донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
11.07.2006 р. справа №7/68а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Агапова О.Л. |
суддів | Алєєвої І.В., Бондаревої Г.Г., |
при секретареві судового засідання | Максіна В.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | не з"явились, |
від відповідача: | Козіна Ю.Є. - по довір., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Приватне виробничо-комерційне підприємство "Ласпі" м.Артемівськ |
на постанову (ухвалу) господарського суду | Донецької області |
від | 23.05.2006 року |
по справі | №7/68а |
за позовом | Приватне виробничо-комерційне підприємство "Ласпі" м.Артемівськ |
до | Артемівська об'єднана державна податкова інспекція м.Артемівськ |
про | Про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення |
Приватне виробничо –комерційне підприємство “Ласпі” м. Артемівськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення від 23.12.2003р. № 0000572600/1 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 23 894 грн., в тому числі основний платіж в сумі 15 929 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 7 965 грн. (з урахуванням клопотання від 23.05.2006р. – а.с. 88).
Постановою господарського суду Донецької області від 23.05.2006р. у справі № 7/68а (суддя Малашкевич С.А.) у задоволенні позовної заяви відмовлено.
Приймаючи постанову господарський суд виходив з того, що податковий кредит по ПДВ повинен бути підтверджений податковими накладними, які складаються в момент виникнення податкових зобов’язань продавця виключно особами, які зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду через невірне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги заявник обґрунтовує тим, що він правомірно включив до складу податкового кредиту витрати по сплаті податку на додану вартість, які підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, виписаними ПП “Донбас –Екотехносервіс”.
Як вважає заявник скарги, ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька перевищила свої повноваження в частині анулювання свідоцтва платника ПДВ - ПП “Донбас –Екотехносервіс”, оскільки, як зазначає підприємство, згідно п.17 ст.11 Закону “Про державну податкову службу в Україні” податкова інспекція мала право тільки звертатись до суду з заявою про скасування державної реєстрації СПД. Враховуючи викладене позивач дійшов висновку, що дії ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, які пов’язані з анулюванням свідоцтва платника ПДВ - ПП “Донбас –Екотехносервіс”, суперечать вимогам ст. 9 Закону “Про податок на додану вартість” та Положенню про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженому наказом ДПА України від 01.03.2000р. № 79 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за № 208/4429.
ПВКП “Ласпі” в апеляційній скарзі зазначає, що під час здійснення господарських операцій з ПП “Донбас –Екотехносервіс” останнє не припиняло фінансово –господарську діяльність, пов’язану з прийняттям грошових коштів, та продовжувало виконувати обов’язки за договорами.
Позивач в апеляційній скарзі вказує на те, “що відповідальність за видачу податкових накладних незареєстрованою в якості платника ПДВ особою цілком покладається на цю особу, а не на отримувача таких податкових накладних, та факт несплати податків тягне за собою відповідальність винної сторони та не призводить до визнання недійсною цивільно –правової угоди для іншої сторони”.
Заявником скарги зроблений, також, висновок, що у зв’язку з неоднозначним трактуванням та застосуванням Закону “Про податок на додану вартість”, то відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” судове рішення повинно бути прийнятим на користь платника податків.
Позивач просив розглянути скаргу без участі його представника.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вказав на її безпідставність.
Дослідивши матеріали справи судова колегія встановила.
В основу повідомлення –рішення, яке оспорюється, покладений акт від 22.10.2003р. № 2196/26-211-2/24808988 про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Приватним виробничо –комерційним підприємством “Ласпі” за період з 01.07.2000р. по 01.07.2003р.
В акті перевірки позивачу інкримінувалось порушення вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість”, а саме, суб’єктом господарювання до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ по податковим накладним, виписаним, підприємствами, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Як зазначено в акті перевірки, позивач включив до складу податкового кредиту ПДВ за податковими накладними, виписаними, зокрема, ПП “Донбас –Екотехносервіс”, а саме:
- податковою накладною від 30.07.2002р. № 18 на суму 12855 грн. 46 коп., в тому числі ПДВ в сумі 2142 грн.58 коп.;
- податковою накладною від 30.07.2002р. № 19 на суму 3500, в тому числі ПДВ в сумі 583 грн. 33 коп.;
- податковою накладною від 07.08.2002р. № 28 на суму 10488 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1748 грн.;
- податковою накладною від 09.09.2002р. № 47 на суму 11773 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ в сумі 1962 грн. 20 коп.;
- податковою накладною від 09.10.2002р. № 50 на суму 22971 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ в сумі 3828 грн. 60 коп.;
- податковою накладною від 01.11.2002р. № 98 на суму 28059 грн. 30 коп., в тому числі ПДВ в сумі 4676 грн. 55 коп.;
- податковою накладною від 04.12.2002р. № 108 на суму 5925 грн. 34 коп., в тому числі ПДВ в сумі 987 грн. 56 коп. ( п. 2.5 акту перевірки - а.с. 15 - 16).
Висновок про неправомірність включення сум ПДВ, підтверджених вищепереліченими податковими накладними, до складу податкового кредиту зроблений податковою інспекцією на підставі рішення місцевого суду Куйбишевського району м. Донецька від 26.07.2002р., згідно якого визнані недійсними установчі документи ПП “Донбас –Екотехносервіс” та відмінена реєстрація як платника ПДВ з 16.07.2002р. (п. 2.5 акту перевірки –а.с. 15).
Згідно зазначеного рішення ПП “Донбас –Екотехносервіс” зареєстроване без відповідного рішення особи, яке вказане засновником підприємства. Засновницькі та реєстраційні документи підписані Андрєєвим Д.С. без мети утворення підприємства за винагороду. Андрєєв Д.С майно та інші активи до статутного фонду не передавав. ПП “Донбас –Екотехносервіс” зареєстроване особою, яка не мала наміру займатись підприємницькою діяльністю, та фактично яка виступила в якості підставної особи, з моменту реєстрації підприємство звітність до ДПІ у Куйбишевському районі не надавало, за юридичною адресою не знаходиться, про зміну адреси не повідомляло. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що реєстрація ПП “Донбас –Екотехносервіс” здійснена з порушенням діючого законодавства на підставну особу.
Рішенням місцевого суду Куйбишевського району м. Донецька від 26.07.2002р. визнані недійсними установчі документи ПП “Донбас – Екотехносервіс” з моменту реєстрації, та визнане недійсним Свідоцтво платника ПДВ з моменту видачі –з 16.07.2002р. Рішення набрало законної сили 26.07.2002р. (а.с. 92 - 93).
На підставі вказаного рішення, згідно акту від 30.07.2002р. № 136 анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП “Донбас –Екотехносервіс”. Дата анулювання свідоцтва 26.07.2002р. (а.с. 90).
Таким чином, податкові накладні: від 30.07.2002р. № 18 на суму 12855 грн. 46 коп., в тому числі ПДВ в сумі 2142 грн.58 коп.; від 30.07.2002р. № 19 на суму 3500, в тому числі ПДВ в сумі 583 грн. 33 коп.; від 07.08.2002р. № 28 на суму 10488 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1748 грн.; від 09.09.2002р. № 47 на суму 11773 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ в сумі 1962 грн. 20 коп.; від 09.10.2002р. № 50 на суму 22971 грн. 60 коп., в тому числі ПДВ в сумі 3828 грн. 60 коп.; від 01.11.2002р. № 98 на суму 28059 грн. 30 коп., в тому числі ПДВ в сумі 4676 грн. 55 коп.; від 04.12.2002р. № 108 на суму 5925 грн. 34 коп., в тому числі ПДВ в сумі 987 грн. 56 коп. виписані невстановленою особою, яка не мала законних повноважень на здійснення господарських операцій та підписання документів податкової звітності.
Позивач вважає, що ці обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення ним вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту по ПДВ.
Судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно п. 1.7 ст. 1 цього Закону податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.06.1997 року за № 233/2037 (в редакції наказу від 02.08.2001р. № 311) податкову накладну вправі складати лише особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
З викладеного вбачається, що податковий кредит повинен бути підтверджений податковими накладними, які складаються в момент виникнення податкових зобов’язань продавця, виключно особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 Закону “Про податок на додану вартість”.
Таким чином, в господарських операціях з ПП “Донбас –Екотехносервіс” на стороні продавця діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення цих операцій та підписання документів податкової та бухгалтерської звітності, в тому числі податкових накладних, від імені підприємства.
Крім того, судова колегія враховує наступне.
Згідно п.1.8 ст.1 Закону “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість”, в редакції, яка діяла на час прийняття повідомлення –рішення, що оспорювалось, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 зазначеного Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством.
Таким чином, законодавством передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ є фактична сплата цих сум до Державного бюджету.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті податку, його основної функції –формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст. 19 Бюджетного кодексу України), а також поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом “Про податок на додану вартість” зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону “Про податок на додану вартість”).
Як вбачається з системного аналізу вищевказаних норм, Законом “Про податок на додану вартість” встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, а потім включення відповідних сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодуванням ПДВ за рахунок коштів, що сплачені у вигляді ПДВ.
За змістом Закону “Про податок на додану вартість”, право на податковий кредит та відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару.
Як свідчать матеріали справи, ПП “Донбас – Екотехносервіс” перед податковим органом не звітувало і податкові зобов’язання не господарським операціям з позивачем не відображало.
Таким чином, позивач право на податковий кредит по податковим накладним, виписаним ПП “Донбас –Екотехносервіс”, свідоцтво платника ПДВ якого анульовано згідно з судовим рішенням з 16.07.02р. , не мав.
При розгляді справи судова колегія враховує, також, практику Верховного суду України з аналогічних справ.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 7 Закону “Про податок на додану вартість, ст. 94, ст. 160, ст. 167, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства суд, -
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Донецької області від 23.05.2006р. у справі № 7/68а залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дати її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: О.Л. Агапов
Судді: І.В. Алєєва
Г.Г. Бондарева
Ухвала підписана 12.07.2006р.
Надруковано: 5 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС
1 - господарському суду