Ухвала
іменем україни
21 листопада 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Тельнікової І.Г.,
суддів Лагнюка М.М., Франтовської Т.І.,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12012160260000051, за обвинуваченням
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
м. Севан (Вірменія), проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1,
у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України;
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця
м. Севан (Вірменія), проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2,
у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
за участю прокурора Волошиної Т.Г.,
при секретарі Гладкіх Л.М.,
за касаційними скаргами захисника ОСОБА_3 в інтересах засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 20 червня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
У касаційних скаргах адвокат ОСОБА_3 в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини засуджених, ставить питання про скасування вироку апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що суд першої інстанції при призначенні покарання вірно врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_1, який позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, не встановив обставин, що обтяжують покарання. Також особу засудженого ОСОБА_2, який позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні тимчасово непрацюючу дружину та малолітню доньку, страждає рядом захворювань, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, не встановив обставин, що обтяжують покарання. Вважає, що апеляційним судом ухвалено занадто суворий вирок з призначенням покарання без застосування ст. 69 КК України.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 квітня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є власністю засудженого; ОСОБА_2 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є власністю засудженого.
Вирішено питання щодо речових доказів.
20 червня 2013 року Апеляційним судом Миколаївської області цей вирок скасовано в частині призначеного покарання та постановлено свій вирок, яким призначено покарання:
ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 КК України - 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;
ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187 КК України - 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Виключено з вступної частини вироку суду першої інстанції посилання на судимість ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2006 року.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Як встановив суд 22 серпня 2012 року приблизно о 23 год. за попередньою змовою між собою, вийшовши за межі попередньої домовленості із ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про таємне викрадення коштів ОСОБА_6 ( кримінальне провадження щодо останніх за ст. ст. 27 ч. 5, 185 ч. 4 КК України закрито ухвалою цього ж суду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України), озброївшись металевою монтировкою, іграшковим пістолетом, надівши чорні маски, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проникли на територію ТОВ «Агротрансфер плюс» в с. Сливине Миколаївського району Миколаївської області по вул. Промислова, 4, де за обставин детально викладених у вироку, діючи узгоджено, застосували насильство, небезпечне для життя і здоров'я, вчинили напад на охоронців ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, спричинивши останньому та ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, та заволоділи коштами директора ТОВ «Агротрансфер плюс» ОСОБА_6 у великих розмірах в сумі 260000 грн.
Винуватість засуджених у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджена сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обґрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, і в касаційній скарзі не оспорюються. Дії засуджених за ч. 4 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.
Вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про те, що у справі допущено неправильне застосування кримінального закону, яке тягне скасування вироку.
Покарання за вчинення цього кримінального правопорушення апеляційним судом призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості злочину, ролі у скоєному і даних про особу кожного із засуджених, з урахуванням пом'якшуючих покарання обставин, серед яких і ті, на яких наголошується у касаційних скаргах.
Своє рішення про скасування вироку суду першої інстанції і призначення покарання, апеляційний суд належно вмотивував, вирок суду є переконливим.
Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що при застосуванні ст. 69 КК України місцевий суд послався на обставини, які не є такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, при цьому недостатньо врахував дані про особи обвинувачених та, що злочин є особливо тяжким.
Скасовуючи вирок в частині призначеного покарання, апеляційний суд правильно вказав, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо виду призначеного покарання, проте можливість застосування ст. 69 КК України в даному випадку не відповідає матеріалам справи.
На думку колегії суддів, призначене апеляційним судом покарання, в межах санкції статті обвинувачення є обґрунтованим, законним, справедливим, воно сприятиме виправленню та перевихованню засуджених і попередженню нових злочинів, а тому доводи касаційних скарг захисника про суворість призначеного покарання та необхідність застосування ст. 69 КК України є ґрунтуються на вимогах закону.
Підстав для скасування оскаржуваного вироку у зв'язку з невідповідністю призначених покарань ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених, як про це йдеться у касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 20 червня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_3 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
І.Г.Тельнікова М.М.Лагнюк Т.І.Франтовська