КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" листопада 2013 р. Справа№ 910/14175/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Шевченка Е.О.
За участю представників:
від позивача: Пшик І.М. - керівник (особу перевірено);
від відповідача: Юрченко В.О. (довір. від 13.09.2013),
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажний трест «Вектор»
на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013
у справі № 910/14175/13 (суддя Пригунова А.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Айріна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажний трест «Вектор»
про стягнення 35 922,57 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2013 по справі №910/14175/13, повний текст якого складено 14.10.2013, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Айріна» задоволено частково, а саме: провадження у справі в частині стягнення 500,00 грн. - припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а також присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажний трест «Вектор» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Айріна» заборгованість в розмірі 33 290,32 грн., 2 205,93 грн. пені, 25,52 грн. інфляційних втрат, 471,44 грн. 3% річних, а також 1 720,00 грн. судового збору.
Рішення мотивовано тим, що відповідачем порушено умови договору № 26-01/11 від 01.11.2012, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України щодо своєчасної оплати заборгованості за вказаним договором за період з лютого 2013 року до 17.07.2013, що становить 33 290, 32 грн. Також, за прострочення відповідачем перед позивачем оплати по договору № 26-01/11 від 01.11.2012 , судом було стягнуто 2 205,93 грн. пені з посиланням на п. 6.2 наведеного договору, ст. 230 Господарського кодексу України та ст.. 549 Цивільного кодексу України, а також 25,52 грн. інфляційних втрат та 471,44 грн. 3% річних з посиланням на приписи ст.. 625 Цивільного кодексу України. Провадження у справі щодо стягнення 500,00 грн. - припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із сплатою відповідачем вказаної суми після порушення провадження у справі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 07.10.2013, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю. Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються доводами щодо порушення місцевим господарським судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, відсутністю доказів виконання відповідачем зобов'язань за договором в період з 01.02.2013 по 17.07.2013.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажний трест «Вектор» по справі № 910/14175/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.
Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013, було сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/14175/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Шевченко Е.О. та Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажний трест «Вектор» на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 в справі 3 910/14175/13 до провадження, розгляд справи призначено на 27.11.2013.
В судовому засіданні 27.11.2013 представник скаржника підтримав подану апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 по справі №910/14175/13, просив суд скаргу задовольнити і наведене рішення суду скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні 27.11.2013 проти апеляційної скарги заперечував, вказував на те, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне.
01.11.2012 між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажний трест "Вектор", як замовником, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Айріна", як виконавцем, укладено договір про надання юридичних послуг № 26-01/11 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язався здійснювати консультаційне та юридичне супроводження господарської діяльності відповідача.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договору, оплата послуг відповідачем здійснюється в безготівковій формі на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 10-го числа поточного місяця. Оплата послуг позивача становить 6 000, 00 грн. за один календарний місяць. Підставою для проведення розрахунків є даний договір.
Договір, відповідно до п.п. 8.1., 8.2., вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками, договір укладено строком на один календарний рік. У разі відсутності письмового повідомлення однієї із сторін за один місяць до закінчення дії даного договору, він вважається продовженим на один календарний рік. Кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це другу сторону за один місяць.
13.06.2013 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 12/06/24 від 12.06.2013, у якому повідомив про розірвання договору № 26-01/11 від 01.11.2012.
Направлення позивачем відповідачу листа вих. № 12/06/24 від 12.06.2013 про розірвання договору № 26-01/11 від 01.11.2012 підтверджується фіскальним чеком Укрпошти від 13.06.2013 № 4035, і отримано відповідачем 18.06.2013, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення 0206806651645.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначав, що відповідач неналежним чином виконує умови договору про надання юридичних послуг № 26-01/11 від 01.11.2012 в частині здійснення оплати послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з лютого 2013 року до 17.07.2013 у розмірі 33 790,22 грн., яку позивач просив стягнути у судовому порядку.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Київський апеляційний господарський суд, проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за своїми правовими ознаками укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором
У відповідності до ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначені відповідним договором.
За умовами укладеного між сторонами договору № 26-01/11 від 01.11.2012 р. відповідач має здійснювати оплату не пізніше 10-го числа поточного місяця.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
В обґрунтування своїх заперечень, відповідач зазначав, що між сторонами не підписувались акти приймання-передачі послуг за період з лютого до червня 2013 року та відповідні послуги не надавались, а тому, на думку відповідача, відсутні підстави для їх оплати.
Нормативно обґрунтовуючи заперечення на позов, відповідач посилався на норми ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що відносини між сторонами, які виникли на підставі договору № 26-01/11 від 01.11.2012 за своїм змістом є зобов'язаннями про надання послуг, в той час як норми ст. 882 Цивільного кодексу України регулюють порядок та підстави виникнення і виконання зобов'язань підряду, а отже вищевказані норми у даному випадку не підлягають застосуванню.
В той же час, умовами договору № 26-01/11 від 01.11.2012 р. встановлено, що підставою проведення розрахунків є даний договір, який було розірвано з 17.07.2013 з ініціативи позивача шляхом направлення повідомлення відповідно до п. 8.2. договору.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки у справі відсутні докази в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України наявності у відповідача будь-яких заперечень щодо якості та обсягу послуг за договором № 26-01/11 від 01.11.2012 у період його дії, з огляду на обов'язковість кожної сторони доводити наявність обставин, наведених в обґрунтування своєї позиції, на підставі наявних у справі документів та встановлених обставин, а тому вимога позивача в частині стягнення заборгованості за вказаним договором за період з лютого 2013 року до 17.07.2013, що становить 33 290, 32 грн. - є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.
Таким чином, відповідачем порушено умови договору № 26-01/11 від 01.11.2012 р., а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Крім того, як вірно зазначено місцевим господарським судом, і з чим погоджується апеляційний суд, умовами договору № 26-01/11 від 01.11.2012 обов'язок відповідача щодо здійснення щомісячної оплати не ставиться в залежність від обсягу наданих позивачем послуг, чим спростовуються доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності доказів виконання відповідачем зобов'язань за договором в період з 01.02.2013 по 17.07.2013.
Між тим, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Припинення існування предмета спору, за змістом наведеної статті, свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань.
Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
За таких обставин, враховуючи, що після порушення провадження у даній справі відповідач перерахував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Айріна" грошові кошти у розмірі 500, 00 грн. за договором № 26-01/11 від 01.11.2012 р., що є предметом розгляду спору у даній справі, господарським судом правомірно, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, було с припинено провадження у справі № 910/14175/13 в частині стягнення 500, 00 грн.
Також, оскаржуваним рішенням суду було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2 205, 93 грн. - пені, 25 52 грн. - інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 471, 44 грн.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до пункту 6.2 договору, за несвоєчасну оплату або оплату не в повному обсязі, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від місячної оплати послуг за кожен день протрочення оплати, включаючи день оплати.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, перевіривши розрахунок яких, здійснений позивачем, щодо строків, ставок та сум нарахувань, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на корись позивача 2 205,93 грн. пені (за період з 11.11.2012 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 17.07.2013 р. (дата розірвання договору) за відповідні періоди заборгованості з оплати послуг та з урахуванням часткових проплат)), 25,52 грн. інфляційних втрат (за період з 11.11.2012 до 02.09.2013 ), 471,44 грн. 3% річних (за період з 11.11.2012 до 02.09.2013).
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Айріна» на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 по справі №910/14175/13 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2013 по справі №910/14175/13 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/14175/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Є.Ю. Пономаренко
Е.О. Шевченко