СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
15 грудня 2006 року | Справа № 2-25/12621-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Фенько Т.П.,
Голика В.С.,
секретар судового засідання Фоменко В.М.
за участю представників сторін:
позивача: Османов Ескендер Рустемович, довіреність №1044/9/10 від 21.07.06
відповідача 1: Кузьменко Володимир Сергійович, довіреність №б/н від 12.10.06
відповідача 2: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 03.10.2006 року у справі № 2-25/12621-2006
за позовом Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в АвтономнійРеспубліці Крим (вул. Сімферопольська, 3,Бахчисарай,98403)
до Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" (вул. Македонського, 1,Бахчисарай,98403)
Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський лікеро-горілчаний завод" (вул. Канатна, 82-9а,Одеса,65012)
про визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсною угоди від 20.11.2005 року, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський лікеро-горілчаний завод" та Закритим акціонерним товариством "Бахчисарайський виноробний завод".
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 03.10.2006 року у справі № 2-25/12621-2006А у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що податковою інспекцією не було доведено наявності у сторін наміру ухилитись від сплати податків при укладенні спірної угоди, та не було доведено того, що укладення цієї угоди спричинило шкоду інтересам держави.
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постановою господарського суду Одеської області від 22.07.2005 року у справі №21/186-04-10685, яке було залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2005 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський лікеро-горілчаний завод" було визнано банкрутом. При цьому податкова інспекція зазначає, що арбітражним керуючим підприємства будь-які угоди від імені Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" не укладались. Відповідач також звертає увагу на те, що зобов’язання за спірною угодою сторонами виконані не були.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 28.11.2006 року у зв’язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Черткову І.В. на суддю Голика В.С.
Слухання справи, призначене на 28.11.2006 року було відкладено за клопотанням представника Закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод".
У судовому засіданні 12.12.2006 року представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, представник закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції. Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський лікеро-горілчаний завод" у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Після оголошеної перерви 15.12.2006 року представники сторін не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Судова колегія вважає можливим закінчити розгляд спору за відсутністю представників сторін.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 20.11.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський лікеро-горілчаний завод" та закритим акціонерним товариством "Бахчисарайський виноробний завод" був укладений договір поставки сулфітірованого сусла виноградного, сухих виноматеріалів.
У виконання цього договору у листопаді 2005 року був отриманий та оприбуткований виноматеріал „Столове біле” у кількості 9950 дал. на суму 199039,80 грн. на підставі видаткових накладних від 28.11.2005 року №РН-103 та №РН-104, від 29.11.2005 року №РН-105 та №РН-106 та податкових накладних від 28.11.2005 року №№103, 104, від 29.11.2005 року №№105, 106. А також у грудні 2005 року було отримано сулфітіроване сусло виноградне у кількості 8490 дал. на суму 152820,00 грн. на підставі видаткових накладних від 20.12.2005 року №20/12, від 21.12.2005 року №21/12, від 22.12.2005 року №22/12 та податкових накладних №№531, 532, 533 від 20.12.2005 року, 21.12.2005 року та 22.12.2005 року відповідно.
Відповідно до бухгалтерської довідки закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" станом на 28.08.2006 року за даними бухгалтерського обліку мається кредиторська заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський лікеро-горілчаний завод" за договором від 20.11.2005 року.
Позивач в апеляційній скарзі дійшов висновку про те, що закрите акціонерне товариство "Бахчисарайський виноробний завод" при укладенні договору від 20.11.2005 року діяло з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, а саме, ухилення від сплати податків, оскільки воно необґрунтовано зависило валові рас ходи підприємства, чим зменшило об’єкт оподаткування податком на прибуток, та включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський лікеро-горілчаний завод". Цього висновку податкова інспекція дійшла на підставі того, що товар за договором від 20.11.2005 року від продавця до покупця фактично не передавався, що у свою чергу підтверджується даними Державної прикордонної служби України, відповідно до яких у період з 01.10.2005 року до 23.01.2006 року транспорті засоби, зазначені у товарно-транспортних накладних про переміщення товару за договором від 20.11.2005 року, на митній території України не знаходились.
Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною 1 статті 208 цього Кодексу встановлено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28 квітня 1978 року N 3 до угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування.
Таким чином, для визнання угоди недійсною за зазначеними підставами треба довести наявність наміру хоча б одної з сторін при укладенні спірної угоди на ухилення від сплати податків.
Податкова інспекція зазначає, що відповідно до договору від 20.11.2005 року закрите акціонерне товариство "Бахчисарайський виноробний завод" віднесло до складу валових витрат 351859,80 грн., що призвело до завищення валових витрат підприємства та зменшило об’єкт оподаткування, а також необґрунтовано віднесло до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі накладних товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський лікеро-горілчаний завод".
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Податкова інспекція посилається на інформацію, надану Державною прикордонною службою України, відповідно до якої у період з 01.10.2005 року до 23.01.2006 року транспорті засоби, зазначені у товарно-транспортних накладних про переміщення товару за договором від 20.11.2005 року, на митній території України не знаходились.
Проте, судова колегія вважає зазначений доказ не достатнім для з’ясування наявності наміру у закритого акціонерного товариства "Бахчисарайський виноробний завод" при укладенні спірної угоди ухилятись від сплати податків, оскільки він не свідчить про те, що сторонами за договором зобов’язання не виконувались, тому не може бути підставою для визнання угоди недійсною.
При цьому позивачем не були надані докази наявності наміру у сторін ухилятись від сплати податків, не було доведено про наявність заподіяної укладенням спірної угоди шкоди державі, відсутні докази наявності несплаченого податкового боргу у однієї або двох сторін.
У зв’язку з викладеним судова колегія не вбачає підстав для визнання недійсним договір від 20.11.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський лікеро-горілчаний завод" та закритим акціонерним товариством "Бахчисарайський виноробний завод" на підставі частини 1 статті 207 Господарського кодексу України.
Що стосується вимог податкової інспекції щодо визнання недійсним договір від 20.11.2005 року на підставі частини 1 статті 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський лікеро-горілчаний завод" було визнано банкрутом постановою господарського суду Одеської області від 22.07.2005 року у справі №21/186-04-10685, яке було залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.10.2005 року, то судова колегія вважає зазначені вимоги не підлягаючими задоволенню у зв’язку з наступним.
Оскільки судова колегія дійшла до висновку про відсутність у сторін за договором мети, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, при укладанні спірної угоди, тому укладання угоди не уповноваженою особою з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський лікеро-горілчаний завод" не спричиняє шкоди інтересам держави та суспільства. Враховуючи викладене судова колегія не вбачає правових підстав для звернення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі з позовом про визнання недійсним договору від 20.11.2005 року у зв’язку з відсутністю у товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський лікеро-горілчаний завод" права на укладення цього договору.
Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі, та вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2006 року у справі № 2-25/12621-2006 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Т.П. Фенько
В.С. Голик