Справа №:2/0106/36/13Головуючий суду першої інстанції:Вільховий І.М.

№ провадження:22-ц/190/4896/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Харченко І.О.

суддів:Любобратцевої Н.І. Філатової Є.В.

при секретарі:Краснощоковій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

27 вересня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги мотивовані тим, що 29 квітня 2011 року між ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно якого банк надав кредит на поточні потреби в сумі 400 000 грн. 00 коп. на термін з 29 квітня 2011 року по 27 квітня 2018 року зі сплатою 19,9 % річних строковою заборгованістю, та 22,9 % у разі порушення позичальником зобов'язань. Впродовж дії кредитного договору позичальник не виконував своїх зобов'язань по сплаті кредиту та процентів за користування кредитними коштами, в результаті чого станом на 13.09.2012 року виникла заборгованість, яка по простроченому кредиту склала 33 332 грн. 87 коп., по строковому кредиту - 323 808 грн. 00 коп., а разом по кредиту 35 7140 грн. 87 коп.; за простроченими процентами - 46 660 грн. 08 коп., за строковими процентами - 2 458 грн. 03 коп., а всього 49 118 грн. 11 коп.; пеня за простроченими процентами з розрахунку облікової ставки НБУ за період з 13.09.2011 року по 13.09.2012 року складає 1 637 грн. 12 коп. Таким чином, заборгованість позичальника за кредитним договором перед банком станом на 13.09.2012 року складає всього 407 896 грн. 10 коп. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань між банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язується перед кредитором за виконання позичальником свого обов'язку. Банк неодноразово направляв боржникам вимоги про усунення порушень кредитного договору, але заборгованість до наступного часу не погашена. Просили стягнути солідарно з ОСОБА_6 та з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Банк Кіпру» заборгованість за кредитним договором всього в сумі 407 896 грн. 10 коп. та суму судового збору у розмірі 3 219 грн. 00 коп.

Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року, ПАТ «Банк Кіпру» подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушив норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Враховуюче вищенаведене колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за відсутності не з'явившихся учасників та/або їх представників, оскільки про місце та час слухання справи вони повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта Довженко О.П., відповідачки ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_8, який є одночасно представником відповідача ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі статтею 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про судові рішення по цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, що містяться у пункті 2, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 Цивільного процесуального кодексу України, а також правильно витлумачив ці норми.

Згідно з вимогами статей 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Банк Кіпру», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів видачі кредитної картки ОСОБА_6, на картковий рахунок якої згідно умов кредитного договору повинні бути перераховані кошти, а також у зв'язку з відсутністю оригіналу заяви ОСОБА_6 від 10.05.2011 року.

Колегія суддів апеляційного суду не може повною мірою погодитися з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції припустився суттєвих порушень норм процесуального права, неповно і неправильно встановив дійсні обставини справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, що тягне за собою скасування судового рішення з ухваленням нового відповідно до частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно статті 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором.

Свобода договору визначена у якості загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до вимог статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При апеляційному перегляді справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29 квітня 2011 року між ПАТ «Банк Кіпру» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 400 000 грн. 00 коп. на термін з 29 квітня 2011 року по 27 квітня 2018 року зі сплатою 19,9 % річних строковою заборгованістю, та 22,9 % у разі порушення позичальником зобов'язань (аркуші справи 13-16).

Згідно заяви-анкети № 8707-980 від 23.03.2011 року відповідачка ОСОБА_6 на виконання умов договору звернулась до позивача про відкриття та видачу платіжної картки (аркуш справи 54). В цей же день між сторонами було укладено договір № 8707-980 про відкриття карткового рахунку, надання та обслуговування платіжної картки (аркуші справи 227-231).

На підставі договору № 23710 від 27.04.2011 року, укладеного між ПАТ «Банк Кіпру» в особі начальника відділення № 6 ПАТ «Банк Кіпру» у місті Євпаторії та ОСОБА_6, останній було відкрито поточний рахунок НОМЕР_3 (аркуш справи 101-102).

З карткового рахунку НОМЕР_4 відповідачці ОСОБА_6 було видано 29.04.2011 року грошові кошти в сумі 25000 грн. 00 коп., що підтверджено видатковим касовим ордером (аркуш справи 55) та 04 травня 2011 року 50 000 грн. 00 коп., що також підтверджено видатковим касовим ордером (аркуш справи 56).

На підставі заяви ОСОБА_6 від 10.05.2011 року, з карткового рахунку НОМЕР_4 на поточний рахунок НОМЕР_3 були перераховані грошові кошти в сумі 324 475 грн. 00 коп. (аркуш справи 78, 107).

На підставі заявки на видачу готівки від 10.05.2011 року ОСОБА_6 в приміщенні Євпаторійської філії ПАТ «Банк Кіпру» були видані грошові кошти в розмірі 200 000 грн. 00 коп. (аркуші справи 57, 76), а 13.05.2011 року ще 124 475 грн. 00 коп. (аркуші справи 58, 76).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.

На виконання умов кредитного договору № 31/39-529/2011 від 29.04.2011 року відповідачкою ОСОБА_6 були сплачені поточні платежі, що підтверджено заявками на переказ готівки від 27.05.2011 року, 25.06.2011 року, 27.07.2011 року, 29.08.2011 року, 27.09.2011 року, 27.10.2011 року, 28.11.2011 року, 26.01.2011 року (аркуші справи 26-27, 59-66). Факт сплати відповідачкою ОСОБА_6 зазначених платежів сторонами не спростований.

Проте, після цього, відповідачка ОСОБА_6 в односторонньому порядку припинила виконувати свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим у ОСОБА_6 перед банком виникла грошова заборгованість, яка дотепер не погашена.

Відповідно до приписів частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надавати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений термін і відповідно до вимог закону, договори або з вимогами, що звичайно пред'являються.

10 січня 2012 року та 13 березня 2012 року банком на адресу ОСОБА_6 направлялись повідомлення з вимогою сплатити прострочену заборгованість протягом трьох календарних днів з дати отримання листа (аркуші справи 33-36).

10.01.2012 року на адресу ОСОБА_6 позивачем було надіслано претензію та лист вимогу на суму 10777 грн. 43 коп. (аркуш справи 33-34), 13.03.2012 року на суму 10956 грн. 71 коп. (аркуш справи 35-36), а 13.09.2012 року на суму 406 258 грн. 98 коп. (аркуш справи 37).

Із позовної заяви банку, а також розрахунку заборгованості слідує, що відповідач ОСОБА_6 свої зобов'язання за кредитним договором № 31/39-529/2011 від 29.04.2011 року виконувала неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 13.09.2012 року виникла заборгованість, яка становить 407 896 грн. 10 коп. (аркуші справи 20-27).

Розмір заборгованості визначений відповідно до умов договору, вимог чинного законодавства та з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Правильність визначення вищезазначеної суми заборгованості належними та допустимими доказами не спростована та не оскаржена, а тому колегія суддів вважає вимоги банку про стягнення заборгованості саме в зазначеній сумі обґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання кредитних зобов'язань 29 квітня 2011 року між банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язався перед кредитором за виконання позичальником свого обов'язку (аркуші справи 18-19).

Приписами статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно частини 2 статті 553 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог Банку «КІПРУ» щодо стягнення в солідарному порядку з відповідачки ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та відповідача ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» (ідентифікаційний номер 19358784) заборгованості, яка скоїлася станом на 13 вересня 2012 року, за кредитним договором № 31/39-529/2011 від 29 квітня 2011 року загальною сумою 407 896 (Чотириста сім тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 10 коп., яка складається: з суми кредиту 357 140 (Триста п'ятдесят сім тисяч сто сорок) грн. 87 коп.; прострочених процентів - 46 660 (Сорок шість тисяч шістсот шістдесят) грн. 08 коп., строкових процентів - 2 458 (Дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн. 03 коп. та пені за простроченими процентами з розрахунку облікової ставки НБУ за період з 13.09.2011 року по 13.09.2012 року - 1 637 (Одна тисяча шістсот тридцять сім) грн. 12 коп.

Доводи відповідачки ОСОБА_6 щодо неотримання від банку грошових коштів по укладеному 29 квітня 2011 року кредитному договору № 31/39-529/2011 на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки відповідачка ОСОБА_9 не оспорювала кредитний договір з підстав його безгрошовості та не довела належними та допустимими доказами цього факту заперечуючи проти позову.

Колегія суддів ставить під сумнів та вважає огульними пояснення відповідачки ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_8, який є одночасно представником відповідача ОСОБА_7, в судовому засіданні апеляційного суду щодо їх впевненості у відсутності у відповідачів будь-яких грошових зобов'язань перед банком «КІПРУ» при наявності ніким не оскаржених та не оспорюваних, тобто маючих юридичну силу, кредитному договорі, іпотечному договорі та договорі поруки й відсутності належних та допустимих доказів (вироку та/або рішенням суду, які набули чинності) отримання спірних грошових коштів іншими особами тощо.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" роз'яснено, що апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення за наявності підстав, передбачених статтею 309 Цивільного процесуального кодексу України. Зазначеними підставами є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процессуального права.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд неповно з'ясував обставини справи та дав неналежну оцінку всім наявним в справі доказам і ухвалив рішення з порушенням вимог матеріального права, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог банку «КІПРУ» до відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 88 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів одночасно вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Керуючись статтями 303-305, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» - задовольнити.

Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» (ідентифікаційний номер 19358784) заборгованість, яка скоїлася станом на 13 вересня 2012 року, за кредитним договором № 31/39-529/2011 від 29 квітня 2011 року загальною сумою 407 896 (Чотириста сім тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 10 коп., яка складається: з суми кредиту 357 140 (Триста п'ятдесят сім тисяч сто сорок) грн. 87 коп.; прострочених процентів - 46 660 (Сорок шість тисяч шістсот шістдесят) грн. 08 коп., строкових процентів - 2 458 (Дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн. 03 коп. та пені за простроченими процентами з розрахунку облікової ставки НБУ за період з 13.09.2011 року по 13.09.2012 року - 1 637 (Одна тисяча шістсот тридцять сім) грн. 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кіпру» (ідентифікаційний номер 19358784) в рахунок погашення сплаченого позивачем судового збору по 1609 (Одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. з кожного, загальною сумою 3 219 (Три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 00 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяті днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

І.О.Харченко Н.І.Любобратцева Є.В.Філатова