Судове рішення #33913
29/36а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

   

УХВАЛА

Іменем України

04.07.2006 р.                                                                                       справа №29/36а


Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:



головуючого:

Агапова  О.Л.

суддів

Алєєвої  І.В., Бондаревої  Г.Г.,



при секретареві судового засідання

Максіна В.В.





за участю представників сторін:


від позивача:

Полівода Г.І. - по довір.,

від відповідача:

Вінніченко О.В. - по довір.,




розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція м.Красноармійськ



на постанову (ухвалу) господарського суду


Донецької області



від

12.05.2006 року



по справі

№29/36а



за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглепереробка" м.Донецьк

до

Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція м.Красноармійськ

про

Про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення





Товариство з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглепереробка” м. Українськ Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області  про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення від 13.12.2005р. № 0000622640/1 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 195 013 грн., в тому числі основний платіж в сумі 130 009 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 65 004 грн., та податкового повідомлення –рішення від 04.10.2005р. № 0000622640/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 195 013 грн., в тому числі основний платіж в сумі 130 009 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 65 004 грн.

Доводи позовної заяви товариство обґрунтовувало тим, що витрати по сплаті податку на додану вартість в сумі 130 009 грн. підтверджені податковою накладною № 247/1 від 27.02.2004р., яка містить в собі усі реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Крім того, позивач вважав безпідставним посилання відповідача на висновок криміналістичної експертизи Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз  міністерства юстиції України  № 1360/1361 від 31.03.2005р. у кримінальній справі № 236, оскільки наведений висновок не стосується товару, отриманого згідно податкової накладної, що оспорювалась.

Провадження у справі № 29/36а зупинялось з 09.03.2006р. по 14.04.2006р. у зв’язку з витребуванням в Головному слідчому Управлінні  СБ України документів, необхідних для розгляду справи.

Постановою господарського суду Донецької області від 12.05.2006р. у справі № 29/36а (суддя Гаврищук Т.Г.) позовна заява задоволена.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду через невірне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги податкова інспекція обґрунтовує тим, що під час перевірки встановлене порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” , згідно якого не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь –яких витрат по сплаті ПДВ, що не підтверджені податковими накладними.  Товариством до податкового кредиту в лютому 2004 року включена сума, підтверджена податковою накладною від 27.02.2004р. № 247/1, яка оформлена з порушенням Наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 165 “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення”.

Як зазначає Красноармійська ОДПІ, згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” платник податків (продавець) повинен надати покупцю податкову накладну, яка повинна містити окремими строками всі без винятку реквізити, у тому числі опис (номенклатуру) товарів, одиницю виміру, ціну продажу, відсутність хоча б одного реквізиту в податковій накладній лишає покупця права на включення суми ПДВ по такій накладній до складу податкового кредиту.

Заявник скарги вказує, також, на те, що відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” покупець має право звернутись до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу. ТОВ “Донбасвуглепереробка” з такою заявою до Красноармійської ОДПІ не звертався. З викладеного відповідачем зроблений висновок про правомірність нарахування товариству податкового зобов’язання по ПДВ та штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

В заперечені на апеляційну скаргу позивач вказав на її безпідставність.

Дослідивши матеріали справи судова колегія встановила.

В основу повідомлень –рішень, що оспорювались, покладений акт від 23.09.2005р. № 48/26-2-32011542 про результати позапланової документальної перевірки з питання дотримання  вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.02.2004р. по 29.02.2004р.

В акті перевірки податковим органом зроблений висновок про порушення товариством вимог п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.5 п.7.4  ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме, включення до складу податкового кредиту по податку на додану вартість в лютому 2004р.  ПДВ в сумі 130 009 грн.  по податковій накладній від 27.02.2004р. № 247/1, отриманій від ЗАТ “Укрсплав”, в якій номенклатура товару не відповідає дійсності ( згідно податковій накладній  номенклатура товару визначена як струмознімач ТС-150, фактично згідно висновку криміналістичної експертизи по кримінальній справі №236, проведеної Київським науково-дослідницьким інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, від 31.01.2005р. №1360/1361, товар, зазначений у податковій накладній не є струмознімачем а є вилівкою).

Рішенням від 01.12.2005р. № 17478/3-25-307-2 про результати розгляду скарги Красноармійська ОДПІ залишила скаргу ТОВ “Донбасвуглепереробка” без задоволення та прийняла податкове повідомлення-рішення від 13.12.2005р. № 0000622640/1.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем (Покупець) та Закритим акціонерним товариством “Укрсплав” (Продавець) укладений договір від 12.02.2004р. № 12/02-4, предметом якого є купівля - продаж струмознімачів в кількості 223 шт. за ціною 2915 грн. на загальну суму 780 054 грн., в тому числі ПДВ в сумі 130 009 грн. на умовах поставки  EXW(ИНКОТЕРМС в редакції 2000р.)  склад вантажовідправника.

На виконання умов цього договору позивачем згідно накладної від 27.02.2004р. № 57/2 отримані струмознімачі ТС-150 в кількості 223 шт. за ціною 2915 грн. на загальну суму 780 054 грн., в тому числі ПДВ  в сумі 130 009 грн.

ЗАТ “Укрсплав” надана ТОВ “Донбасвуглепереробка” податкова накладна від 27.02.2004р. № 247/1 на суму 740 054 грн., в тому числі ПДВ в сумі 130 009 грн.

          В якості розрахунків за отриманий товар позивач перерахував ЗАТ “Укрсплав” 30.03.2004р. 653 699 грн. 97 коп. та 23.04.2004р. 50 000 грн., що підтверджено виписками установи банку (т. І а.с. 85 –87).

 Між контрагентами за договором від 12.02.2004р. укладений договір  відповідального збереження №5, на виконання якого позивач за актом приймання-передачі майна на відповідальне збереження від 27.02.2004р. передав ЗАТ “Укрсплав” струмознімачі ТС-150 ТУ У 31.2-24650607-004-2003 в кількості 223 шт. за ціною 2915 грн. на загальну суму 780 054 грн., в тому числі ПДВ  в сумі 130 009 грн.

Надалі позивач (Комітент) та ЗАТ „Укрсплав” (Комісіонер) уклали договір комісії від 05.03.2004р., за умовами якого позивач доручив ЗАТ “Укрсплав” реалізувати у 2004р. від  імені та за дорученням позивача на зовнішньому ринку струмознімачі ТС-150 ТУ У 31.2-24650607-004-2003 в кількості 223 шт. загальною вартістю 653 699 грн. 97 коп. без ПДВ.

Згідно п.3.2 договору ЗАТ „Укрсплав” зобов’язалось перерахувати грошові кошти у національній валюті України на розрахунковий рахунок позивача в сумі, яка дорівнює фактурній вартості проданого товару на день оформлення вантажної митної декларації, а позивач перераховує комісійну винагороду протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт та звіту.

17.03.2004р.  між сторонами складений акт передачі товару на комісію, за яким позивач передав ЗАТ „Укрсплав” струмознімачі ТС-150 ТУ У 31.2-24650607-004-2003 в кількості 223 шт.

Згідно звіту комісіонера за березень 2004р.   ЗАТ “Укрсплав” уклав контракт від 10.03.2004р. № 46 з фірмою „ALEVET LLC” (США) на поставку товару, прийнятого на комісію, відповідно до якого відвантажений за межі митної території України товар - струмознімачі ТС-150 ТУ У 31.2-24650607-004-2003, який належить позивачу, в кількості 223 шт. за ціною 550 дол. США на загальну суму 122650 дол. США згідно вантажно-митних декларацій  від 18.03.2004р. № 70000/4/203979 та № 70000/4/203981 (т. І а.с. 83 –84).

За реалізований  комісіонером товар позивачем згідно платіжного доручення від 30.03.2004р. № 1322 отримані грошові кошти в сумі 653 699 грн. 97 коп.

Як вважає податкова інспекція, позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 130 009 грн. за податковою накладною від  27.02.2004р. № 247/1, в якій номенклатура товару не відповідає дійсності.

Судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Закону “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність  за  правильність  обчислення,   своєчасність сплати  податків  і  зборів  (обов'язкових  платежів) і додержання законів  про  оподаткування відповідно до законів України.

      Згідно Закону “Про податок на додану вартість”, яким визначені ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов’язок щодо визначення об’єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.

Обов’язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку –покупця.

         Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

         Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити інформацію, зазначену окремими рядками.

Відповідно до п.п. 7.2.1 "е" п. 7.2 ст. 7 "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм).

Господарською операцією, за наслідками якої складена податкова накладна від 27.02.2004р. № 247/1, була купівля-продаж "струмознімачів ТС-150" у кількості 223шт. відповідно до укладеного між позивачем та ЗАТ "Укрсплав" договору купівлі - продажу. При укладені господарського договору та специфікації до нього сторони діяли в межах повноважень, наданих господарським та цивільним законодавством, податкова накладна від 27.02.2004р. № 247/1 надана продавцем товару ЗАТ "Укрсплав" на продані ним в межах договору "Струмознімачі ТС-150" відповідала вимогам Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивачем податковий кредит за податковою накладною від 27.02.2004р. № 247/1  сформований відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”, тобто витрати по сплаті податку підтверджені податковою накладною, а також з дотриманням норм п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону, згідно якого вартість придбаних товарів (робіт, послуг) віднесена до складу валових витрат виробництва.

Позивачем надані виписки установи банку, копії яких приєднані до матеріалів справи (т. І а.с. 85 - 87), які посвідчують повну сплату сум податку на додану вартість, яка включена позивачем до складу податкового кредиту.

Судова колегія не приймає до уваги посилання заявника скарги на висновок криміналістичної експертизи від 31.03.2005р. № 1360/1361 по криміналістичній справі № 236, проведеної Київським НДІ судових експертиз, оскільки,-

1) Закон України “Про податок на додану вартість” та нормативно-правові акти, які регулюють порядок виписування податкової накладної, не пов’язують недійсність податкової накладної з невідповідністю зазначених в ній даних. Такі наслідки можуть мати місце лише у випадках, коли така податкова накладна видана особою, яка не зареєстрована в якості платника податку або в ній не заповнені обов’язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

2) В матеріалах справи відсутні докази того, що придбаний у лютому 2004 року та експортований до США у березні 2004 року товар був предметом дослідження експертизи у березні 2005 року. Виїмка товару, який наданий до експертної установи, проведена 29.01.05р.(т.1, а.с.90).

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що досліджена податкова накладна, а також інші матеріали справи, підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту на суму 130009 грн. за податковою накладною від 27.02.2004р. № 247/1.

На підставі викладеного, керуючись  ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”, ст. 11 Закону “Про систему оподаткування” , ст. 71,  ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,  -




                                    У Х В А Л И В:




Постанову господарського суду Донецької області від 12.05.2006р. у справі   № 29/36а залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

     Ухвала набирає законної сили з дати її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали.

      Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.




Головуючий:          О.Л.  Агапов


Судді:           І.В.  Алєєва


          Г.Г.  Бондарева


          





Ухвала підписана 10.07.2006р.


          Надруковано:  5 примір.

          1 –позивачу

          1 –відповідачу

          1 –до справи

          1 –ДАГС

          1- господарському суду

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація