ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" грудня 2006 р. Справа № 49/122-06
вх. № 10733/3-49
Суддя господарського суду Кононова О.В.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з*явився відповідача - ОСОБА_1, дов. б/н від 18.09.2006 року
розглянувши справу за позовом СПД ФО ОСОБА_2, м. Луганськ
до СПД ФО ОСОБА_3, АДРЕСА_1
про стягнення 74303,68 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму збитків за відбракований товар у розмірі 74303,68 грн., які виникли внаслідок виконання відповідачем умов договору НОМЕР_1, яким відповідач зобов'язався доставити обумовлений вантаж. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач згідно п. 2.1.7 договору зобов'язався нести повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу під час перевезення до моменту передачі уповноваженому органу, проте відповідач відмовляється сплачувати вартість пошкодженого та відбракованого товару згідно направленої претензії від 24.09.2005 року.
В судовому засіданні 25.10.2006 року позивач надавав заяву про уточнення позовних вимог, в який навів додаткові підстави в обґрунтування позовних вимог. Заяву було прийнято судом до провадження та продовжено розгляд справи з її урахуванням.
06.11.2006 року відповідач надав через канцелярію суду за вх. № 22246 клопотання, в якому просить зобов'язати позивача надати суду оригінали документів міжнародної товарно - транспортної накладної та міжнародного рахунку - фактури, як підставу виникнення відповідальності за пошкодження вантажу.
В судовому засіданні 29.11.2006 року позивач заперечував проти його задоволення.
Суд, дослідивши матеріали справи не знаходить правових підстав для задоволення наданого клопотання, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 38 ГПК України, сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази, вважає, що заявлене відповідачем клопотання зазначеним вимогам не відповідають, та не знаходить правових підстав для його задоволення. Крім того, відповідно ч. 1 ст. 38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, але оскільки суд вважає достатніми для вирішення спору наявних у справі документів то необхідності такого витребування не вбачається.
29.11.2006 року позивач через канцелярію суду надав документи, витребувані ухвалою суду від 25.10.2006 року, які залучаються до матеріалів справи.
В судовому засіданні 29.11.2006 року оголошувалась перерва для виготовлення повного тексту рішення до 14.12.2006 року до 12:00 години.
Представник позивача в судовому засідання підтримав позовні вимоги та прохав суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема вказував, що позивачем пропущено строк позовної давності при подачі позову до суду, до матеріалів справи не було надано документів, які б підтверджували вартість вантажу в момент прийняття його до перевезення. Крім того, відповідач зазначав, що втрата вантажу, його ушкодження, стались внаслідок обставин, уникнути яких відповідач не міг і наслідки яких він не міг відвернути, а тому не повинен нести відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
10.02.2004 року між ДП „Кюне і Нагель” та ПП ОСОБА_2 був укладений договір, відповідно якого ДП „Кюне і Нагель” доручає, а ПП ОСОБА_2 (Виконавець) приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України та на території іноземних держав згідно заявок ДП „Кюне і Нагель”. Пунктом 1.2. договору сторони передбачили, що правовідносини сторін щодо договору регламентуються положеннями Конвенції МДП та Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПГ) при міжнародних перевезеннях.
20.05.2005 року між ДП „Кюне і Нагель” (Замовник) та ПП ОСОБА_2 (Перевізник) був укладений замовлення-договір НОМЕР_2 на перевезення вантажу маршрутом: Тульська область, м. Новомосковськ - Київ. Вантажовідправником в договорі - замовленні зазначений ТОВ „Проктер єнд Гембл”., адреса завантаження: Новомосковськ, Комсомольське шосе, 64 ТОВ „Новомосковськбитхім”. До матеріалів справи доданий лист ДП „Кюне і Нагель” вих. НОМЕР_3 на звернення позивача про надання додаткової інформації, в якому ДП „Кюне і Нагель” повідомляє, що 18 січня 2005 року між ТОВ «Проктер енд Гембл Україна» і ДП «Кюне і Нагель» було укладено договір про надання послуг по транспортній експедиції. Відповідно до умов договору ДП «Кюне і Нагель» зобов'язалось організувати перевезення вантажів ТОВ «Проктер енд Гембл Україна», а останнє - оплачувати вказані послуги. Та саме на виконання цього договору, відповідальним експедитором ДП „Кюне і Нагель” у ПП ОСОБА_2 була замовлена послуга по перевезенню вантажу ТОВ «Проктер енд Гембл Україна».
20.05.2005 року між ПП ОСОБА_2 та СПД ФО ОСОБА_3 було укладено договір НОМЕР_1, відповідно якого ПП ОСОБА_2 (Експедитор) доручає, а СПДФО ОСОБА_3 (Виконавець) приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України, та на території іноземних держав згідно заявок позивача. Відповідно до п.1.1. договору номенклатура, кількість, спосіб перевезення та вимоги до транспортного засобу, особливі умови виконання послуг оговорюються в замовленнях, які додаються до договору НОМЕР_1та є його невід'ємною частиною.
20.05.2005 р. сторони уклали додаткову угоду НОМЕР_1 до договору НОМЕР_1 якою узгодили специфічні умови перевезень продукції фірми „Проктер енд Гембл”.
На виконання договору НОМЕР_1 між ПП ОСОБА_2 та СПД ФО ОСОБА_3 був укладений разовий договір-замовлення, відповідно якого відповідач зобов'язався доставити наданий йому вантаж до місця призначення та видати уповноваженій особі, а позивач зобов'язався виплатити за перевезення встановлену плату. В цьому замовленні сторони визначили адресу завантаження: Тульська область, м. Новомосковськ, Комсомольське шосе, 64, ВАТ „Новомосковськбитхім”, адресу розвантаження: м. Київ, вул.. Краснова, 27, вантаж: побутова хімія, автомобілі: ДАФ № авт. НОМЕР_4, НОМЕР_5. В зазначеному договорі - замовленні в п. 1 зобов'язань перевізника, відповідач зобов'язався забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі в пункті призначення. У разі часткової або повної втрати, зіпсування, нестачі, пошкодження вантажу з вини перевізника, останній повністю відшкодовує експедиторові понесені збитки рівні сумі, зазначеній у видатковій накладній.
Відповідно до замовлення СПДФО ОСОБА_3 було подано до завантаження транспортний засіб ДАФ, державний номер НОМЕР_6, який прийняв вантаж до перевезення, про що 22.05.2005 року було оформлено відповідну товарно-транспортну накладну НОМЕР_7 за підписом водія ОСОБА_4 (про прийняття вантажу до перевезення), копія CMR додана до матеріалів справи.
Позивач зазначає, що у районі м. Калуга, що знаходиться на шляху прямування до м. Києва, сталося загорання корпусу причепу. Внаслідок цієї пожежі більша частина вантажу згоріла. Згідно доданого до матеріалів справи акту про пожежу від 24.05.2005 року, складеного комісією Ленінського міжрайонного відділу державного пожежного нагляду УГПН ГУ МНС Росії по Калузькій області, пожежею частково було знищено кузов причепу та товар (пральний порошок), який знаходився всередині. Частково товар зберігся та піддався закопченню продуктами горіння. Згідно висновку ЛМО ГПН МНС Росії по Калузькій області щодо причини пожежі, найбільш вірогідною причиною пожежі є запалювання автогуми на одному з коліс причепа унаслідок розриву покришки та тертя металевої частини колеса о поверхню покриття дороги.
При прийманні поверненого залишку вантажу ТОВ „Проктер єнд Гємбл-Новомосковськ”, решта продукції була відбракована відправником, що підтверджується актом приймання матеріалів від 01.06.2005 року, який підписаний водієм ОСОБА_4
До матеріалів справи додана претензія ТОВ «Проктер енд Гембл» від 13.06.2005 року до ДП «Кюне і Нагель», якою вимагалось відшкодувати збитки заподіяні ТОВ «Проктер енд Гембл Україна» у сумі 74303,68 грн., за пошкодження 1056 пачок прального порошку в результаті спламеніння автомобіля НОМЕР_6. ДП «Кюне і Нагель» визнав претензію повному обсязі та 17 листопада 2005 року перерахував на поточний рахунок ТОВ «Проктер енд гембл Україна» компенсацію збитків за вищевказаною претензією у сумі 74303,68 грн.
29.06.2005 року на адресу позивача надійшла претензія ДП „Кюне і Нагель” за НОМЕР_8, якою було запропоновано сплатити на користь ДП „Кюне і Нагель" 74303,68 грн. в строк до 01.08.2005 року. Позивач також визнав суму збитків, та відшкодував ДП „Кюне і Нагель” вартість пошкодженого та відбракованого товару в сумі 74303,68 грн., що підтверджується копіями актів про зарахування зустрічних вимог, копії яких додані до матеріалів справи.
В свою чергу позивач, під час засідання 12.09.2005 р. надав СПДФО ОСОБА_3 претензію від 15.07.2005 року на суму 74303,68 грн., в якій прохав перерахувати суму понесених збитків та попереджав відповідача про звернення до господарського суду у разі невиконання вимог претензії. Протокол засідання від 12.09.2005 підписаний позивачем та відповідачем доданий до матеріалів справи. Проте відповідач суму збитків позивачу не перерахував.
Відповідно до ст. 53 закону України „Про автомобільний транспорт України”, організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень. Згідно ч. 1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, підписаної у Женеві 19.05.1956 року, яка набрала чинності для СРСР 01.08.1986 року і яка підлягає застосуванню на території України згідно Закону України “Про правонаступництво України” від 12.09.1991 року, перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або його пошкодження, яке трапилось в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його здаванням. Частиною 3 цієї статті передбачено, що перевізник не може посилатись, як на підставу уникнення від відповідальності ані на дефекти транспортного засобу, яким він користується для здійснення перевезень, ані на вину особи, у якої взяв в оренду автомобіль, або агентів останнього.
Тобто вину за втрату або пошкодження вантажу під час здійснення міжнародних перевезень повністю покладено на перевізника, який здійснював перевезення, в даному випадку на СПДФО ОСОБА_3
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивачем невірно було визначено розмір відповідальності відповідача та вартість спірного вантажу повинна складати 60741,61 грн. Проте суд не може погодитись с таким твердженням з наступних причин.
Відповідно ч. 1 ст. 23 Конвенції, коли згідно вимог цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний відшкодувати збитки, внаслідок повної або часткової втрати вантажу, розмір суми, яка підлягає відшкодування визначається на підставі вартості вантажу в місті та під час прийняття його для перевезення.
Згідно CMR НОМЕР_7, перевізник прийняв вантаж 21.05.2005 року в м. Новомосковськ, у кількості 19162 кг., в графі „Документи, які додаються” зазначений рахунок НОМЕР_9. До матеріалів справи додана копія вказаного рахунку, відповідно якого вартість товару, прийнятого для перевезення становила 14712,60 доларів США. Станом на 20.05.2005 року офіційний курс долара США становив 5,05 грн. за 1 долар США. Отже вартість вантажу під час прийняття його відповідачем до перевезення становила в гривнях саме 74303,68 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на пропуск позивачем строків позовної давності при подачі позову до суду, оскільки відповідно до ст. 32 Конвенції право вчинення позову, який може бути пред'явлено відносно перевезення, виконаного з застосуванням цієї Конвенції погашається давністю в один рік.
Відповідно до ст.926 ЦК України, позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезенням у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно ч. 1 ст. 32 Конвенції, подача позовів, які можуть виникнути внаслідок перевезень, виконаних у відповідності до цієї Конвенції, може здійснюватись на протязі одного року. При цьому в частині 2 цієї статті зазначено, що пред'явлення рекламації в письмовій формі зупиняє перебіг строку до того дня, коли перевізник в письмовій формі відхилив рекламацію з поверненням доданих до неї документів. У разі часткового визнання пред'явленої рекламації строк подачі позову поновляється лише по відношенню до тієї частини рекламації, яка є предметом спору.
Отже пред'явленням претензії від 15.07.2005 року до відповідача, був зупинений перебіг строку позовної давності щодо подачі до суду позову про відшкодування СПДФО ОСОБА_3 заданих збитків в розмірі 74303,68 грн.
До матеріалів справи додана копія листа відповідача від 12.09.2005 року, в якому СПДФО ОСОБА_3 визнав претензію НОМЕР_10 на суму 74303,68 грн. та зобов'язався погашати заборгованість на розрахунковий рахунок позивача по справі. Доказів письмового відхилення зазначеної претензії до матеріалів справи відповідачем не надано. Тобто, враховуючи визнання відповідачем суми заборгованості перед позивачем у розмірі 74303,68 грн., керуючись ч. 2 ст. 32 Конвенції, суд дійшов висновку, що на теперішній час перебіг строку позовної давності зупинений, не поновлювався, а отже, не був пропущений позивачем при подачі цього позову до суду.
Наданий відповідачем до матеріалів справи акт заліку зустрічних вимог від 12.09.2005 року, відповідно якого позивач повідомляв про наявність заборгованості сторін: ПП ОСОБА_2 перед СПДФО ОСОБА_3 у розмірі 8575 грн., а ОСОБА_3 перед ПП ОСОБА_2 у розмірі 74303,68 грн. та про погашення вказаних зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги на суму 8575 грн. суд не приймає до уваги оскільки, як зазначено в цьому акті, він має силу виключно при умові підписання сторонами договору про виконання, який сторонами укладений не був.
За таких обставин, суд вважає позовні вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 74303,68 грн. обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у розмірі 743,04 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 181,00 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів документів.
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, відомості про дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) - 74303,68 грн. завданих збитків, 743,04 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.
Суддя Кононова О.В.