СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
18 грудня 2006 року | Справа № 2-25/15226-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Лисенко В.А.,
Заплави Л.М.,
секретар судового засідання Льговська Ю.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: Агекян Л.Т., дов. б/н від 06.10.2006
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 30.10.2006 у справі № 2-25/15226-2006А
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пр. Кірова, 51-52/10-а, місто Сімферополь,95017)
до Дочірнього підприємства "Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. Казакевича" товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-фінансова компанія "Поліком" (вул. Набережна, 6,с.Піщане, Бахчисарайський р-н,98431)
про стягнення 6335,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.10.2006 у справі №2-25/15226-2006 А у позові відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що відповідачем виконані вимоги статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-12 від 21.03.1991, що відповідач протягом 2005 року інформував органи працевлаштування про наявність у нього 3-х вільних робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Не погодившись з постановою суду Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що відповідно частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 вище вказаного Закону, сплачують штрафні санкції за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Крім того, згідно вимог пункт З Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 10.01.2002 "Про організацію робочих місць і працевлаштування інвалідів", робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Відповідач цих вимог закону не виконав.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, причину неявки не повідомив, про час та місце слухання апеляційної скарги був сповіщений належним чином, представник відповідача просив постанову суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення
Розглянувши апеляційну скаргу по справі в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає її не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Кримське республіканське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів 04.10.2006 звернулося з позовними вимогами до Дочірнього підприємства "Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. Казакевича" товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-фінансова компанія "Поліком" про стягнення штрафних санкцій в сумі 6335,00 грн. за порушення відповідачем положень Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, яке виразилося в тому, що в 2005 році відповідач не створив 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 від 21.03.1991, у редакції Закону яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів де працює 25 і більше чоловік у розмірі 4% від загальної чисельності працівників, а де працює від 8 до 25 чоловік - 1 місце.
Із змісту звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, наданого Дочірнім підприємством "Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. Казакевича" товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-фінансова компанія "Поліком" 01.02.2006 до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вбачається, що норматив відповідача, у якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу 66 осіб, складає 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 , фонд оплати праці штатних працівників складає 418,1 тис.грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 6335,00 грн., сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця 6335,00 (аркуш справи 4).
Згідно частини 1 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України № 1767 від 28.12.2001 підприємства, на яких працює 8 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення №314 від 03.05.1995 зазначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Таким чином, Законом встановлено, що направленню інвалідів на підприємство передує обов'язок юридичної особи виконати організаційні дії по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів і інформуванню органів, передбачених статтею 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-12 від 21.03.1991 у редакції Закону яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Наказом №335 від 31.12.2004 відповідач створив на 2005 рік 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів.
Згідно з пунктом 3 Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314, передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Таким чином, необхідною ознакою факту створення робочого місця для працевлаштування інваліда є наявність саме працевлаштування його на такому місці. Робочі місця сторожа, підсобного робочого, горничної не потребують атестації з МСЕК та Держнаглядохоронпраці.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках", затвердженої Наказом державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 за № 464/2904, та № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:
звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;
у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;
в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр “14”).
Із 12 звітів ф-ЗП, які є у матеріалах справи, вбачається, що відповідач щомісячно інформував Бахчисарайський районний центр зайнятості про вакансії для працевлаштування інвалідів.
Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов’язку працевлаштовувати інвалідів передує вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.
Відповідач інформував центр зайнятості, але жоден інвалід органами передбаченими статтею 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не був до нього направлений.
За захистом свого порушеного права позивач звернувся до закінчення 6 місячного строку, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 24, 195, 198 (частина 1 пункт 1), 200, 205 (частина 1 пункт 1), 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.10.2006 по справі №2-2-25/15226-2006 А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний термін.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді В.А. Лисенко
Л.М. Заплава