Справа № 154/2198/13-к Провадження №11-кп/773/186/13 Головуючий у 1 інстанції:Каліщук А.А.
Категорія: ч.2 ст.289 КК України Доповідач: Матвієнко Н. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 грудня 2013 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Матвієнко Н.В.,
суддів - Лозовського А.О., Клока О.М.,
при секретарі - Білоусі І.Л.,
з участю прокурора - Плечій О.М.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Володимир-Волинського міського суду від 30 липня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, непрацюючий, з повною загальною середньою освітою, неодружений, громадянин України, українець, раніше судимий вироком Володимир-Волинського міського суду від 04.06.2009 р. за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років 3 місяці позбавлення волі. На підставі постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 19.07.2012 р. звільнений умовно-достроково на невідбутий термін покарання 1 рік 10 місяців 3 дні,
- засуджений за ч.2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04.06.2009 року, і за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_1 покарання 5 років 3 місяці позбавлення волі, без конфіскації майна.
Цивільний позов залишений без розгляду.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області 31256272210012 в УДК у Волинській області МФО 803014 ідентифікаційний код 25574908 470,40 грн. судових витрат за проведення експертизи.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено без змін - утримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з 02.07.2013 року, зарахувавши у нього час перебування під вартою в ході досудового розслідування та під час судового розгляду кримінального провадження,
Даним вироком ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 03.10.2012 року, з 22 до 23 год., знаходячись на території подвір'я АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, незаконно заволодів автомобілем марки «Фольцваген Т-4», кузов № НОМЕР_1, вартістю 79 937 грн., що належить ОСОБА_2, яким, керуючи по вул. Лотоцького, здійснив наїзд на металеву огорожу будинку № 34 по вул. Козацькій, пошкодивши автомобіль, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на суму 5243 грн. 51 коп.
В особистій апеляції ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати. Апеляцію обґрунтовує тим, що під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції йому не було запропоновано державного захисника та не взято до уваги укладеної між ним та потерпілим угоди, згідно якої потерпілий до нього ніяких претензій немає.
Крім того, просить, врахувавши усі пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення , добровільне відшкодування завданої шкоди, його молодий вік, відсутність тяжких наслідків, пом'якшити призначене покарання шляхом застосування ст. 69 КК України.
Від інших учасників кримінального провадження апеляцій не надійшло.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, заперечення на неї прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судовий розгляд по даному провадженню судом першої інстанції проводився за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до вимог даної норми суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Вимоги даної норми при розгляді кримінального провадження судом порушені не були.
З журналу судового засідання, заяви обвинуваченого вбачається, що останній був ознайомлений зі змістом ч.3 ст.349 КПК. Одночасно йому роз'яснено правові наслідки застосування цієї статті і він проти цього не заперечував, не оспорював фактичних обставин справи, які стосувалися його обвинувачення, а відповідно не вправі оспорювати їх і в апеляційному порядку.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочину при обставинах, викладених у вироку, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст.289 КК України, не оспорюється засудженим.
Що стосується покарання, то суд при його призначенні дотримався вимог ст. 65 КК України, призначивши ОСОБА_1 покарання з врахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, який відносяться до категорії тяжких, даних, що характеризують особу обвинуваченого, в тому числі те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, злочин вчинив в період умовно-дострокового звільнення за попереднім вироком, всі обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і ті, про які зазначає в апеляції обвинувачений, а саме, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, повне відшкодування завданих збитків. Враховано судом і обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно обрав ОСОБА_1 покарання у виді мінімального покарання, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, - 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна.
Призначене судом покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для застосування щодо нього ст. 69 КК України при наявності обставин, що вказуються в апеляції, з урахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, колегія суддів не вбачає.
Не встановлено апеляційним переглядом і порушень кримінально-процесуального закону при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на які посилається в своїй апеляції ОСОБА_1
Право на захист ОСОБА_1 ні під час досудового слідства, ні під час судового розгляду порушено не було, оскільки на досудовому слідстві він відмовився від захисника (а.с. 223), а під час судового розгляду такого клопотання не заявляв, хоча йому були роз'яснені його права.
Щодо доводів обвинуваченого про неврахування судом укладеної угоди між ним та потерпілим, то вони є безпідставними і не заслуговують на увагу.
Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим в рамках вимог кримінально-процесуального кодексу не укладалась, а думка потерпілого, яка з'ясовувалась судом під час судового провадження, була врахована при призначені покарання обвинуваченому, не може вважатись такою угодою. Крім того, угода про примирення між потерпілим і обвинуваченим відповідно до вимог ч.3 ст.469 КПК України може бути укладена щодо злочинів невеликої та середньої тяжкості, а обвинуваченим вчинений тяжкий злочин.
Отже, з огляду на викладене, підстав для скасування вироку суду з мотивів, викладених в апеляції, колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404,407,419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Володимир-Волинського міського суду від 30 липня 2013 року щодо нього - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим ОСОБА_1 в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.
Головуючий
Судді