АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЧЕРКАСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа №   22ц -2307     2007 р.                                     Головуючий по 1 інстанції

Про захист честі,  гідності та                                           Смілянець Е.С.

ділової репутації

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2007 р колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду

Черкаської області в складі:                                    

головуючого                               Храпка В.Д.

суддів                                          Василенко Л.І. Сіренка Ю.В.

при секретарі                              Наконечній М. М.

з участю прокурора

адвокатів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності,

 

встановила:

 

04.07.2007 р. ОСОБА_2 3вернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про захист честі та гідності.

В обґрунтування заявлених вимог вказала,  що відповідач,  який проживає по сусідству по АДРЕСА_1 постійно робить їй шкоду,  ображає її брудними,  не цензурними словами,  з приводу чого вона неодноразово зверталась до Кам'яно - Брідської сільської ради,  Лисянської держадміністрації,  прокурора Лисянського району,  санітарно - епідеміологічної служби Лисянського району та редакції районної газети «Червоний Жовтень» щоб до нього прийняли міри,  проте він не реагує,  що змусило звернутись її до суду.

Редактор газети та депутатська комісія сільської ради встановили і визнали факти дійсними щодо його неправомірних дій.

Відповідно до рішення № 3 від 29.03.1991 р. Кам'яно - Брідської сільської ради було вирішено,  що скарги надіслані в редакцію газети «Червоний Жовтень» на громадянина ОСОБА_1 визнані справедливими та зобов'язано відповідача до 30.03.1991 р. виконати ряд робіт по усуненню перешкод в користуванні позивачкою домоволодінням.  Вказане рішення до даного часу не виконане.

Рішенням товариського суду від 17.01.1992 р. ОСОБА_1 був оштрафований на 30 грн.

Постановою Лисянського РВ УМВС від 14.05.2003 р. встановлено,  що між нею та відповідачем виникла сварка,  в результаті якої останній погрожував фізичною розправою

 

та   обзивав   її   не   цензурними   словами. Листом вказаного Відділу повідомлено,  що

факти викладені в її заяві знайшли підтвердження.

Крім того,  в 2003 р. вона зверталась до узгоджувальної комісії Кам'яно - Брідської сільської ради про вирішення земельного спору з приводу користування нею та ОСОБА_1 суміжними земельними ділянками,  якою було рекомендовано відповідачу вирізати дерева,  провести розчистку дерев та привести розташування господарських споруд та будівель у відповідності до будівельних норм,  в разі неможливості вирішити спір звернутись до суду.

В ніч з 11 на 12 січня 2007 р. невідомою особою було розбите скло у віконній рамі будинку,  працівникам райвідділу встановити особу,  яка це зробила не вдалось.

22.01.2007 р. вона звернулась в чергову частину Лисянського РВ УМВС у зв'язку з тим,  що відповідач виливає сечу на город громадянина ОСОБА_3 Проведеною перевіркою було встановлено,  що даний факт мав місце,  про що був складений відповідний акт.

Санітарно - епідеміологічна служба Лисянського району повідомила,  що гноївка громадянина ОСОБА_1 розташована на відстані 29 м.  від її будинку,  але на відстані 2 м від дороги,  де розміщена її криниця,  що суперечить санітарним нормам.

Рішенням Кам'яно - Брідської сільської ради від 22.03.2007 р. були затверджені акти узгоджувальної комісії по неодноразових її звернення по питанню порушення відповідачем земельного законодавства та санітарно - епідеміологічних вимог,  відповідач був попереджений про дані порушення.

ОСОБА_1 розмовляє з нею в непристойній формі з використанням непристойних жестів. Його поведінка порочить її честь і гідність,  що призводить до моральних та душевних страждань,  переживань,  після чого погіршується її стан здоров'я,  що змусило її тривалий час лікуватись і понести матеріальні витрати в сумі 195, 37 грн.

Просила суд визнати дії відповідача щодо неї такими,  що порочать її честь і гідність та стягнути з нього на її користь витрати понесені на лікування в сумі 195, 37 грн. та у відшкодування завданої моральної шкоди 10 000 грн.

18.07.2007 р. позивачка зменшила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 1699 грн.

Під час слухання справи позивачка уточнила заявлені нею позовні вимоги та просила суд дії відповідача визнати такими,  що порочать її честь і гідність,  зобов'язати відповідача вибачитись перед нею на сесії Кам'яно - Брідської сільської ради та виконати рішення Кам'яно - Брідської сільської ради від 22.03.2007 p.,  а саме прибрати гноївку,  не виливати сечі біля її городу,  вирізати дерева,  які розміщені біля її межі . В іншій частині позовні вимоги залишила без змін.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2007 р. позовні вимоги задоволені частково.

Відомості поширені ОСОБА_1 про те,  що ОСОБА_2 повія тому вона розлучилась з пертим чоловіком ОСОБА_4,  що «розбила» сім'ю та одружилась з іншим чоловіком ОСОБА_5,  якого довела до смерті,  визнати такими,  що порочать її честь та гідність,  в іншій частині вимог,  що до захисту честі і гідності відмовлено,  так як позивачка пропустила строк звернення до суду.

Зобов'язано відповідача вибачитись перед ОСОБА_2 на сесії Кам'яно -Брідської сільської ради за образи,  які він їй завдав висловлюючись в її адресу нецензурними словами в січні та березні 2007 р.

Стягнуто з відповідача на користь позивачки 1699 грн. моральної шкоди та 240, 50 грн. судових витрат,  іншу частину судових витрат залишено без розгляду.

Позовні вимоги щодо виконання рішення Кам'яно - Брідської сільської ради залишені без розгляду.

В стягненні матеріальної шкоди позивачці відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду,  як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права,  при недоведеності обставин,  що мають значення для справи скасувати,  ухвалити нове рішення,  яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

 

2

ОСОБА_2 в своїх запереченнях на скаргу її не визнала,  вказавши,  що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Судова колегія,  заслухавши доповідь судді - доповідача,  пояснення ОСОБА_2 та її представника,  перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги,  вважає за необхідне її задовольнити.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 районний суд вважав встановленими факти образи,  приниження честі та гідності позивачки в січні та по весні 2007 р. і завдання їй такими діями моральної шкоди.

В частині інших дій суд дійшов висновку,  що оскільки вони були вчинені в 2003 -2005 роках,  то позивачкою пропущений річний термін звернення до суду за захистом порушених прав. Стосовно,  матеріальної шкоди прийшов до висновку,  що позивачка не довела,  що саме протиправні дії відповідача змусили її лікуватись,  та відповідно нести матеріальні витрати.

Однак погодитись з висновком районного суду,  в частині задоволених позовних вимог,  не можна,  оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи,  суд не правильно застосував норми матеріального права.

Судова колегія вважає,  що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи,  тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п.3,  4  ст.  309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує,  ухвалює нове рішення із наступних підстав.

Згідно зі  ст.  23 ЦК України,  особа має право на відшкодування моральної шкоди,  завданої внаслідок приниження її честі,  гідності,  ділової репутації,  а  ст.  297 ЦК України встановлено право фізичної особи звернутися до суду з позовом про захист честі та гідності.

Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови «Про застосування судами законодавства,  що регулює захист честі,  гідності і ділової репутації громадян та організацій» від 28 вересня 1990 р. № 7 роз'яснив,  що при розгляді цивільних справ,  порушених у порядку  ст.  7 ЦК УРСР 1963 p.,  суди повинні з'ясувати,  чи поширені відомості,  про спростування яких пред'явлений позов,  чи порочать вони честь,  гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності. При цьому,  до відомостей,  що порочать особу,  слід відносити ті з них,  які принижують честь,  гідність і ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів,  загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі,  передачу по радіо,  телебаченню з використанням інших засобів масової інформації,  викладених в характеристиках,  заявах,  листах,  адресованих іншим особам,  повідомлення в публічних виступах,  а також в іншій формі невизначеному колу осіб або хоча б одній людині.

Крім цього,  відповідач повинен довести,  що поширені ним відомості відповідають дійсності. На позивача покладається обов'язок довести лише факт поширення відомостей,  які його ганьблять,  особою,  до якої пред'явлено позов. Проте,  позивач має право подати докази невідповідності дійсності таких відомостей - п. 17 наведеного Пленуму Верховного Суду України.

З огляду на це ОСОБА_2 мала указати в позовній заяві та в судовому засіданні,  а суд - перевірити й мотивувати в рішенні,  які саме відомості щодо позивачки,  в який спосіб і коли були поширені,  з'ясувати чи відповідають вони дійсності та чи ганьблять її честь і гідність.

Перевіряючи докази позову ОСОБА_2 щодо приниження її честі і гідності,  суд дійшов висновку,  що викладені позивачкою факти стосовно того,  що відповідач поширив відомості,  що вона являється повією тому вона розлучилась з першим чоловіком ОСОБА_4,  що «розбила» сім'ю та одружилась з іншим чоловіком ОСОБА_5,  якого довела до смерті,  знайшли своє підтвердження. При цьому,  мотивуючи свій висновок суд послався на покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Проте з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав.

 

Статтею 11 ЦПК України визначено,  що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі.

З матеріалів справи,  пояснень сторін у судовому засіданні випливає,  що між сторонами склались тривалі,  понад десять років,  конфліктні стосунки пов'язані з користуванням суміжними земельними ділянками,  з цього приводу між ними виникали суперечки.

Скарги по даних питаннях вирішувались різними інстанціями та по ним приймались відповідні рішення та міри реагування.

З протоколу судового засідання вбачається,  що свідок ОСОБА_6,  з якою позивачка знаходиться в дружніх стосунках,  та на свідчення якої послався суд,  показала,  що весною 2007 р. під час коли до позивачки прийшла комісія із сільської ради відповідач сказав: «Чого ви сюди прийшли,  не знаєте чого їй треба,  їй треба чоловіка.» Крім того пояснила,  що відповідач в її присутності образив ОСОБА_2 нецензурними словами,  принижуючи її як людину,  чи чули це члени комісії сказати вона не може.

Свідок ОСОБА_7 в свою чергу суду показала,  що коли за скаргою ОСОБА_2 виїжджала в с Кам'яний Брід,  ОСОБА_1 лаявся на неї та позивачку,  при цьому сказав,  що ОСОБА_2 3агнала в гроб свого першого чоловіка ще й другого зажене,  можливо це не точні слова,  але зміст приблизно такий.

При цьому свідок ОСОБА_8,  який разом з ОСОБА_7 виїжджав за скаргою ОСОБА_2 сварок не чув,  того,  щоб відповідач ображав позивачку теж не чув та ОСОБА_7 про сварку йому нічого не розповідала.

Таким чином висновки суду суперечать наведеним свідченням.

Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог,  та у відповідності до наведених вимог закону,  судова колегія приходить до висновку,  що позивачка не довела заявлених позовних вимог,  а саме факту поширення відповідачем стосовно неї відомостей,  які принижують її честь та гідність,  що є її обов'язком,  а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Крім того,  ОСОБА_2 ставлячи вимогу про захист честі та гідності посилається на  ст.   ст.  16, 275, 277 та 299 ЦК України.

Проте,  як зазначалось право кожної особи на повагу до його гідності та честі визначено окремою правовою нормою,  а саме  ст.  297 ЦК України на яку не послалась ні позивачка при зверненні до суду ні суд при частковому задоволенні позовних вимог,  що в свою чергу свідчить про те,  що суд не застосував норму матеріального права,  яка підлягала застосуванню при вирішенні даного спору.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржувалось.

Керуючись  ст.   ст.  304,  307,  309,  313,  314,  316,  317,  319 ЦПК України,  колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 22 жовтня 2007 р. скасувати.

ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про захист честі та гідності,  стягнення моральної шкоди,  витрат на лікування,  зобов'язання виконати рішення Кам'яно - Брідської сільської ради від 22.03.2007 p.,  - відмовити.

Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.