Справа №:115/3276/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Копичинський О.В.

№ провадження:22-ц/190/7036/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Берзіньш В. С.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Берзіньш В.С.

суддів:Кірюхіної М.А. Руснак А.П.

при секретарі:Рижих М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»» про відшкодування шкоди та судових витрат у справі,

за участю ОСОБА_7 як третьої особи на стороні позивачки, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та ОСОБА_8 як третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2013р. ОСОБА_6 звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просила стягнути з ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» матеріальну шкоду в сумі 19.329грн.63коп. та судові витрати у справі. Позов мотивований тим, що зазначена шкоди була заподіяна внаслідок пошкодження її автомобіля НОМЕР_1 під час ДТП, яка сталася 30.10.10р. з вини водія ОСОБА_8, який керував автомобілем НОМЕР_2, відповідальність якого перед 3-ми особами під час ДТП була застрахована в ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»». Але у порушення вимог ст.ст.6,36,37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик не виплатив їй зазначене страхове відшкодування.

Рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2013 року ОСОБА_6 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неврахування судом фактичних обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема п.22.1ст.22, ст.29, п.33.1.2 ст.33, п.36.3ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.988,ст.1192, ч.1ст.1166, ч.2ст.1187 ЦК України, п.п.2,3ч.1ст.20 Закону України «Про страхування», ст.ст.10,212-214 ЦПК України. Зазначає, що суд не взяв до уваги, що її чоловік ОСОБА_7, як учасник ДТП, відповідно до вимог закону повідомив страхову компанію про настання ДТП; строк подання нею заяви про виплату страхового відшкодування законом не обмежений; висновок суду щодо невиконання нею обов'язку у сприянні страховику в проведенні розслідування ДТП є безпідставним і спростовується наявними у справі доказами.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги, ОСОБА_8 визнав доводи апеляційної скарги частково. Інші особи, які беруть участь у справі, в засідання апеляційного суду не з'явились, повідомлені належним чином, в тому числі і ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» відповідно до положень ст.77 ЦПК України.

Обговоривши наведені у скарзі доводи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

2

Відповідно до ст.ст.303ч.1,308,309ч.1п.4 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; підставами для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Постановлюючи рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_6 позбавилася права на відшкодування страховиком шкоди, завданої винними діями застрахованої особи, оскільки вона після ДТП до ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» із заявою про страхове відшкодування не зверталася; має місце обоюдна форма вини в ДТП ОСОБА_8 та ОСОБА_7, до яких позивачка вимог не заявляла; позивачка не виконала вимог ст.ст.7.1, 33-1.1, 36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чим позбавила страхову компанію можливості прийняти відповідне рішення про розмір страхового відшкодування.

Висновки суду про те, що ОСОБА_6 позбавилася права на відшкодування страховиком шкоди у порядку, визначеному ст.1194 ЦК України і Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та що позивачка не виконала вимог ст.ст.7.1, 33-1.1, 36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зроблено з порушенням норм процесуального права, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так ст.ст.1167, 1187 ЦК України передбачено, що майнова та моральна шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ст.ст.979,988ч.3,1194 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату); страхова виплата за договором страхування відповідальності не може перевищувати розміру реальних збитків; у разі недостатності страхової виплати різницю між страховою виплатою і фактичним розміром шкоди зобов'язана сплатити особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність.

Судом встановлено, що автомобіль НОМЕР_1 належить на праві власності позивачу по справі ОСОБА_6; 30.10.10р. на 49км. а/д Сімферополь - Євпаторія сталася ДТП, в якій автомобіль «DAEWO» моделі «TICO», під керівництвом ОСОБА_8, зіткнувся з автомобілем «SUZUKI» МОДЕЛІ «SWIFT 5HB AT GL-A», яким керував ОСОБА_7 В даній ДТП було пошкоджено автомобіль «SUZUKI» МОДЕЛІ «SWIFT 5HB AT GL-A», належний на праві власності позивачці, чим спричинено матеріальну шкоду.

Постановою Сакського міськрайсуду АРК від 15.11.10р. у справі №3-2894/2010р. винною особою в даному ДТП було визнано ОСОБА_8, який порушив п.13.1 ПДД України (а.с.9). Також постановою Сакського міськрайсуду АРК від 15.11.10р. у справі №3-2916/2010р. було визнано, що водій ОСОБА_7 також порушив п.13.1 ПДД України в даній ДТП (а.с.8).

Судом також встановлено, що на дату зазначеного ДТП відповідальність водія ОСОБА_8 перед 3-ми особами за шкоду, спричинену під час ДТП, була застрахована в ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс».

Суд, пославшись на положення п.33.1.2 п.33.1 ст.33, ст.ст.35,37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», прийшов до висновку, що ОСОБА_6 позбавилася права на відшкодування страховиком шкоди, у порядку, визначеному ст.1194 ЦК України і Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

3

Між тим, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати в разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку.

У системному зв'язку з п. 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України, яким на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку в строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадку і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в цьому. Сам по собі факт порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, які стосуються страхового випадку, за наявності факту своєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови в здійсненні страхової виплати.

Таким чином, положення ст.991 ЦК України та п.33.1.2 п.33.1 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», стосується страхувальника, яким в даній справі є ОСОБА_8, а не потерпілого - позивача по справі, на що звернув також увагу Верховний Суд України в постанові від 24 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА 2, ОСОБА 3, ОСОБА 1 до ЗАТ «Фінансова група «Страхові традиції», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Із відповіді ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» на звернення ОСОБА_7.(а.с.18) вбачається, що таке звернення страхувальника було, що підтвердив ОСОБА_8 в засіданні апеляційного суду.

Стаття 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на час скоєння ДТП, передбачала порядок виплати страхового відшкодування та не містила положень щодо підстав відмови у здійсненні страхового відшкодування, в тому числі у разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого та у разі невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, - які містяться у зазначеній статті в редакції Закону України від 17.02.2011р. №3045-У1.

Суд також послався на положення ст.ст.7.1, 36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції із змінами, внесеними Законом України від 17.02.2011р., яка діє з 19.09.2011р.

Вищезазначений Закон статтею 331 також доповнено згідно із Законом України від 17.02.2011 р. N 3045-VI.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Аналогічні положення містяться і в ч.2ст.5 ЦК України.

Таким чином, судом неправильно застосовано норми законодавства та застосовано норми Закону, які не підлягали застосуванню.

Наряду з викладеним, колегія погоджується з висновками суду про відмову в позові у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, оскільки їх зроблено судом у відповідності з обставинами справи, положеннями законодавства, зокрема ст.ст.1166,1188 ЦК України, якими передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, та за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Фізична особа має право на відшкодування в повному обсязі шкоди її майну, завданої неправомірними діями винною особою.

Постановами Сакського міськрайсуду АРК від 15.11.10р. у справі №3-2894/2010р. та від 15.11.10р. у справі №3-2916/2010р. винними особами в даному ДТП, в результаті якого було

4

спричинено пошкодження автомашині позивачки, встановлено вину не тільки страхувальника ОСОБА_8, за шкоду спричинену яким відповідає відповідач по справі ПрАТ «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», але і вину ОСОБА_7, який керував автомашиною позивачки. Із матеріалів справи, пояснень зазначених осіб в засіданні апеляційного суду також слідує, що спочатку ОСОБА_7, керуючи автомашиною позивачки, допустив зіткнення із автомашиною «ВАЗ 21103», а потім ОСОБА_8 допустив зіткнення з автомобілем, належним позивачці (а.с.8,9).

Проте зазначені особи беруть участь у справі не як відповідачі, а як треті особи, які не заявляють самостійних вимог, що виключає можливість постановлення судом відносно них рішення, в тому числі і щодо ступеню їх вини.

Відповідно до положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може грунтуватися на припущеннях. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 143 ЦПК України передбачено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Обставини щодо спричинення шкоди автомашині позивачки зіткненням із автомашиною «ВАЗ 21103» та щодо шкоди, спричиненої зіткненням з автомашиною «DAEWO» моделі «TICO» під керівництвом ОСОБА_8 та розміру спричиненої даними зіткненнями шкоди, мають значення для справи та потребують спеціальних знань, проте позивачка не просила забезпечити ці докази в порядку, передбаченому вищезазначеними нормами ЦПК України.

У зв'язку з вищенаведеним рішення суду підлягає зміні в частині мотивів відмови в позові із виключенням із мотивувальної частини рішення висновків суду про те, що ОСОБА_6 позбавилася права на відшкодування страховиком шкоди, у порядку, визначеному ст.1194 ЦК України і Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; позивачка не виконала вимог ст.ст.7.1, 33-1.1, 36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.154,303,307,308,309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2013 року змінити в частині мотивів відмови в позові; виключити із мотивувальної частини рішення висновки суду про те, що ОСОБА_6 позбавилася права на відшкодування страховиком шкоди, у порядку, визначеному ст.1194 ЦК України і Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; позивачка не виконала вимог ст.ст.7.1, 33-1.1, 36.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

В іншій частині рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2013 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді: Берзіньш В.С. Кірюхіна М.А. Руснак А.П

Судді