АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/6837/13 Головуючий 1-інстанції - Штих Т.В.
Справа № 2/2011\4948/12 Доповідач -Зазулинська Т.П.
Категорія - право власності
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
суддів колегії - КРУГОВОЇ С.С.
- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.
при секретарі - Прудніковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Дзержинського району міста Харкова на заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради, 3-я особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про визнання права власності,-
в с т а н о в и л а :
У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до Харківської міської ради, в якому просив визнати за ним право власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю літ. «А-1», що розташована по АДРЕСА_1, загальною площею 8.6 кв.м.
В обгрунтування позову посилався на те, що зазначена нежитлова будівля збудувана ним на власні кошти власними силами і з часу закінчення будівництва у нього виникло право власності на вказане новостворене нерухоме майно.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2012 року позов задоволено.
Ухвалою судді апеляційного суду від 04 жовтня 2013 року прокурору Дзержинського району міста Харкова поновлено строк на апеляційне оскарження вказаного рішення.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати рішення районного суду і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
При цьому посилається на неповне з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що відповідно до статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання, проте відповідачем не надано доказів виникнення спору між ним та Харківською міською радою.
Разом з тим, вказує, що судом першої інстанції не перевірено, чи є відповідач власником або користувачем земельної ділянки зайнятою самочинним будівництвом та чи підтверджується права на земельну ділянку відповідними документами, передбаченими ст. 126 Земельного кодексу України.
Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши доводи скарги і матеріали справи , судова колегія дійшла висновку про те, що скарга підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно висновку про можливість експлуатації самовільно збудованого нежитлового приміщення під шиномонтаж по АДРЕСА_1, виконаного ТОВ «ТАМ« Арди - Контур» стан будівельних конструкцій знаходиться єзадовільним, подальша експлуатація їх за призначенням можлива, дефектів в несучих конструкціях та фундаменті не виявлено. Будівництво відповідає будівельно-технічним, санітарним та пожежним нормам.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, на набуває права власності на нього ( ч.2 ст.376 ЦК України).
Право власності на самочинно побудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно ( ч.3 ); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує прав інших осіб ( ч.5 ).
Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ 13.04.2011 року № 461, експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Згідно Закону України « Про архітектурну діяльність», державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи. Встановлення факту готовності об'єкту до експлуатації і видача свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил відноситься до виключної компетенції територіальної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
Між тим, позивач не надав суду доказів звернення до Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Харківській області з заявою про прийняття самочинно збудованого нежитлового приміщення до експлуатації , а до Харківської міської ради - з заявою про відведення земельної ділянки під нове будівництво чи під уже збудоване нерухоме майно.
Не містять матеріали справи і даних про звернення позивача до Харківської міської ради з проханням про збереження об'єкту самочинного будівництва та надання земельної ділянки для його експлуатації.
Згідно роз'яснень, що містяться в п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України ( про правовий режим самочинного будівництва), при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-XII спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Враховуючи наведене, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти, суд має звертати увагу чи зазначено у позовній заяві відповідно до вимог статті 119 ЦПК обставини щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації та посилання на докази щодо зазначених обставин. У разі відсутності посилання на такі обставини або докази суд має відповідно до вимог статті 121 ЦПК залишити позовну заяву без руху та надати строк для усунення недоліків із наслідками, передбаченими частиною другою статті 121 ЦПК.
Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.
Не звернувши уваги на вищенаведені роз'яснення та вимоги закону суд відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_3, який не містив будь-яких посилань на звернення до компетентних органів з приводу надання земельної ділянки для будівництва чи під вже збудоване будівництво та прийняття в експлуатацію здійсненого будівництва.
Зазначивши Харківську міську раду відповідачем, всупереч вимогам ст. 15 ЦПК України, в своєму позові ОСОБА_3 не зазначив яким чином його права та інтереси порушені, оспорені чи не визнані міською радою.
Також судом не враховані заперечення щодо визнання права власності на вищезазначений обєкт надані Харківською міською радою та Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області.
Оскільки ОСОБА_3 не реалізував свого права шляхом звернення до компетентних органів, його право не можна вважати порушеним. Задовольняючи позов про визнання права власності суд фактично допустив до експлуатації самочинно збудований об'єкт , тобто перебрав на себе компетенцію органів, які мали вирішити вказані питання і з якими у позивача на час звернення до суду не виникло спору.
Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права відповідно до п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309,313,314,316,317,319, 324 ЦПК України судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора Дзержинського району міста Харкова задовольнити.
Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2012 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_3 до Харківської міської ради, третя особа: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про визнання права власності відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя - підпис
Судді колегії - підписи
Копія вірна. Суддя -