8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2013 року Справа № 812/8721/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Островської О.П.,

при секретарі: Тельдековій Н.В.,

за участю:

представника позивача: Каплієнко В.Є.,

представника відповідача: Немчілової Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Лутугинський науково - виробничий валковий комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання дій протиправними та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №000271501 від 01.10.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2013 року за вх. №33927 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Лутугинський науково - виробничий комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання дій протиправними та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №000271501 від 01.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

01.10.2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на підставі Акту перевірки від 17.09.2013 № 65/15-0/00187369 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств за 1-й квартал 2011 року та податку на додану вартість за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Деметра» було видано податкове повідомлення-рішення від 01.10.2013 № 0000271501.

Позивач вважає, вказане податкове повідомлення - рішення таким, що підлягає скасуванню, оскільки його винесено на підставі акту, висновки якого суперечать законодавству з питань оподаткування.

На думку позивача, податковим органом було порушено порядок проведення перевірки. Так, відповідачем не було вручено позивачу копію наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Стосовно виявлених порушень п. 198.3, п.198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України та розділу 5 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та, як наслідок, занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до Державного бюджету, в сумі 114 497 грн., позивач зазначає наступне.

Даний факт порушення встановлено на підставі акту ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Деметра» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за березень 2011 року від 18.03.2013 № 1711/226/31296367, яким установлено, що операції з поставки по ланцюгу постачання ТОВ «Будзабезпечення» - ТОВ «Деметра» - ДП «ЛНВВК» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим установлено відсутність об'єктів оподаткування. Однак, вказаний акт перевірки не є нормативним документом, який може встановлювати недійсність правочину. Податок на додану вартість було визначено позивачем відповідно до здійснених господарських операцій з ПП «Деметра». Первинні документи бухгалтерського обліку було надано СДПІ під час перевірки та розгляду заперечень на акт перевірки.

Тому позивач вважає висновки податкового органу про виявлені порушення, внаслідок яких занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до Державного бюджету, в сумі 114 497 грн., безпідставними та нормативно не підтвердженими.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в позовній заяві, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначив, що в прохальній частині позову була допущена технічна помилка, а саме в номері податкового повідомлення-рішення від 01.10.2013 року замість № 0000271501 було вказано № 000271501 та просив визнати та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000271501 від 01.10.2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду письмові заперечення на позов (т.1 а.с.81-85), просив суд у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.

Свої заперечення представник відповідача обґрунтував наступним.

СДПІ було отримано в якості податкової інформації від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська акт перевірки ТОВ «Деметра» від 18.03.2013 № 1711/226/31296367, з якого слідує, що операції з поставки товарів по ланцюгу постачання від ТОВ «Будзабезпечення» - ТОВ «Деметра» - ДП «ЛНВВК» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування.

СДПІ було направлено запит до ДП «ЛНВВК» від 06.08.2013 № 1457/10/15-107 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Деметра». Платник податків не надав письмових пояснень та документального підтвердження впродовж 10 робочих днів, а відповів на запит листом лише 09.05.2013, надавши не всі документи, які витребовувались контролюючим органом.

13.09.2013 на адресу ДП «ЛНВВК» було направлено наказ про проведення перевірки від 12.09.2013 № 115, який було вручено позивачу 17.09.2013. Таким чином, податковим органом було дотримано порядок проведення перевірки.

Щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 01.10.2013 № 0000271501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ та застосовано штрафні санкції у сумі 1 грн., відповідач зазначає таке.

ДП «Лутугинський державний науково-виробничий валковий комбінат» не погодилось із винесеними Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів податковими повідомленнями - рішеннями та скориставшись правом наданим платнику податків ст. 56 Податкового кодексу України оскаржило їх до суду, подавши адміністративний позов, в якому зазначило, «що акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Деметра» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за березень 2011 року від 18.03.13 №1711/226/31296367 не є нормативним документом, який може встановлювати недійсність правочину. Крім того, Позивач звертає увагу на те, що аналіз норм податкового кодексу України дає підстави зробити висновок, що цим Кодексом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної».

Однак, погодитися із подібними твердженнями Позивача не можна з огляду на таке:

Згідно з вимогами п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтвердженні податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вище вибачається, що податкова накладна є лише підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, а не підтвердженням правомірності формування податкового кредиту, і не як не єдиним підтвердженням реальності здійснення/виконання угод укладених між Позивачем та контрагентами.

Позивачем не враховано, що головною та особливою ознакою правомірності формування податкового кредиту є реальність здійснення господарської діяльності між підприємствами.

Згідно з п. 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95 № 88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином, підтвердженням здійснення господарських операцій є належним чином оформленні первинні документи, що містять данні про зміст господарських операцій.

Позивачем до перевірки не надані сертифікати якості товарів нібито отриманих від контрагентів та товаросупроводжувальні документи, які б підтверджували факт руху товарів від підприємства - контрагента до ДП «Лутугинський державний науково-виробничий валковий комбінат» .

Відповідно до вимог п. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу.

Пункт 2 цієї ж статті передбачає, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені вимоги Цивільного кодексу України, у разі отримання товарів від контрагентів, Позивач повинен був отримати і сертифікати якості на цей товар.,

От же, відсутність сертифікатів якості на товар - свідчить про відсутність отримання ДП «Лутугинський державний науково-виробничий валковий комбінат» товару від контрагента.

Стосовно товаросупроводжувальних документів слід зазначити наступне:

Відповідно до статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363 (далі - Правила) товарно - транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.5, п. 11.7 ст. 11 Правил товарно - транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менш чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно - транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно - транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передасться водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Враховуючи, приписи ст. 11 Правил у ДП «Лутугинський державний науково-виробничий валковий комбінат» у разі отримання товарів від контрагентів повинні бути товаротранспортні накладні. Таким чином, не надання сертифікатів якості та товаротранспортних накладних спростовує факт реальності здійснення угод укладених між ДП «Лутугинський державний науково-виробничий валковий комбінат» та ТОВ «Деметра» і як наслідок унеможливлює підтвердити правомірність віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

До того ж, Позивач до перевірки не надав документи, які б підтвердили використання, нібито отриманих товарів від ТОВ «Деметра», у своїй господарській діяльності.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4. статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Абз. 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Судом установлено, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку (том 1 а.с. 24-25), перебуває на податковому обліку у відповідача.

У зв'язку з надходженням до СДПІ податкової інформації від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська у вигляді акту від 18.03.2013 № 1711/226/31296367 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Деметра» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за березень 2011 року», в якому зазначено, що операції з поставки товарів по ланцюгу постачання від ТОВ «Будзабезпечення» - ТОВ «Деметра» - ДП «ЛНВВК» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків (том 1 а.с. 96-102), відповідачем було направлено запит до ДП «ЛНВВК» від 06.08.2013 № 1457/10/15-107 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Деметра», який було вручено позивачу 12.08.2013 (том 1 а.с.94).

Упродовж 10 робочих днів після отримання запиту позивач не надав відповідачу письмових пояснень та документального підтвердження, а відповів на запит листом лише 04.09.2013, надавши не всі документи, які витребовувались контролюючим органом (том 1 а.с.94).

12.09.2013 відповідачем було винесено наказ № 115 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «ЛНВВК», який було направлено на адресу позивача 13.09.2013 та вручено 17.09.2013 (том 1 а.с.31).

Таким чином, доводи позивача про порушення відповідачем порядку призначення перевірки спростовано в судовому засіданні.

16.09.2013 на підставі наказу від 12.09.2013 № 115 СДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ДП «ЛНВВК» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств за 1-й квартал 2011 року та податку на додану вартість за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Деметра», за результатами якої складено акт від 17.09.2013 № 65/15-0/00187369 (том 1 а.с. 9-22).

Перевіркою встановлення порушення ДП «ЛНВВК» п. 198.3, п.198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України та розділу 5 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» та, як наслідок, занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до Державного бюджету, в сумі 114 497 грн. Такі висновки зроблено податковим органом на підставі відсутності фактичного здійснення господарських операцій між ДП «ЛНВВК» та ТОВ «Деметра».

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач направив на адресу відповідача письмові заперечення. Згідно з відповіддю податкового органу від 30.09.2013 № 3895/10/15-105 висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акта перевірки відповідачем 01.10.2013 винесено податкове повідомлення - рішення № 0000271501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - ПДВ на 114498,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 114797 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн. (том 1 а.с. 23).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом було проаналізовано первинну документацію, на підставі якої позивачем було сформовано визначено суму ПДВ.

Так, 30.11.2010 між Лутугинським державним науково-виробничим валковим комбінатом (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деметра» (продавець) було укладено договір № 180/1/23.11/02 щодо купівлі-продажу товару - ферохрому (том 1 а.с. 114-117).

17.08.2010 між Лутугинським державним науково-виробничим валковим комбінатом (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деметра» (продавець) було укладено договір № 180/1/30.08 щодо купівлі-продажу товару - ферромолібдену (арк. справи 118-120).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивачем надано суду картки складського обліку матеріалів, прибуткові накладні, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення (том 1 а.с. 52-53, 54-56, 57-59, 60-62).

Дослідивши надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку, суд вважає, що позивачем не доведено в повному обсязі фактичне здійснення господарських операцій з постачання товару з огляду на наступне.

За умовами зазначених договорів продавець повинен передати покупцю товар, якість якого відповідає ГОСТ 4759-91. На підтвердження якості товару позивачем не було надано як до перевірки, так і до суду сертифікатів відповідності, інших документів, які б підтверджували якість отриманого товару. Надані позивачем результати хімічного аналізу не містять висновку про відповідність чи не відповідність вимогам ГОСТ, зазначеним в угодах.

Також згідно з умовами договорів приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання» П-6, П-7.

У відповідності до пункту 29 Інструкції П-7 за результатами приймання продукції та якістю та комплектністю складається акт про фактичну якість та комплектність продукції. Аналогічні положення щодо складання акту при прийманні продукції за кількістю містить й Інструкція П-6.

Акти приймання-передачі товару суду не було надано, представники позивача в судовому засіданні пояснили, що вказані акти не складалися.

Також суд зауважує, що позивачем не надано транспортних документів на підтвердження постачання товару. Щодо посилань позивача на ту обставину, що вказані документи не є обов'язковими при здійсненні бухгалтерського обліку, слід зазначити наступне.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995, встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.4 Правил встановлено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

У відповідності до п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються Перевізнику.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

В інформаційному листі від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України, узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголосив на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

Позивачем не надано суду товарно-транспортних накладних, дорожніх листів тощо, а відтак, не підтверджено транспортування товару від контрагента до позивача.

Суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що в подальшому товар, який нібито був отриманий від ТОВ «Деметра», було взято на складський облік, оскільки доказів того, що зазначені товарно-матеріальні цінності були поставлені позивачу саме ТОВ «Деметра» до суду надано не було.

У відповідності до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Наведені обставини та досліджені судом докази є достатніми для висновку про те, що висновки податкового органу про встановлені порушення є правомірними, при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 01.10.2013 року № 0000271501 відповідач діяв на підставі, в межах повноважень, наданих законом, з метою, з якою це повноваження надано, у спосіб, передбачений законом, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У зв'язку з тим, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 28 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 02 грудня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Лутугинський науково - виробничий валковий комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання дій протиправними та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №000271501 від 01.10.2013 року - відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 02 грудня 2013 року.

Суддя О.П. Островська