Справа № 359/2114/13-к Головуючий у І інстанції Ткаченко Д.В.

Провадження № 11/780/955/13 Доповідач у 2 інстанції Авраменко

Категорія 22 29.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

28 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Авраменка М.Г.

суддів - Костенко І.В., Димарецького В.М.,

прокурора - Стаховської Н.О.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2, на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2013 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

засуджено за ч.1 ст.190 КК України до штрафу у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, -

в с т а н о в и л а:

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) за таких обставин.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 12 січня 2005 року. зареєстрований у виконавчому комітеті Бориспільської міської ради Київської області як фізична особа-підприємець (реєстраційний номер 20016094051).

11.09.2009 року ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні Бориспільського міськрайонного центру зайнятості Державної служби зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, яке знаходиться за адресою м. Бориспіль, вул. Котовського, 4, усвідомлюючи що він являється фізичною особою-підприємцем з метою встановлення статусу безробітного для отримання матеріальної допомоги по безробіттю, подав заяву, що він в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності. На підставі вищевказаної заяви ОСОБА_2 було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. За період з 11.09.2009 р. по 03.02.2010 р. ОСОБА_2, залишаючись зареєстрованим як фізична особа-підприємець та приховуючи цю обставину від посадових осіб центру зайнятості, перебуваючи на обліку у центру зайнятості як безробітний отримав матеріальну допомогу на загальну суму 9 993,51 грн.

Не погоджуючись з вироком суду засуджений подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що вважає вирок суду незаконним. Висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні. Суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Зазначає, що вини своєї у вчиненні інкримінованих йому діянь не визнає, оскільки не мав наміру вчиняти злочин, так як, він вважав, що подавши заяву до Державного реєстратора Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області про припинення своєї підприємницької діяльності, він перестав перебувати в статусі фізичної особи -підприємця.

Обставини справи і досліджені докази вказують на необережність з його боку при підписанні заяви, нерозуміння процедури закриття підприємницької діяльності. На його розсуд сталося непорозуміння при спілкуванні з працівником центру зайнятості.

Ст. 190 КК України передбачає прямий умисел, де особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його небезпечні наслідки і бажає їх настання.

В судовому засіданні не доведена його вина в формі прямого умислу у заволодінні шляхом обману чужим майном, а саме виплати по безробіттю в сумі 9993, 51 грн.

Заслухавши суддю -доповідача, міркування прокурора, про відсутність підстав для скасування вироку, пояснення засудженого на підтримку вимог поданої апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.

У судовому засіданні суду першої інстанції засуджений ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України, винним себе не визнав.

Не дивлячись на таку позицію засудженого, його вина в інкримінованому злочині, підтверджується доказами по справі, які були предметом перевірки суду першої інстанції, зокрема його винність підтверджується:

- показаннями свідка ОСОБА_3, яка працює у Бориспільському міськрайонному центрі зайнятості, яка вказала, що ОСОБА_2 надав їй документи, на підставі яких нею особисто було заповнено персональну картку пошукача роботи, та йому було роз'яснено умови та порядок визнання особи безробітним, в тому числі роз'яснювалось що приватний підприємець не може отримати статус безробітного, було видано пам'ятку про права та обов'язки, про що він розписався в додатку до персональної справи;

- показаннями свідка ОСОБА_4, з яких вбачається, що вона працює

державним реєстратором у виконавчому комітеті Бориспільської міської ради Київської області, та 26.11.2007 року вона особисто приймала від ОСОБА_2 заяву про припинення підприємницької діяльності. В цей день під час розмови з засудженим вона особисто йому роз'яснювала весь порядок припинення підприємницької діяльності, повідомляла про необхідність подання документів для повного закриття підприємництва та вручала пам'ятку із зазначенням порядку припинення. Також, вона повідомляла підсудному про те, що його заява про припинення це тільки перший етап;

- показаннями свідка ОСОБА_5, даними ним в судовому засіданні в суді першої інстанції, що раніше він працював заступником начальника слідчого відділення Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області і розслідував дану кримінальну справу, та пояснив, що на стадії досудового слідства під час надання ОСОБА_2 показань психічного та фізичного тиску на нього ніхто не чинив, покази він давав добровільно. Він не примушував його змінювати покази з метою застосування до нього законодавства про амністію, а лише роз'яснював підсудному положення даного закону;

- витягом Бориспільського міськрайонного центру зайнятості від 08.02.2010 року із наказу про прийняття рішення відносно ОСОБА_2, яким підтверджується, що 11.09.2009 року підсудному було надано статус безробітного та призначено відповідну допомогу по безробіттю, а 03.02.2010 року припинено виплату допомоги та знято з обліку в центрі зайнятості;

- актом №88 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 27.09.2010 року, складеного начальником та головним спеціалістом відділу надання соціальних послуг з працевлаштування Бориспільського міськрайонного центру зайнятості, з якого вбачається, що за період перебування на обліку в центрі зайнятості з 11.09.2009 р. по 02.02.2010 р. ОСОБА_2 будучи зареєстрований як фізична особа-підприємець отримав допомогу;

- довідкою головного бухгалтера Бориспільського міськрайонного центру зайнятості до актом №88 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 27.09.2010 року, відповідно до якої за період з 11.09.2009 р. по 02.02.2010 р. ОСОБА_2 будучи зареєстрований як фізична особа-підприємець отримав допомогу на суму 9993,51;

- постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 року №2а-848/11/1070 у справі за позовом Бориспільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно одержаної допомоги, якою було стягнуто з підсудного на користь держави неправомірно отриману суму допомоги по безробіттю в розмірі 9993,51 грн., а також ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 року, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції;

Щодо доводів апеляції засудженого, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам дослідженим в судовому засіданні, та того що засуджений не мав умислу на вчинення злочину, то ці доводи були предметом ретельної перевірки судом першої інстанції і обґрунтовано визнані безпідставними, з чим погоджується і колегія суддів.

Наведене та інші вказані у вироку докази належно оцінені судом і висновок про доведеність вини ОСОБА_2 є обґрунтованим. Його злочинні дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 190 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального-процесуального закону при розгляді справи колегією суддів не встановлено.

За таких обставин вирок суду є законним та обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим керуючись приписами ст. 376 КПК України колегія суддів приходить до висновку про наявність обставин передбачених ст. 11-1 КПК України, що тягне за собою скасування вироку та закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності.

Згідно ст. 12 КК України злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 є злочином невеликої тяжкості. З дня вчинення цього злочину - вересень 2009 року минуло більше ніж три роки, а тому відповідно до положень ст. 49 КК України він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Враховуючи викладене і керуючись ст. ст. 365. 366, 376 КПК України (1960 року), колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляцію засудженого залишити без задоволення.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2013 року, щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 190 КК України - скасувати.

ОСОБА_6 звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Провадження по справі закрити.