АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 537/1232/13-к
Номер провадження 11-кп/786/286/2013
Категорія т.з. Головуючий у 1-й інстанції Степура А.А.
Доповідач ап. інст. Давиденко Е. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді Давиденка Е.В.
суддів Корсун О.М., Куліша В.М.
при секретарі Котенко А.О.
з участю прокурора Гринь А.С.
захисника адвоката ОСОБА_2
обвинуваченої ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження за апеляційною скаргою із внесеними доповненнями захисника обвинуваченої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_2 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 вересня 2013 року.
У С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Кременчука Полтавської області, українку, громадянку України, з неповною середньою освітою, розлучену, офіційно не працюючу, проживаючу за адресою АДРЕСА_1, в силу ст.. 89 КК України не судимої,
засуджено :
за ч.2 ст. 121, 69 КК України до чотирьох років позбавлення волі.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винуватою та засуджено за злочин проти життя та здоров'я особи.
Так, 29 грудня 2012 року близько 21 години за місцем проживання в АДРЕСА_1, під час сварки та бійки на гранті раптово виниклих особистих неприязних відносин, співмешканець ОСОБА_3 - ОСОБА_4 наніс декілька ударів по голові та тулубу ОСОБА_3, а остання з метою спричинення тілесних ушкоджень, нанесла ОСОБА_4 удар ножем в область черевної порожнини, заподіявши останньому, згідно висновку судово - медичної експертизи №22 від 02.02.2013 року, тілесні ушкодження у вигляді одиночного колото - різаного поранення живота з локалізацією колото - різаної рани по середній лінії живота між мечоподібним виростком та пупком, яке проникає в черевну порожнину з пораненням нижнього краю лівої частини печінки, наскрізним проникненням шлунку, брижі товстого кишківника та кишкової труби тонкого кишківника, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. Смерть потерпілого ОСОБА_4 настала від шоку - крововтрати, яка розвинулась в наслідок колото - різаного поранення живота.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_2 подав апеляцію, в якій вказував що суд першої інстанції неправильно та необґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_3 за ст.121 ч.2 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження нанесене ОСОБА_4 На думку апелянтів, в діях ОСОБА_3 наявний склад злочину, передбаченого ст. 124 КК України, умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони. Так, з фактичних обставин справи вбачається, що обвинувачена ОСОБА_3 в момент здійснення нападу на неї з боку потерпілого ОСОБА_4 перебувала в лежачому стані на канапі, дрімала і ніяк не очікувала нападу потерпілого на неї, не могла приготуватись до його відбиття. Перебуваючи в розгубленому стані після початку нападу , не маючи можливості до кінця розібратись в ситуації, яка склалась, відштовхнула від себе потерпілого ОСОБА_4 і виставила кухонний ніж вперед, майже несвідомо його схопивши зі столу, що стояв біля канапи. При цьому ніж вона тримала в лівій руці, тобто в руці, яка була ближче до столу, саме це свідчить про те що вона вчиняла дії під впливом раптових протиправних дій з боку потерпілого. В звязку з цим він просить змінити вирок суду, а саме змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення , вчиненого ОСОБА_3 з частини 2 статті 121 КК України, на статтю 124 КК України, та призначити їй покарання, яке не буде пов'язане з позбавленням волі, врахувавши стан здоров'я обвинуваченої.
Заслухавши доповідача, обвинувачену ОСОБА_3 та захисника адвоката ОСОБА_2, які підтримали принесену апеляцію із доповненнями, думку прокурора Гринь А.С., яка вважає вирок суду законним та обґрунтованим та дослідивши матеріали кримінальної справи, вислухавши учасників судового розгляду в судових дебатах, а обвинувачену в останньому слові, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляція із доповненнями не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини у справі та обґрунтовано визнав винуватою ОСОБА_3 і правильно визначив юридичну кваліфікацію вчиненого злочину.
Визнавши ОСОБА_3 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, суд першої інстанції належним чином проаналізував зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку і виклав у вироку, докладні мотиви свого рішення.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України при обставинах, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується розглянутими у судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.
Так, суд правильно послався на відеозапис показань ОСОБА_3, які вона давала під час допиту в якості підозрюваної та під час проведення слідчого експерименту за її участю, дані, що містяться в протоколі огляду місця вчинення злочину, протоколі огляду квартири, в якій до вчинення злочину, проживали обвинувачена та потерпілий, протоколі огляду трупу ОСОБА_4, у висновках судово-медичних експертиз та додаткової судово-медичної експертизи.
Судом першої інстанції ретельно перевірялись доводи обвинуваченої ОСОБА_3 аналогічні тим, які викладені в апеляції, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 вона спричинила при перевищенні меж необхідної оборони.
Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів вважає аргументованими, такими що відповідають матеріалам справи.
Як правильно установив суд, в момент нанесення удару ножем потерпілому ОСОБА_4 засуджена не находилась в стані необхідної оборони.
При цьому суд обґрунтовано послався на те, що характер та ступінь тілесних пошкоджень виявлених у ОСОБА_3 не спів розмірніні характеру і ступеню тілесних пошкоджень спричинених нею ОСОБА_4
Так, із даних, що містяться у висновках судово-медичного експерта, у ОСОБА_3 виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді синців обличчя, тулубу, верхньої кінцівки.
Обґрунтовано судом першої інстанції взято до уваги показання, надані обвинуваченою у судовому засіданні, з яких встановлено, що під час сварки між обвинуваченою та потерпілим, останній не погрожував їй розправою шляхом завдання тяжких тілесних ушкоджень чи позбавленням життя, його побої супроводжувались вимогою покинути квартиру.
Також суд дав належну оцінку як показанням обвинуваченої, так свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які зазначали, що сварки, які супроводжувались побиттям ОСОБА_3 виникали між нею та потерпілим постійно з деякою періодичністю на протязі тривалого часу, що стало і причиною їх розлучення.
При цьому також, з показань обвинуваченої, потерпілої ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_9 встановлено, що обвинувачена вже наносила ножем тілесні ушкодження потерпілому при аналогічних обставинах, однак наслідки ушкодження виявились не наскільки тяжкими і до відповідальності вона притягнута не була.
Ці обставини вказують на те, що обвинувачена добре усвідомлювала небезпечність своїх дій, пов'язаних з використанням ножа та наслідки можливі при його використанні і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання, що підпадає під поняття непрямого умислу.
За таких обставин, суд врахувавши тривалість взаємовідносин, наявність періодичних сварок обвинуваченої з потерпілим на ґрунті пияцтва, які і стали наслідком вчинення злочину обвинуваченою, правильно дійшов висновку про відсутність ознак необхідної оборони та перевищення необхідної оборони, зазначених у п.п.2,5 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону».
Обґрунтовано судом першої інстанції не було взято до уваги версію обвинуваченої ОСОБА_3 про те, що потерпілий наштрикнувся на ніж.
Так, допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_10 пояснив, що при дослідженні трупу потерпілого та медичної документації він встановив одне колото-різане поранення живота посередині. Нанесено одним ударом. Удар був сильним. Сила удару залежить від різних чинників, не виключено, що його могла завдати обвинувачена. При огляді ножа, наданого у судовому засіданні прокурором, експерт заявив, що довжина каналу рани відповідає довжині клинка ножа і не виключено, що саме цим ножем можливо були спричинені тілесні ушкодження потерпілому. Нанесення двох ударів, спочатку поверхневого, а потім удару з пошкодженням внутрішніх органів, без повторного пошкодження зовнішнього вхідного отвору неможливий.
Колегія суддів, при перевірці матеріалів справи, не знаходить підстав для перекваліфікації дій обвинуваченої з ч.2 ст. 121 на ст.124 КК України, про що просить в апеляції вона і її захисник.
Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи, досудове слідство і судовий розгляд проведено відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, судом досліджено всі обставини, які мали значення для прийняття законного рішення у справі відповідно до фактичних обставин, викладених у вироку, а тому посилання в апеляції засудженої про неповноту та односторонність судового слідства у справі є безпідставними.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд призначив покарання ОСОБА_3, яке відповідає вимогам ст. 65 і ст.69 КК України з врахуванням всіх пом'якшуючих покарання обставин, в тому числі і стану здоров'я обвинуваченої.
Отже, покарання призначене ОСОБА_3 згідно зі ст.65, ст. 69 КК України є правильним, необхідним й достатнім для виправленням обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів
Підстав для скасування або зміни вироку колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.405, 407, 418 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 вересня 2013 року відносно ОСОБА_3 - без змін.
Судді:
Давиденко Е.В. Корсун О.М. Куліш В.М.