АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2254/2007 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 5 Демчик Р.В.
Доповідач в апеляційній
інстанції
Демченко В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 грудня 2007 року
Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
Головуючого : Захарової А.Ф.
Суддів : Демченка В.А., Скіця М. І.
при секретарі: Бурдуковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну „ скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду від 15 жовтня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та стягнення моральної шкоди , -
встановила:
У червні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та стягнення моральної шкоди , посилаючись в заяві на те , що відповідач , самовільно , без виготовлення архітектурної документації та погодження з відповідними службами , побудувала господарські споруди , в яких утримує домашню птицю , і чим перешкоджає користуватись
2
позивачці жилим приміщенням . У зв'язку з цим , позивачка просила суд усунути перешкоди у користуванні жилим приміщенням шляхом перенесення господарських споруд на відстань , яка відповідає протипожежним та санітарним нормам , та стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 4000 гривень .
На неодноразові звернення до відповідача з цього приводу , останній реагував зневажливо , ігнорував вимоги позивачки , і тому вона вимушена була звертатися з заявами про перенесення господарських споруд до відповідних державних інстанцій.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 15 жовтня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду , позивачка подала апеляційну скаргу про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення її вимог з тих підстав , що рішення не відповідає нормам матеріального і процесуального права , суд дав неналежну оцінку зібраним у справі доказам , зокрема акту перевірки дотримання санітарного законодавства від 06.09.2007 року у домоволодінні відповідача та послався на Закон України «Про власність » , який втратив чинність , а , також , просила при ухваленні нового рішення стягнути моральну шкоду в сумі 2000 гривень та судові витрати на її користь .
Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів приходить до висновку про те , що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.
Судом в ході розгляду справи встановлено , що відповідач на праві приватної власності має будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , а позивач по справі володіє домоволодінням по АДРЕСА_2 , на яке не проведено державну реєстрацію.
Судом , також , встановлено , що домоволодіння позивачем було придбане у 1985 році на підставі договору купівлі-продажу , побудовано житловий будинок та прийнято його в експлуатацію державною приймальною комісією 26 вересня 2005 року , а відповідачем у 1977 році було придбано домоволодіння на підставі договору купівлі - продажу і отримано свідоцтво про право власності 24 квітня 2001 року.
У зв'язку з чим , суд обґрунтовано прийшов до висновку про те , що відповідно до положень ст. 391 ЦК України , право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном має право власник майна , а позивачка не довела тих обставин , що їй як власнику майна чиняться перешкоди у користуванні.
В ході розгляду справи не підтвердилися і доводи позивачки про наявність перешкод зі сторони відповідача , пов'язані з порушенням санітарного законодавства , а самовільні господарські споруди наявні у обох сторін , і існували у відповідача до отримання свідоцтва про право власності на домоволодіння , що було вірно досліджено та враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення.
Доводи апелянта про те, що суд дав помилкову оцінку акту перевірки дотримання санітарного законодавства від 06.09.2007 року , не повно з'ясував обставини справи не відповідають дійсності , і колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення , оскільки судом вірно визначено спірні правовідносини та ухвалено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального законодавства .
Посилання апелянта у скарзі на те , що суд при ухваленні рішення послався на ст. 48 Закону України «Про власність» , який втратив чинність , є доречним , але дана обставина не впливає на суть рішення , оскільки судом вірно застосовано положення ЦК України щодо даних правовідносин між сторонами .
А відповідно до ст. 308 ЦК України , не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань .
І за наведених обставин , колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги позивачки і підстав для скасування рішення суду не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України , колегія суддів , -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Смілянського міськрайонного суду від 15 жовтня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення.