ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

20 листопада 2013 року справа № 919/927/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду

заяви ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(АДРЕСА_2)

про визнання грошових вимог конкурсного кредитора,

у справі

за заявою: Публічного акціонерного товариства „Механізація будівництва",

ідентифікаційний код 22288148

(99053, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, буд. 1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс",

ідентифікаційний код 30475947

(99011, м. Севастополь, вул. Очаковців, буд. 26, кв. 1)

про банкрутство,

Представники учасників судового процесу:

заявник (ОСОБА_1) - ОСОБА_3 - представник, довіреність № 2174 від 15.11.2013;

ініціюючий кредитор (ПАТ „Механізація будівництва") - не прибув;

боржник (ТОВ „Тонус Плюс") - Зінченко С.С. - представник, довіреність № 02-05/119 від 08.11.2013;

розпорядник майна (арбітражний керуючий Вудуд Г.І.) - не прибув;

заінтересована особа стосовно боржника (учасник ТОВ „Тонус Плюс") - Зінченко С.С., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.06.2013 за № 16635268.

ВСТАНОВИВ:

22.08.2013 ухвалою суду за заявою Публічного акціонерного товариства „Механізація будівництва" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс" у порядку, передбаченому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діє з 19.01.2013; визнано вимоги Публічного акціонерного товариства „Механізація будівництва" в розмірі 3 417 897,66 грн; введено процедуру розпорядження майном боржника; визначено дату попереднього судового засідання - 29.10.2013 /том 1, арк. с. 71-77/.

Вказаною ухвалою з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які бажають взяти участь у санації, зобов'язано ініціюючого кредитора протягом 10 днів з моменту отримання цієї ухвали здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційних друкованих органах (газетах „Голос України" або „Урядовий кур'єр").

11.09.2013 у газеті „Урядовий кур'єр" № 164 опубліковане оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс" /том 1, арк. с. 133/.

Частиною першою статті 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

10.10.2013 (згідно з поштовим штемпелем на конверті), тобто у встановлений законом строк, ОСОБА_1 подав до суду заяву із грошовими вимогами конкурсного кредитора до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс" у розмірі 913 000,00 грн, з яких: 880 000,00 грн - сума основного боргу за попередніми договорами купівлі-продажу квартир АДРЕСА_3; 33 000,00 грн - 3% річних за користування грошовими коштами.

Ухвалою суду від 21.10.2013 заяву ОСОБА_1 прийнято та призначено до розгляду у попередньому засіданні суду на 01.11.2013.

Ухвалою суду від 01.11.2013 розгляд заяви був відкладений до 20.11.2013.

До початку розгляду у судовому засіданні заяви із грошовими вимогами до боржника від заявника надійшла заява про зменшення розміру грошових вимог, відповідно до якої ОСОБА_1 просить визнати його грошові вимоги до боржника у сумі 910 150,82 грн, з яких: 880 000,00 грн - основний борг; 30 150,82 грн - 3% річних /том 18, арк. с. 30/.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно з частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач (в даному випадку кредитор) вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних (тут - кредиторських) вимог.

Отже, зменшення розміру заявлених кредиторських вимог до боржника є процесуальним правом кредитора, яке надано йому законом, тому суд прийняв зменшення розміру кредиторських вимог, а відповідну заяву долучив до матеріалів справи.

У попередньому судовому засіданні 20.11.2013 представник заявника (ОСОБА_1) підтримав грошові вимоги та просив їх задовольнити з урахуванням заяви про зменшення розміру кредиторських вимог; представник боржника (ТОВ „Тонус Плюс") та заінтересована особа стосовно боржника (учасник ТОВ „Тонус Плюс" - Зінченко С.С.) не заперечував проти визнання судом грошових вимог ОСОБА_1.

Розглянувши у судовому засіданні вказану заяву, заслухавши пояснення присутніх представників заявника, боржника та заінтересованої особи стосовно боржника, суд вважає наявними підстави для часткового визнання конкурсних кредиторських вимог ОСОБА_1 до ТОВ „Тонус Плюс", виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Як установлено судом, 29.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс" та ОСОБА_1 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 /том 18, арк. с. 13-14/, та попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 /том 18, арк. с. 15-16/ (далі - Попередні договори).

Як убачається зі змісту пункту 2.3 Попередніх договорів, при їх підписанні ОСОБА_1 було внесено, а Товариством з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс" прийнято 100% вартості квартири НОМЕР_2 у розмірі 544 000,00 грн та 100% вартості квартири № 22 у розмірі 336 000,00 грн, що разом становить 880 000,00 грн.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до абзаців першого та четвертого частини першої статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Статтею 657 Цивільного кодексу України унормовано, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, попередній договір купівлі-продажу квартири повинен укладатися у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За приписами частини першої статті 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як убачається з матеріалів справи, спірні Попередні договори купівлі-продажу квартир № 22, НОМЕР_2 були укладені між сторонами у простій письмовій формі без додержання вимог закону про їх нотаріальне посвідчення, а тому в силу частини другої статті 215 та частини першої статті 220 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідно до частини першої статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Таким чином, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс" та ОСОБА_1 29.12.2009 попередні договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 є нікчемними з моменту їх укладення, тобто з 29.12.2009, а тому боржник зобов'язаний повернути ОСОБА_1 отримані від нього кошти в сумі 880 000,00 грн.

В силу положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявник, серед іншого, просить визнати його грошові вимоги до ТОВ „Тонус Плюс" у вигляді 3% річних в сумі 30 150,82 грн (з урахуванням заяви від 20.11.2013 про зменшення розміру грошових вимог /том 18, арк. с. 30/).

Перевіривши наданий ОСОБА_1 розрахунок 3% річних /том 18, арк. с. 30/ суд зазначає, що в цілому він є вірним, але має недоліки в частині визначення кількості днів у році. Зокрема заявником не враховано, що 2012 рік був високосним та нараховував 366 календарних днів, в той час як 2013 рік містить 365 днів.

З огляду на викладене, судом здійснений власний розрахунок, згідно з яким 3% річних за неналежне виконання боржником грошових зобов'язань за визначений заявником період (з 01.07.2012 по 21.08.2013) становить 30 124,73 грн, а саме:

880 000,00 грн * 3% / 366 * 184 = 13 272,13 грн,

880 000,00 грн * 3% / 365 * 233 = 16 852,60 грн, де:

880 000,00 грн - сума заборгованості;

366/365 - кількість календарних днів у 2012/2013 році;

184 - кількість днів прострочення у періоді з 01.07.2012 по 31.12.2012;

233 - кількість днів прострочення у періоді з 01.01.2013 по 21.08.2013.

Вимоги у сумі 26,09 грн (30 150,82 - 30 124,73 = 26,09) підлягають відхиленню як необґрунтовані.

Наведене свідчить про наявність у боржника грошових зобов'язань перед ОСОБА_1 у сумі 910 124,73 грн (880 000,00 + 30 124,73), які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство боржника. Отже, ОСОБА_1 є конкурсним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс".

За викладених обставин заявлені ОСОБА_1 вимоги до боржника визнаються судом частково в сумі 910 124,73 грн. Грошові вимоги в сумі 26,09 грн судом відхиляються.

Крім того, заявником при зверненні до суду було сплачено 1 147,00 грн судового збору, що підтверджується квитанцією № 1879.127.1 від 10.10.2013 /том 18, арк. с. 12/, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 45 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у першу чергу задовольняються, серед іншого, витрати на оплату судового збору у справі про банкрутство; у четверту чергу - вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

Враховуючи викладене, кредиторські вимоги у сумі 910 124,73 грн підлягають визнанню судом із віднесенням до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, а витрати на оплату судового збору у сумі 1 147,00 грн підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Розглянувши наданий розпорядником майна ТОВ „Тонус Плюс" реєстр вимог кредиторів суд установив, що заявлені ОСОБА_1 грошові вимоги визнані боржником у повному обсязі та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Утім, як зазначено вище, не всі заявлені вимоги є обґрунтованими.

За таких обставин, до реєстру вимог кредиторів розпорядником майна боржника мають бути внесені відповідні зміни.

Керуючись статтями 1, 23, 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Грошові вимоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_2) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс" (ідентифікаційний код 30475947; 99011, м. Севастополь, вул. Очаковців, буд. 26, кв. 1) визнати частково - в сумі 910 124,73 грн (дев'ятсот десять тисяч сто двадцять чотири грн 73 коп.) із віднесенням до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

2. Витрати ОСОБА_1 на оплату судового збору у справі про банкрутство у сумі 1 147,00 грн (одна тисяча сто сорок сім грн 00 коп.) визнати такими, що підлягають включенню до першої черги задоволення вимог кредиторів у реєстрі вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю „Тонус Плюс".

3. Грошові вимоги в сумі 26,09 грн - відхилити.

Суддя підпис В.О. Головко