Справа № 437/17896/13к
Провадження № 11сс/782/763/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 грудня 2013 року колегія суддів апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - судді: Шапки В.В.
суддів: Запорожченко О. О., Стороженко С.О.
при секретарі: Дорошенко Ю.Б.
за участю прокурора: Будагьянц Ю.Г.
захисника: ОСОБА_1
підозрюваного: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Ленінського району м. Луганська від 22.11.2013 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою слідчого судді Ленінського району м. Луганська від 22.11.2013 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУМВС України в Луганській області Сідельникова О. І. відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні підозрюваному залишати без дозволу слідчого, прокурора та суду місце проживання за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України на підозрюваного покладено обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою.
2) утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також зі свідком ОСОБА_8
Органами досудового розслідування ОСОБА_2 підозрюється в тому, що будучи призначеним 18 вересня 2009 року на посаду молодшого інспектора другої категорії відділу режиму і охорони Луганського слідчого ізолятора, маючий спеціальне звання - сержант внутрішньої служби, під час виконаня своїх обовязків, навмисними діями, скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ст. 198, ч.1 ст. 365 КК України.
20.11.2013 року ОСОБА_2 письмово повідомлений про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень.
Задовольняючи клопотання слідчий суддя послався на наявність обґрунтованої підозри, про вчинення ОСОБА_2 злочинів, передбачених ст. 198, ч.1 ст. 365 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості.
При цьому слідчий суддя як на підозру ОСОБА_2 у вчинені вказаних кримінальних правопорушень послався на сукупність доказів, отриманих під час досудового розслідування, а саме: покази інших підозрюваних ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які при допитах пояснили, що хлопець на ім'я ОСОБА_2, який є працівником Луганського СІЗО отримував від ОСОБА_9 частину ювелірних виробів, отриманих внаслідок вчинених розбоїв, покази свідка ОСОБА_10, який під час допиту пояснив, що приблизно в середині квітня 2013 року придбав 2 золотих обручки з бирками ПП ОСОБА_11 у хлопця на ім'я ОСОБА_2, протоколом огляду за участю свідка ОСОБА_10, в ході якого оглянуті та вилучені 2 бирки з 2 обручок, придбаних ним в середині квітня 2013 року, протоколом пред'явлення особи для впізнання, в ході якого свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_2, як особу, у якої він придбав 2 обручки приблизно в середині квітня 2013 року, протоколами огляду інформації, вилученої в ПрАТ «МТС Україна», у якій містяться відомості, про велику кількість телефонних з'єднань в період до 15.02.2013 з мобільного номеру, що належить ОСОБА_2 з мобільним номером, яким користувався ОСОБА_3 під час відбування покарання в ГВК УДПтС України в Рівненській облсті № 96, матеріалами службового розслідування, проведеного оперативним відділом Луганського слідчого ізолятора УДПтС України в Луганській області, за результатом якого, наказом начальника Луганського СІЗО № 52 о/с від 09.10.2013, ОСОБА_2 був звільнений у запас за п. 63 «є» (за порушення дисципліни) а також іншими джерелами доказів, отриманих в порядку, передбаченому діючим КПК України.
Також суддя послався на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_2 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідка та інших підозрюваних у кримінальному провадженні чи продовжувати кримінальне правопорушення, про що свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, підтверджені матеріалами кримінального провадження докази, що ОСОБА_2, не дивлячись на те, що ОСОБА_3 знаходився в місцях позбавлення волі, на протязі тривалого часу підтримував з ним зв'язок шляхом телефонних розмов, раніше працював у Луганському СІЗО УДПтС України в Луганській області, де має зв'язки з працівниками установи, може продовжити спілкуватися з ОСОБА_3, через своїх знайомих працівників Луганського СІЗО передавати йому заборонені речі та засоби для зв'язку, в теперішній час не працює, постійного джерела доходів не має.
В апеляції ОСОБА_2 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, оскільки вважає, що він пропущений з поважних причин, а ухвалу слідчого судді скасувати, як незаконну, необґрунтовану та безпідставну.
Посилається на те, що ця ухвала винесена із порушенням норм чинного кримінального процесуального законодавства України, а також його прав та охоронюваних законом інтересів.
Вважає, що суддею при обрані щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не перевірено доведеності обґрунтованої підозри у вчинені саме ним злочину.
Вказує, що в клопотанні слідчого та в ухвалі слідчого судді при обрані запобіжного заходу без належних доказів, лише формально були перечисленні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, без документального і процесуального їх підтвердження.
Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_1, які підтримали доводи апеляції, думку прокурора, заперечувавшого проти її задовленння, перевіривши доводи апеляції, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 395 ч.2 п.3 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Як вбачається із матеріалів справи на ухвалу слідчого судді захисник адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у встановлений законом строк - 5 діб.
Ухвалою судді апеляційного суду Луганської області від 28.11.2013 року апеляційна скарга повернута апелянту в зв'язку з тим, що у захисника ОСОБА_1 були відсутні повноваження за договором про надання послуг ОСОБА_2 при поданні апеляційної скарги.
В своїй заяві ОСОБА_2 ставить питання про поновлення строку на подання апеляції, посилаючись на те, що він пропущений з поважних причин, оскільки про вказану ухвалу судді та можливість оскарження її йому стало відомо лише 29.11.2013 року, і в цей день він подав саму апеляційну скаргу до апеляційного суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що строк на подачу апеляційної скарги слід поновити.
Згідно ст. 177 п. 1 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Згідно ст. 194ч.1 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1/ наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2/ наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України, на які вказує слідчий, прокурор;
3/ недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.
Як вбачається із представлених в апеляційний суд матеріалів в провадженні слідчого СУ ГУМВС України в Луганській області Сідельникова О. І. перебувають матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 198, ч. 1 ст. 365 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012030170000184.
З матеріалів справи видно, що всупереч доводам апеляції, слідчий суддя при розгляді клопотання, у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 178 КПК України, перевірив дані, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, навів ці дані в ухвалі та встановив, що в діях останнього вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачена ст. ст. 198, ч. 1 ст. 365 КК України.
При розгляді клопотання суддя врахував також наявність ризиків щодо можливості перешкоджання кримінальному провадженню, дані особистого життя підозрюваного, його сімейний стан, стан здоров'я та соціальні зв'язки, що склалися.
З урахуванням вказаного, суд дійшов до обґрунтованого висновку про можливість застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні підозрюваному залишати місце свого проживання цілодобово без дозволу слідчого, прокурора чи суду, що зможе запобігти його спробам перешкоджати кримінальному провадженню.
Крім того, для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, слідчий суддя обґрунтовано поклав на нього обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
З такими висновками слідчого судді погоджується колегія суддів, оскільки обставин, які б виправдовували подальше обмеження права підозрюваного на свободу або свідчили б про необхідність застосування більш м'яких запобіжних заходів, відсутні.
Зважаючи на зазначені обставини, враховуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, а також загальну спрямованість реформи кримінального судочинства на гуманізацію та підвищення гарантій захисту прав особи, колегія суддів не може, все ж таки, погодитися з доводами апелянта про те, що оскаржувана ухвала винесена із порушенням норм чинного кримінального процесуального законодавства України, а також його прав та охоронюваних законом інтересів.
Зазначені в апеляційній скарзі підозрюваного ОСОБА_2 доводи та підстави, за яких він просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Істотних порушень вимог КПК України, які є підставою для скасування судового рішення, при апеляційному розгляді не встановлено.
Разом з тим, у відповідності до ч.6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
При винесені ж рішення слідчим суддею стосовно ОСОБА_2 строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту вказаний не був.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне змінити ухвалу та вказати строк її дії - два місяці, тобто до 22 січня 2014 року.
Керуючись ст. ст. 177, 181, 197, 199, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Ленінського району м. Луганська від 22.11.2013 року.
Ухвалу слідчого судді Ленінського району м. Луганська від 22.11.2013 року якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУМВС України в Луганській області Сідельникова О. І. про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_2 змінити.
Встановити строк дії ухвали з 22.11.2013 по 22.01. 2014 року.
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
Запорожченко О. О. Стороженко С.О. Шапка В. В.