АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 593/1043/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Шміло В.І.

Провадження № 11/789/258/13 Доповідач - Стадник О.Б.

Категорія - ч.1 ст. 185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Стадника О.Б.

Суддів - Тихої І. М., Комендата Р. Т.,

з участю прокурора - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Бережанського районного суду від 8 жовтня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Лєгніца, Республіка Польща, громадянин України, житель АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, з середньою спеціальною освітою, одружений, на утримані троє малолітніх дітей, непрацюючий, судимий:

-8 лютого 2008 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 4 січня 2012 року замінено невідбуту частину покарання на більш м'яке покарання - виправні роботи терміном 1 рік 1 місяць 4 дні з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави.

засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 8 лютого 2008 року, замінену постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 4 січня 2012 року 9 місяців 21 день виправних робіт, з застосуванням ст.72 КК України, переведених на покарання у виді трьох місяців 6 днів позбавлення волі та остаточно засудженому ОСОБА_3 призначено покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 в користь НДКЦ при УМВСУ в Тернопільській області 343 грн. судових витрат.

Згідно вироку суду,17 квітня 2012 року, біля 11 год. 30 хв., засуджений ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, таємно викрав з салону автомобіля ОСОБА_4 його мобільний телефон «Нокія» 2630, вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 6-263/12 від 21 травня 2012 року становить 180 грн., в якому знаходилася сімкартка оператора мобільного зв'язку «Діджус» № НОМЕР_1, вартістю 10 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 190 грн.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить вирок суду змінити та призначити більш м'яке покарання у вигляді виправних робіт строком 2 роки, посилаючись на те, що судом не враховано обставини які пом'якшують покарання, зокрема в засудженого на утриманні 3 неповнолітніх дітей, його дружина мати грудної дитини потребує стаціонарного лікування та негайного хірургічного втручання внаслідок онкологічного захворювання, засуджений щиро бажає позбавитися від алкогольної залежності, шкода потерпілому відшкодована повністю та він претензій до підсудного немає, засуджений щиро розкраюється та бажає стати на шлях виправлення.

Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах прокурора, який просить вирок суду в частині призначення покарання та стягнення судових витрат змінити, пом'якшити призначене покарання засудженому ОСОБА_3 за ч.1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, застосувати ст. 71 КК України та остаточно призначити покарання у вигляді 2 років 2 місяців позбавлення волі, перевіривши матеріали кримінальної справи, дослідивши доводи апеляції скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України відповідає фактичним обставинам справи і в апеляції не оскаржується.

Щодо призначеного засудженому ОСОБА_3 максимального покарання, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України у виді 3 років позбавлення волі то в цій частині вирок суду містить непереконливі висновки.

Суд, як видно з вироку, при призначенні покарання засудженому ОСОБА_3 врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину те, що він раніше судимий і вчинив злочин в період відбуття покарання, ніде не працює, хворіє хронічним алкоголізмом, перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога з приводу розладу психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю, повністю визнав свою вину і розкаявся, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, відшкодував потерпілому заподіяну шкоду.

Таким чином, суд послався на ряд обставин, які пом'якшують покарання засудженого ОСОБА_3, зокрема на п.1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК України: повне визнання вини, відшкодування потерпілому завданої шкоди та не визнав жодної з обставини, що обтяжують його покарання, перелічених у ст. 67 КК України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ст. 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 КК України, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті.

Таким чином, при призначенні покарання засудженому ОСОБА_3 суд неправильно застосував кримінальний закон, що є підставою для заміни судового рішення та пом'якшення призначеного покарання за ч. 1 ст. 185 КК України.

Колегія суддів приходить до переконання про необхідність пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_3 та часткового задоволення апеляції захисника ОСОБА_2

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 185 КК України колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, наведені судом обставини про його особу, вимоги ст. 69-1 КК України і вважає, що покарання у виді позбавлення волі є необхідним, достатнім для виправлення, перевиховання і попередження нових злочинів.

Колегія суддів враховує також і те, що засуджений ОСОБА_3 вчинив злочину під час відбування покарання за попереднім вироком, а тому за правилами ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднує невідбуту його частину.

З досліджених судом першої інстанції матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 засуджений 8 лютого 2008 року Тернопільським міськрайонним судом ч.2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 4 січня 2012 року невідбуту частину покарання засудженому ОСОБА_3 замінено на покарання у виді 1 року 1 місяця 4 днів виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави. Засуджений ОСОБА_3 відбув 6 місяців 23 дні виправних робіт, а невідбута частина покарання становить 6 місяців 11 днів виправних робіт.

Крім того, суд стягнув з засудженого ОСОБА_3 на користь НДКЦ при УМВСУ в Тернопільській області судові витрати в сумі 343 грн.

Оскільки, проведення експертиз входить в обов'язок експертів НДКЦ при УМВСУ в Тернопільській області по службі, що є працівниками відповідної експертної (бюджетної) установи то судові витрати за проведення експертиз підлягають стягненню на користь держави на рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. 365, 366, 367, 371 КПК України в редакції 1960 року, п. 11 Перехідних положень КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Бережанського районного суду від 8 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_3 змінити.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 72 КК України, перевести невідбуту засудженим ОСОБА_3 частину покарання у вигляді 6 місяців 11 днів виправних робіт на покарання у виді позбавлення волі у співвідношенні, що одному дню позбавлення волі відповідає три дні виправних робіт та становить 2 місяці місяці 3 дні позбавлення волі,

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 8 лютого 2008 року у виді 2 місяців позбавлення волі та остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді 2 (двох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

В порядку ст. 365 КПК України, судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 343 грн. стягнути з засудженого ОСОБА_3 в дохід держави на рахунок Державного бюджету України.

В решті вирок Бережанського районного суду від 8 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.

Судді:

Стадник О.Б. Тиха І.М. Комендат Р.Т.

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Б. Стадник