№ справи:103/2274/2012 Головуючий суду першої інстанції:Атаманюк Г.С.
№ провадження:22-ц/190/5857/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берзіньш В. С.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Берзіньш В.С
суддів:Кірюхіної М.А. Руснак А.П.,
при секретарі:Рижих М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2012 року
в с т а н о в и л а :
Заочним рішенням Бахчисарайського районного суду АРК від 17.07.2012 року позовні вимоги ПАТ«Дельта Банк» задоволено. Стягнено з ОСОБА_6 на користь ПАТ«Дельта Банк» заборгованість у розмірі 88 406грн. 87коп. за кредитним договором №251\Кф-06 від 29.11.2006р., а також судовий збір у розмірі 884грн.07коп.
Ухвалою Бахчисарайського районного суду АРК від 27.06.2013р. заяву ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Бахчисарайського районного суду АРК від 17.07.2012р. залишено без задоволення.
Додатковим рішенням Бахчисарайського районного суду АРК від 12.08.2013р. встановленою, що заборгованість розмірі 88 406грн. 87коп. складається з: 52666грн.74коп. суми заборгованості за кредитом, 35740грн.13коп. - сума заборгованості за відсотками.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить заочне рішення суду скасувати з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, зокрема ст.ст.6,10 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Зазначає, що вона не була повідомлена належним чином про час і дату розгляду справи, внаслідок чого була позбавлена свого права на інформацію та можливості користуватись відповідними процесуальними правами, захищати свої інтереси в суді; стягнута з неї сума є необґрунтовано завищеною та в матеріалах справи відсутні будь-які розрахунки заборгованості за кредитним договором, а також відсутні документи, які вказують про прийняття кредитним комітетом рішення про розірвання кредитного договору.
В засіданні апеляційного суду представник Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» проти доводів апеляційної скарги заперечував. ОСОБА_6 двічі в засідання апеляційного суду не з'явилась, не з'явився і її представник ОСОБА_7, зазначені особи повідомлені належним чином, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.89-90, 98-99).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на них, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтями 10,11,59,60,61,131 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
2
обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; доказування не може грунтуватися на припущеннях. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається щодо предмета спору на власний розсуд.
Постановлюючи рішення, суд виходив з того, що з вини відповідача умови по погашенню кредиту і відсотків по ньому не виконуються, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість в зазначеній сумі. Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи, положеннями законодавства.
Відповідно до положень ст.ст.1048,1049,1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави; за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені в договорі.
По справі встановлено, що 29.11.2006 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 251\Кф-06, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 60 000грн. зі сплатою 19,5% річних за весь час користування кредитом строком з 29.11.2006р. по 28.11.2021р., та укладено додатковий договір; повернення кредиту повинно було здійснюватись щомісячно частками не менш як 333,33грн. кожного місяця (а.с.6-11).
30 червня 2010р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Український промисловий банк», Національним банком України було укладено договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку (а.с.18-23), за умовами якого Український промисловий банк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора, в тому числі і щодо права вимагати від боржників виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
У порушення вищезазначених норм Закону та умов договору відповідач належним чином не виконувала своїх зобов'язань, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 05.04.2012р. становить 88 406грн. 87коп., та яка складається з: 52666грн.74коп. суми заборгованості за тілом кредиту та 35740грн.13коп. - сума заборгованості за відсотками, що стверджується витягом з додатку №2 договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань, розрахунком, наданим ПАТ «Дельта Банк» (а.с.23,92). За зазначених обставин суд правильно прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Посилання апелянта, як на підставу скасування рішення суду, на те, що вона не була повідомлена належним чином про час і дату розгляду справи в суді першої інстанції, внаслідок чого була позбавлена свого права на інформацію та можливості користуватись відповідними процесуальними правами, захищати свої інтереси в суді - не є підставою для скасування чи зміни рішення суду відповідно до положень ч.3ст.309 ЦПК України, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи. Окрім того, ОСОБА_6 повідомлена належним чином про судові засідання апеляційного суду на 30.10.2013р. та на 27.11.2013р. та мала можливість скористатись своїми процесуальними правами для захисту своїх інтересів, проте в засідання апеляційного суду не з'явилась.
Неспроможні і доводи апелянта про відсутність документів, які вказують про прийняття кредитним комітетом рішення про розірвання кредитного договору, оскільки відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, яка з огляду на положення статті 1054 ЦК України застосовується до відносин за кредитним договором, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
3
При цьому з огляду на положення статті 627 ЦК України передбачена частиною другою статті 651 цього Кодексу можливість зміни або розірвання за рішенням суду договору, в тому числі й кредитного договору, є правом, а не обов'язком сторони договору.
Таким чином передбачене статтею 1050 ЦК України право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини позики, що залишилася, є самостійним і реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору.
Не можуть бути взяті до уваги і посилання апелянта на те, що стягнена з неї сума є необґрунтовано завищеною, оскільки, в порушення вищезазначених вимог ст.ст.10,11,59,60 ЦПК України, ОСОБА_6 не надала належних і допустимих доказів в підтвердження своїх доводів та не просила в порядку, передбаченому ст.ст.133,134,137,143 ЦПК України, забезпечити такі докази.
Відповідно до положень ч.1ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,307,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Заочне рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.
Судді: Берзіньш В.С. Кірюхіна М.А. Руснак А.П
Судді: