Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Сімоненко В.М.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Черкаської області від 15 січня 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування посилаючись на те, що 14 жовтня 2007 року між ним та ОСОБА_6 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_7 у позику 44 000 грн, які ОСОБА_7 зобов'язався повернути після продажу успадкованої ним 1/4 частини квартири АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер. За життя ОСОБА_7 борг не повернув. Спадкоємцями померлого ОСОБА_6 є його рідні брати ОСОБА_6, ОСОБА_8 та рідна сестра ОСОБА_4 На вимогу позивача сплатити борг за договором позики відповідачі відмовились. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь заборгованість за договором позики від 14 жовтня 2007 року у розмірі 44 000 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2012 року в позові відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 15 січня 2013 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 жовтня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики, укладеним 14 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, у розмірі 44 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення апеляційного суду таким вимогам закону не відповідає.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 після померлого ОСОБА_7 успадкована не була, тому відсутні підстави для задоволення вимог кредитора, передбачені ч. 1 ст. 1282 ЦК України.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, виходив з того, що ОСОБА_4 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а невиконання спадкоємцем вимог щодо оформлення та отримання свідоцтва про право на спадщину не можу бути підставою для відмови у задоволення вимог кредитора.
Однак із такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Судами встановлено, що 14 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_7 отримав у позику 44 000 грн.
Згідно з п. 2 договору позики ОСОБА_7 зобов'язався повернути позику протягом трьох днів з моменту отримання коштів від продажу 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, отриманої ним у спадщину після померлої ОСОБА_9
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер.
Спадкоємцями померлого ОСОБА_7 є його рідні брати ОСОБА_6, ОСОБА_8 та рідна сестра ОСОБА_4 Інших спадкоємців немає.
Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Судом першої інстанції встановлено, що із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7 до другої Черкаської державної нотаріальної контори звернулись ОСОБА_3 - 28 березня 2009 року та ОСОБА_4 - 27 травня 2012 року.
Свідоцтво про право на спадщину - 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 другою Черкаською державною нотаріальною конторою не видавалось.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що на підставі договору дарування від 09 лютого 2011 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_10 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 215 ЦПК України рішення суду складається з мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У п. 11 вказаної постанови Верховного Суду України роз'яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України). У цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, на вищевказані положення закону уваги не звернув, не з'ясував вартість спадкового майна - 1/4 частини квартири АДРЕСА_1; не перевірив, чи отримував позивач задоволення вимог за договором позики шляхом оформлення у власність та подальшого відчуження 1/4 частини вказаної квартири, за умови відсутності заперечень проти цього від спадкоємців померлого ОСОБА_7, що має значення для правильного вирішення справи, тому передчасно дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки допущенні апеляційним судом порушення норм матеріального та процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_4, задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Черкаської області від 15 січня 2013 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М. Сімоненко
Судді: В.І. Амелін
В.П. Гончар
Т.П. Дербенцева
С.О. Карпенко