СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
18 грудня 2006 року | Справа № 2-31/12719-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Лисенко В.А.,
Заплави Л.М.,
секретар судового засідання Льговська Ю.М.
за участю представників сторін:
позивача не з'явився,
відповідача Левченко А.О., дов б/н від 28.11.2006
розглянувши апеляційну скаргу Керченського дочірнього виробничо-комерційного підприємства "Керчреммаш" відкритого акціонерного товариства "Південьреммаш" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Привалова А.В.) від 04.09.2006 у справі № 2-31/12719-2006А
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пр. Кірова, 51-52/10-а, місто Сімферополь, 95017)
до Керченського дочірнього виробничо-комерційного підприємства "Керчреммаш" відкритого акціонерного товариства "Південьреммаш" (вул. Айвазовського, 29, місто Керч, 98329)
про стягнення 2312,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2006 у справі № 2-31/12719-2006А позов задоволено.
Постанову суду мотивована тим, що Керченським дочірнім виробничо-комерційним підприємством "Керчреммаш" відкритого акціонерного товариства "Південьреммаш" у 2005 році не виконало вимоги статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991, в редакції Закону, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, стосовно необхідності створення у 2005 році 1 робочого місця для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, у позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги, мотивовані тим, що дійсно відповідач в звіті формою № 10-П1 за 2005 рік відобразив, що у 2005 року ним не створено одне робоче місце для працевлаштування інвалідів, але фактично з січня 2005 року відповідач працевлаштував одного інваліда громадянку Сироватську З.П., 1930 року народження на посаду кастелянші допоміжного виробництва, де вона працює і на теперішній час. Громадянці Сироватській 3. П. регулярно призначається та сплачується заробітна платня.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, позивач в судове засідання не з’явився, причину неявки не повідомив, про час та місце слухання апеляційної скарги був сповіщений належним чином. В запереченні на апеляційну скаргу вказує, що надані до суду апеляційної інстанції документи не були предметом розгляду і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, потребують додаткової перевірки і якщо підтвердиться вказаний вище факт, справу потрібно буде переглянути за нововиявленими обставинами.
Розглянувши апеляційну скаргу по справі в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає її підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Кримське республіканське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів 25.07.2006 звернулося з позовними вимогами до Керченського дочірнього виробничо-комерційного підприємства "Керчреммаш" відкритого акціонерного товариства "Південьреммаш" про стягнення штрафних санкцій в сумі 2312,00 грн. за порушення відповідачем положень Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, яке виразилося в тому, що в 2005 році відповідач не створив 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 від 21.03.1991, у редакції Закону яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів де працює 25 і більше чоловік у розмірі 4% від загальної чисельності працівників, а де працює від 8 до 25 чоловік - 1 місце.
Із змісту звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, наданого Керченським дочірнім виробничо-комерційним підприємством "Керчреммаш" відкритого акціонерного товариства "Південьреммаш" 25.01.2006 до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вбачається, що норматив відповідача, у якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу 15 осіб, складає 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність-0 , фонд оплати праці штатних працівників складає 69,4 тис.грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 4624,00 грн., у графі „сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця” стоїть прочерк. Тобто у відповідача відсутній обов'язок сплачувати штрафні санкції (аркуш справи 5).
Згідно частини 1 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України № 1767 від 28.12.2001 підприємства, на яких працює 8 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення №314 від 03.05.1995 зазначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Таким чином, Законом встановлено, що направленню інвалідів на підприємство передує обов'язок юридичної особи виконати організаційні дії по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів і інформуванню органів, передбачених статтею 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-12 від 21.03.1991 у редакції Закону яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно листів - відповідей Керченського міського центру зайнятості №09-1-465 від 04.05.2006, Управління праці та соціального захисту населення міста Керчі №22.01-1/565 від 27.06.2006, Керченського міського товариства інвалідів № 16 від 15.05.2006 відповідач протягом 2005 року не інформував органи працевлаштування про наявність у нього вільних робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (аркуш справи 15-19).
Згідно з пунктом 3 Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314, передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Таким чином, необхідною ознакою факту створення робочого місця для працевлаштування інваліда є наявність саме працевлаштування його на такому місці.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках", затвердженої Наказом державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 за № 464/2904, та № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:
звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;
у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;
в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр “14”).
Звітів форми 3-ПН, відповідачем надано не було.
Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов’язку працевлаштовувати інвалідів передує вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.
Крім того, відрахування до Фонду соціального захисту інвалідів України не носять характер обов'язкових платежів, а є санкцією за те, що кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, не залежать від наявності або відсутності прибутку. Стаття 14 Закону України "Про систему оподаткування" містить перелік загальнодержавних платежів та зборів до яких не відносяться санкції, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Згідно статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), а у разі відсутності коштів, штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, які мають значення для справи. Ці доводи заслуговують на увагу.
Представник відповідач в судове засідання, що відбулося 04.09.2006, не був присутній, оскільки повістка-виклик фахівцем поштового відділення йому була вручена тільки 11.10.2006, про що свідчить лист Керченського центрального відділення поштового зв'язку № 6, а постанова судом першої інстанції прийнята 04.09.2006 З цієї причини відповідач не зміг дати пояснень по суті справи та не міг надати докази необґрунтованості позовних вимог.
Відповідач надав суду апеляційної інстанції докази виконання вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991, а саме наказ №1-к від 02.01.2005, яким на підприємство прийнято громадянку Сироватську З.П., 1930 року народження на посаду кастелянші допоміжного виробництва, яка є інвалідом по зору, першої групи, що підтверджується Витягом із акту огляду у МСЕК, записом трудовій книжці, яка оглянута судовою колегією, відомостями за 2005 рік про нарахування Сироватській З.Д. щомісячно у 2005 році заробітної платні (аркуш справи (50-51).
Дані звітності спотворені, за що начальнику відділу кадрів оголошено догану, але фактично відповідачем не порушені норми Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції не повністю з’ясовані обставини справи, які маю значення при вирішення спору, постанова суду першої підлягає скасуванню.
Керуючись пунктом 3 статті 198, пунктом 4 статті 202, пунктом 3 статті 205, статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Керченського дочірнього виробничо-комерційного підприємства "Керчреммаш" відкритого акціонерного товариства "Південьреммаш" задовольнити.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2006 у справі № 2-31/12719 -2006А скасувати.
3. Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний термін.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді В.А. Лисенко
Л.М. Заплава