донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
04.07.2006 р. справа №7/5а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Агапова О.Л. |
суддів | Алєєвої І.В., Бондаревої Г.Г., |
при секретареві судового засідання | Максіна В.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Гартенко В.Ф. - по довір., |
від відповідача: | Луценко С.А. - по довір., Корнієнко В.В. - по довір., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція м.Красноармійськ |
на постанову (ухвалу) господарського суду | Донецької області |
від | 18.05.2006 року |
по справі | №7/5а |
за позовом | Дочірнє підприємство "Вікторія" відкритого акціонерного товариства "Красноармійський комбінат крупнопанельного домобудування" м.Красноармійськ |
до | Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція м.Красноармійськ |
про | Про визнання недійсними податкових повідомлень- рішень |
Дочірнє підприємство “Вікторія” Відкритого акціонерного товариства “Красноармійський комбінат крупнопанельного домобудування” м. Красноармійськ звернулось до господарського суду з позовною заявою до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13.12.2005р. № 0000022440/0/30853166 про зобов’язання сплатити штраф за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, в сумі 37095 грн.; від 13.12.2005р. № 0001722340/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 3 514 грн., в тому числі основний платіж в сумі 2 200 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 314 грн.; від 13.12.2005р. № 0001732340/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 9 842 грн., в тому числі основний платіж в сумі 7 708 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 134 грн.
Доводи позовної заяви підприємство обґрунтовувало тим, що зазначені повідомлення-рішення не відповідають вимогам п. 8.5 ст. 8 „Інструкції про порядок обліку платників податків”, затвердженої Наказом ДПА України від 19.02.1998р. № 80.
Вказане на те, що перевіряючими зроблений неправомірний висновок про необхідність віднесення до складу валових доходів кредиторської заборгованості в якості безповоротної фінансової допомоги. Неправомірним є висновок і про заниження валових витрат та заниження ПДВ по такій заборгованості, оскільки відповідачем невірно визначений початок перебігу строку позовної давності стосовно відображеної в бухгалтерському та податковому обліку кредиторської заборгованості. Стосовно заниження податку на додану вартість підприємство також вважало, що по нарахованим зобов’язанням з цього податку строк сплати ще не настав і факт правопорушенням взагалі відсутній.
Позивач, також, вказував на те, що відчуження активів, які знаходились в податковій заставі, а саме здійснення передачі дебіторської заборгованості на баланс ВАТ „Красноармійський комбінат крупнопанельного домобудування”, є операцією, яка фактично не пов’язана з підприємницькою діяльністю, така операція здійснена на підставі публічно-правових актів, виданих органами місцевої влади і не носить характеру цивільно-правових угод, укладення яких підлягає погодженню з податковим органом.
Постановою господарського суду Донецької області від 18.05.2006р. у справі № 7/5а (суддя Малашкевич С.А.) позовна заява задоволена частково визнане недійсним податкове повідомлення –рішення від 13.12.2005р. № 0001722340/0 в частині визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 2158 грн., в тому числі основний платіж в сумі 1 524 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 634 грн.; від 13.12.2005р. № 0001732340/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 3809 грн., в тому числі основний платіж в сумі 2970 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 839 грн. В задоволені іншої частини позовної заяви відмовлено.
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду в частині задоволення позовної заяви через невірне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги податкова інспекція обґрунтовує тим, що відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою, Згідно п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього Закону прострочена сума податкового зобов’язання включається до складу валових доходів. В порушення зазначених норм Закону, як вважає заявник скарги, підприємство не включило до складу валових доходів кредиторську заборгованість, по якій минув строк позовної давності, по ВАТ “Красноармійський завод крупнопанельного домобудування” в сумі 5 566 грн., в тому числі ПДВ в сумі 928 грн.
Крім того, податкова інспекція зазначає, що на зазначену суму позивач повинен був зменшити суму валових витрат на підставі п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.4.6.1 п.4.6 ст.4, п.5.1 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Заявник скарги зазначає, також, що ДП “Вікторія” в порушення вимог п.1.11 ст.1, п.4.5 ст.4, п.п.7.7.2 п.7.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість” занижений податок на додану вартість в сумі 1 524 грн., оскільки підприємство повинне було, як вважає податкова інспекція відкоригувати суму податкового кредиту в IY кварталі 2002 року на суму 928 грн. та в порушення вимог п.1.11 ст.1 зазначеного Закону не включило до складу податкового зобов’язання ПДВ в сумі 596 грн.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказав на її безпідставність.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила.
В основу повідомлень –рішень, які оспорюються, покладений акт від 06.12.2005р. № 138/23-3-30853166 про результати позапланової виїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного та іншого законодавства.
За результатами перевірки підприємству інкримінувалось порушення вимог п. 1.11 ст. 1, п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого зроблений висновок про заниження підприємством податку на додану вартість за період з 01.10.02 р. по 24.11.05 р. в сумі 2200 грн.; п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 16.4 ст. 16 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв’язку з чим зроблений висновок про заниження податку на прибуток за період з 01.10.02 р. по 24.11.05 р. в сумі 7708 грн.; п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме без попереднього узгодження з податковим органом підприємством здійснювалось відчуження активів підприємства - передача дебіторської заборгованості на баланс ВАТ „Красноармійський комбінат крупнопанельного домобудування” в сумі 37905,07 грн.
На підставі акту перевірки податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення –рішення , від 13.12.2005р. № 0000022440/0/30853166 про зобов’язання сплатити штраф за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, в сумі 37095 грн.; від 13.12.2005р. № 0001722340/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 3 514 грн., в тому числі основний платіж в сумі 2 200 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 314 грн.; від 13.12.2005р. № 0001732340/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 9 842 грн., в тому числі основний платіж в сумі 7 708 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 134 грн., які оспорювались в господарському суді.
Постанова суду в частині відмови у задоволення позову про визнання недійсними актів ОДПІ про донарахування податків та застосування фінсанкцій за самовільне відчуження активів не оскаржується.
Судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Стосовно податкового повідомлення –рішення від 13.12.2005р. № 0001732340/0.
Як свідчать матеріали справи, висновок про порушення позивачем вимог п.п.11.2.1 п.11.2, п.5.1 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” зроблений при обчисленні валових витрат. Як вважає податкова інспекція, заниження податку на прибуток відбулося через те, що позивачем включені до складу валових витрат витрати за спожиту електроенергію, отриману від ВАТ “Красноармійський комбінат крупнопанельного домобудування” в сумі 4638 грн.
Красноармійська ОДПІ дійшла висновку в акті перевірки, що, оскільки, кредиторська заборгованість в сумі 4638 грн. відображена в бухгалтерському та податковому обліку позивача станом на 01.12.2002р. та на час перевірки не сплачена і для її стягнення, на думку перевіряючих, закінчився строк позовної давності, то позивач повинен був відкоригувати суму валових витрат і відповідно збільшити доход на цю суму.
Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку –день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно п.5.1 ст.5 цього Закону валові витрати –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, п.5.1 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” не встановлює порядку ведення податкового обліку, а дає поняття валових витрат та їх складу.
Діючим Законом “Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачена норма, яка б зобов’язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми отриманого товару, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі не оплати товарів у межах строку позовної давності.
Відповідач в акті перевірки не зазначив, що придбана електроенергія не була використана в господарській діяльності позивача.
Крім того, відповідачем в акті перевірки взагалі не описані первинні документи, з яких він виходив при обчисленні строку позовної давності по зобов’язанням позивача з ВАТ “Красноармійський комбінат крупнопанельного домобудування”. Виходячи з акту перевірки, відповідач відраховував строк позовної давності з моменту відображення в бухгалтерській звітності позивача (журналі-ордері №6 та головних книг за 2002-2005р.р.) відповідної суми кредиторської заборгованості.
Проте, таке відрахування строку не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Зокрема, нормами Цивільного кодексу України встановлюється початок перебігу строку позовної давності з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про своє порушене право. Зазначене питання при перевірці відповідачем не досліджено, строк виконання позивачем зобов’язань по сплаті за електроенергію перевіряючими не встановлений. Таким чином, відповідач взагалі не довів, що строк позовної давності по заборгованості закінчився. ( у судовому засіданні апеляційного господарського суду представник позивача пояснив, що електроенергія надавалась без наявності письмового договору, вимога по сплаті вартості електроенергії контрагентом позивача не заявлялась. Ці доводи відповідачем не спростовані).
З викладеного судом першої інстанції зроблений правомірний висновок про недоведеність закінчення строку позовної давності по заборгованості в сумі 4638 грн. та безпідставність та неправомірність вимоги про включення зазначеної суми згідно п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, до складу валового доходу позивача за період з 01.10.2005р. по 24.11.2005р.
Крім того, за зазначений період позивачу визначений доход в сумі 1888 грн. по квартплаті, субсидіям і пільгам, у зв’язку з чим донарахований податок на прибуток в сумі 1632 грн. та застосована фінсанкція в сумі 170 грн.
Згідно ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” звітними податковими періодами для цілей оподаткування податком на прибуток є квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.
Абзац „б” підпункту 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює обов’язок платника податку надати податкову декларацію за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю –протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Період, за який відповідач визначив позивачу податкові зобов’язання (з 01.10.05р. по 24.11.05р.) входить в податковий звітний період, яким є IY квартал 2005р.
Строк надання декларації за вказаний звітний період, виходячи п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону, настає після закінчення кварталу. Отже, на час проведення перевірки (з 25.11.05р. по 01.12.05р.) такий строк не настав і у позивача ще не настав обов’язок надати до податкового органу декларацію по податку на прибуток за неповний звітний (податковий) період та у відповідача відсутні підстави, встановлені п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону для самостійного визначення суми податкового зобов’язання платника податків.
Судова колегія не приймає до уваги посилання Красноармійської ОДПІ на т.11 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств, з наступних підстав.
Згідно вказаної норми Закону в разі ліквідації платника податку (у тому числі до закінчення першого звітного податкового періоду), останнім податковим вважається період (що закінчується днем такої ліквідації), на який припадає дата такої ліквідації.
Як свідчать матеріали справи, загальними зборами акціонерів ВАТ “Красноармійський комбінат крупнопанельного домобудування” , який є засновником позивача, вирішено припинити діяльність ВАТ “Красноармійський комбінат крупнопанельного домобудування” і ліквідувати (в т.ч., Дочірнє підприємство „Вікторія”).
Зазначене рішення є підставою для початку проведення ліквідаційної процедури позивача, яка закінчується припиненням (ліквідацією) юридичної особи.
Відповідно до ст. 33 Закону “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб –підприємців” юридична особа вважається такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Відповідач не надав доказів припинення (ліквідації) позивача станом на 24.11.2005р. (дати, до якої визначалося податкове зобов’язання за IYкв. 2005р.) .
Таким чином, господарський суд дійшов правомірного висновку щодо того, що відповідач не довів, як того вимагає ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення в частині визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 2970 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 839 грн.
Стосовно податкового повідомлення –рішення від 13.12.2005р. №0001722340/0.
Донарахування податку на додану вартість за IY кв.2002р. пов’язано з порушенням, яке пов’язане з донарахуванням податку на прибуток за цей же звітний період.
Відповідач вказує на те, що позивач, в порушення вимог п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість” включив до складу податкового кредиту зазначеного періоду ПДВ в сумі 928 грн. по операціям, які не відносяться до складу валових витрат, визначених у п.2.1 п.2 акту перевірки (кредиторська заборгованість з минулим терміном позовної давності станом на 01.12.2002р. в сумі 5565 грн., в тому числі ПДВ в сумі 928 грн.).
На помилковість висновків в частині необхідності виключення (коригування) валових витрат витрат, пов’язаних з придбанням електроенергії, зазначено раніше. Таким чином, висновки про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість”, безпідставні.
Судова колегія не приймає до уваги посилання заявника скарги на порушення позивачем вимог п.4.5 ст.4 Закону “Про податок на додану вартість”, з наступних підстав.
Як вказувалося раніше, відповідач не визначив дату початку перебігу строку позовної давності та не довів факт закінчення такого строку по витребуванню заборгованості позивача перед ВАТ “Красноармійський комбінат крупнопанельного домобудування” в сумі 5 565 грн., в тому числі ПДВ в сумі 928 грн. за придбану електроенергію.
Таким чином, не доведена наявність умов, визначених п.4.5 ст.4 вказаного Закону , зокрема, у зв’язку з визнанням боргу безнадійним з якими закон пов’язує виникнення обов’язку у платника податку коригувати суму податкового зобов’язання і податкового кредиту по ПДВ.
Нарахування податкового зобов’язання по податку на додану вартість за період з 01.10.2005р. по 24.11.2005р. в сумі 596 грн. судова колегія вважає безпідставним з мотивів, які викладені раніше при дослідженні правомірності нарахування податкового зобов’язання по податку на прибуток за цей період.
З матеріалів справи та акту перевірки вбачається, що звітним податковим періодом по ПДВ для позивача є квартал. На час перевірки позивач не був ліквідований і звітний період, за який нарахований ПДВ не закінчився, тому у відповідача не було підстав для визначення позивачу податкового зобов’язання за частку звітного періоду, а також застосування фінсанкцій за заниження таких зобов’язань.
Як вищевказане, в іншій частині постанова господарського суду не оскаржується.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Закону “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб –підприємців” , ст. 1, 4, 5, 11 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 4, 7 Закону “Про податок на додану вартість”, ст. 4 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 71, 94, 160, 167, 195, ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Донецької області від 18.05.2006р. у справі № 7/5а залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дати її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.Л. Агапов
Судді: І.В. Алєєва
Г.Г. Бондарева
Ухвала підписана 10.07.2006р.
Надруковано: 5 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС
1 - господарському суду.