону України „Про електроенергетику” (п.п.13, 14 Порядку постачання електроенергії споживачам №475 від 09.04.02), суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
З урахуванням вищезазначеного, доводи скаржника за апеляційною скаргою про те, що неповно з’ясовані обставини справи не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією, оскільки суд першої інстанції врахував ті обставини і докази, що мають значення для справи.
На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду Луганської області від 12.10.06 по справі №5/450 ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на відповідача (заявника скарги) – Відкрите акціонерне товариство „Лисичанський завод гумових технічних виробів”, м.Лисичанськ Луганської області.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Лисичанський завод гумових технічних виробів”, м. Лисичанськ Луганської області, від 26.10.06 №33-2-40 на рішення господарського суду Луганської області від 12.10.06 у справі №5/450 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 12.10.06 у справі №5/450 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий О.Є.Медуниця
Суддя Т.М. Баннова
Суддя К.І. Бойченко