№ справи:124/3433/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Благодатна О.Ю.
№ провадження:22-ц/190/5974/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Харченко І.О.
суддів:Любобратцевої Н.І. Філатової Є.В.
при секретарі:Краснощоковій Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до Республіканського вищого навчального закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет» м. Сімферополь, третя особа - ОСОБА_7, про визнання порушення трудового законодавства, стягнення кінцевого розрахунку та середньої заробітної плати за час затримки виплати кінцевого розрахунку,
за апеляційними скаргами представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8, діючої на підставі довіреності, на рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 липня 2013 року та на додаткове рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
22 квітня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Республіканського вищого навчального закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет» (м. Сімферополь) про визнання порушення трудового законодавства, стягнення кінцевого розрахунку та середньої заробітної плати за час затримки виплати кінцевого розрахунку, які уточнив 03 липня 2013 року. Вимоги мотивовані тим, що в період з 01.10.2012 року по 04.04.2013 року він працював в КІПУ на посаді викладача інформатики. Його мати, ОСОБА_8, працювала на посаді заступника директора коледжу, який є структурним підрозділом РВНЗ «КІПУ» та знаходиться в смт. Почтове Сімферопольського району АР Крим. За час роботи у коледжі, їй вдалося встановити численні факти порушення в роботі даного учбового закладу, у зв'язку з чим вона стала звертатися спочатку до університету, а потім і до різних контролюючих органів. Замість прийняття мір щодо усунення порушень, позивач та його мати стали піддаватися з боку ректора КІПУ ОСОБА_7 незаконному переслідуванню. Спочатку позивачу була оголошена догана, після чого він написав заяву про звільнення з 01 квітня 2013 року, але в день звільнення йому не була надана трудова книжка. Пізніше позивач дізнався, що був звільнений з роботи з 01 березня 2013 року за прогули. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням виплатити кінцевий розрахунок по заробітній платі, однак в порушення діючого законодавства розрахунок так і не був проведений. Просив визнати порушення с боку РВНЗ «КІПУ» в особі ректора ОСОБА_7 трудового законодавства в частині строків виплати кінцевого розрахунку. Зобов'язати РВНЗ «КІПУ» виплатити на його користь суму кінцевого розрахунку в розмірі 364 грн. 00 коп., шляхом перерахування їх на карточний рахунок. Зобов'язати відповідача виплатити позивачу заробіток за весь час затримки виплати кінцевого розрахунку в сумі 741 грн. 00 коп. шляхом перерахування на їх карточний рахунок.
Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 липня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до Республіканського вищого навчального закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет» (м. Сімферополь), третя особа - ОСОБА_7, про визнання порушення трудового законодавства, стягнення кінцевого розрахунку та середньої заробітної плати за час затримки виплати кінцевого розрахунку відмовлено.
Додатковим рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до Республіканського вищого навчального закладу «Кримський інженерно-педагогічний університет» м. Сімферополь, третя особа - ОСОБА_7, про визнання порушення трудового законодавства у частині строків виплати кінцевого розрахунку відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду від 15 липня 2013 року та додатковим рішенням від 14 серпня 2013 року, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8, діюча на підставі довіреності, подала апеляційні скарги, в яких просить зазначені рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, таке рішення порушує трудові права ОСОБА_6, передбачені Конституцією України та Кодексом законів про працю України.
Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності сторін та/або їх представників, оскільки про місце та час слухання справи вони повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до наступного.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно і законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач був відсутній на роботі у день звільнення, строки розрахунку із ним відповідачем порушені не були, розрахунок проведено відповідно до діючого законодавства. Крім того, оскільки не встановлено порушення виплати кінцевого розрахунку із робітником з вини роботодавця, то й відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_6
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і визнає їх обґрунтованими та законними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_6 з 01 жовтня 2012 року по 01 березня 2013 року працював на посаді викладача інформатики за контрактом в Інженерно-педагогічному коледжі РВНЗ «Кримський інженерно-педагогічний університет».
Наказом № 21-лк від 04 квітня 2013 року позивач звільнений за прогул за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України з 01 березня 2013 року (аркуш справи 114).
Оскільки в цей день (04 квітня 2013 року) ОСОБА_6 був відсутній на роботі, на його адресу була направлена телефонограма про прибуття до інституту для ознайомлення з наказом про його звільнення (аркуші справи 31-32). З матеріалів справи вбачається, що з наказом про своє звільнення, ОСОБА_6 ознайомився лише 10 квітня 2013 року, що сталося, на думку суду першої інстанції, не з вини відповідача, й колегія суддів з цим погоджується.
Відповідно до приписів статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно із частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як вже зазначалося вище, будучи 10 квітня 2013 року ознайомлений з наказом № 21-лк від 04.04.2013 року, з заявою про проведення розрахунку відповідно до приписів статті 116 Кодексу законів про працю України, позивач ОСОБА_6 звернувся лише 16 квітня 2013 року, що підтверджено наданою ним копією заяви на ім'я ректора (аркуш справи 7) та рекомендованим повідомленням про вручення цього поштового відправлення відповідачу 18 квітня 2013 року (аркуш справи 8). Тобто, саме з цієї дати інститут мав би провести розрахунок на вимогу ОСОБА_6 Проте, з матеріалів справи вбачається, що не чекаючи такої заяви від ОСОБА_6, інститут з власної ініціативи провів кінцевий розрахунок звільненому ОСОБА_6 та йому була нарахована компенсація за невикористану відпустку за період 01.10.2012 року по 28.02.2013 року (тобто по день звільнення ОСОБА_6 з роботи) у сумі 184 грн. 42 коп. (аркуш справи 30). Зазначена сума за мінусом податку 33 грн. 31 коп., а саме в сумі 151 грн. 11 коп., платіжним дорученням № 509 від 09.04.2013 року через Державне казначейство України в АР Крим, були перераховані до «Приватбанк» на особовий рахунок ОСОБА_6 (аркуші справи 30, 103, 105-113), тобто ще до ознайомлення ОСОБА_6 з наказом про звільнення й подання заяви про кінцевий розрахунок.
Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушення прав позивача ОСОБА_6 щодо своєчасного та повного його розрахунку при звільненні, тобто відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання порушення трудового законодавства, стягнення кінцевого розрахунку та середньої заробітної плати за час затримки виплати кінцевого розрахунку.
Колегія суддів вважає також за необхідне зазначити, що до цих пір наказ від 04 квітня 2013 року про звільнення ОСОБА_6 з роботи, ані ним, ані його уповноваженим представником не оскаржений та не скасований.
Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 у повному обсязі.
Доводи апелянта щодо порушення відповідачем строків виплати остаточного розрахунку, що є підставою для нарахування середнього заробітку за час затримки, є необґрунтованими та не доведеними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачем РВНЗ «КІПУ» позивачу ОСОБА_6 у повному обсязі та своєчасно проведено виплату кінцевого розрахунку у зв'язку з його звільненням з ініціативи адміністрації.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процессуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303-305, 307, 308, 313-314, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8, діючої на підставі довіреності, - відхилити.
Рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 липня 2013 року та на додаткове рішення Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
І.О.Харченко Н.І. Любобратцева Є.В.Філатова