ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2013 року Справа № 925/955/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий суддяМачульський Г.М.
суддіБакуліна С.В.
Полянський А.Г.
розглянувши
касаційну скаргу аварійно-рятувального загону
спеціального призначення
Управління Державної служби
України з надзвичайних
ситуацій у Черкаській області
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 14.10.2013 року
у справі № 925/955/13 Господарського суду
Черкаської області
за позовом аварійно-рятувального загону спеціального
призначення Управління Державної служби
України з надзвичайних ситуацій у
Черкаській області
до державного підприємства
"Уманське лісове господарство"
про стягнення суми
за участю представників сторін:
позивача - Ченцов О.Є. дов. від 16.10.2013 р.,
відповідача - Бурлака Ю.М. дов. від 01.07.2013 р.
Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 25.11.2013 р. у зв'язку з відрядженням судді Кравчука Г.А., для розгляду касаційної скарги у цій справі, призначено колегію суддів у складі: головуючий - Мачульський Г.М., судді - Бакуліна С.В., Полянський А.Г.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 р. (суддя - Пащенко А.Д.) позов задоволено частково. Стягнуто із державного підприємства "Уманське лісове господарство" на користь аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області - 4 373 грн. 08 коп. боргу, 90 грн. 23 коп. пені, 153 грн. 40 коп. три проценти річних, 98 грн. 25 коп. індексу інфляції, 1 720 грн. 45 коп. судового збору. У решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року (судді - Алданова С.О., Дикунська С.Я., Шевченко Е.О.) рішення Господарського суду Черкаської області від 30.07.2013 р. скасовано частково. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства "Уманське лісове господарство" на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області 1889 грн. 66 коп. боргу, 7 грн. 46 коп. 3% річних, 15 грн. 12 коп. інфляційних втрат, 697 грн. 76 коп. судового збору за подання позову до суду першої інстанції. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на користь Державного підприємства "Уманське лісове господарство" 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за подання апеляційної скарги."
Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2009 р. між Державним підприємством "Уманське лісове господарство" та Державною аварійно-рятувальною службою - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області було укладено договір № 220 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій, за умовами якого позивач зобов'язався організувати та здійснювати аварійно-рятувальне обслуговування позивача з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.
Умовами договору передбачено, що вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативних одиниць складає 1% від загальної вартості постійного та обов'язкового обслуговування об'єкта, а саме 1172,88 грн. на рік. Оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт проводиться за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо). Плата за обслуговування об'єкта Аварійно-рятувальною службою здійснюється перерахуванням коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком.
Згідно п.п. 6.2., 6.3., 6.4. договору, дія договору може бути припинена у разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. При відмові від послуг Аварійно-рятувальної служби об'єкт повинен не пізніше як за місяць письмово попередити про це іншу сторону.
Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2010 р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію про оплату заборгованості в сумі 1 759,32 грн. за надані послуги по обслуговуванню відповідача.
У відповіді на претензію відповідач повідомив позивача, що ДП "Уманське лісове господарство" відповідно до п. 6.3. договору відмовляється від послуг позивача, тому з цих підстав просить вважати даний договір недійсним з 10.01.2011 р.
Позивач листом від 16.02.2011 р. повідомив відповідача, що за умовами договору відповідач повинен оплачувати вартість утримання оперативних одиниць, передбачену в договорі, та заперечив проти розірвання договору і вважає договір чинним.
07.12.2012 р. позивач надіслав відповідачу лист № 479 із пропозицією розірвати договір № 220 від 01.05.2009 р. у зв'язку з тим, що ДП "Уманське лісове господарство" відсутнє в переліку потенційно небезпечних об'єктів Черкаської області, затвердженому протоколом № 46 засідання регіональної комісії з питань ТЕБ та НС від 05.11.2012 р., та в листі вказав, що договір буде вважатися розірваним з моменту отримання від відповідача погодження на цю пропозицію. Відповідь на цей лист позивач не отримав.
15.01.2013 р. відповідач надіслав позивачу лист № 49, в якому повідомив про те, що підприємство не входить до переліку об'єктів, що підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами та нагадав, що листом від 07.12.2012 р. вже повідомляв позивача про відмову від послуг.
Однак, позивач звернувся з позовом про стягнення вартості наданих послуг за період з 01.05.2009 р. по 23.01.2013 р. в сумі 4373,08 грн., 90,23 грн. пені, 153,54 грн. три проценти річних, 98,25 грн. інфляційних втрат.
Судами встановлено, що заявлений позивачем борг в сумі 4373,08 грн. складається із двох сум: 1759,32 грн. - це вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності за період з 01.05.2009 р. по 31.10.2010 р., що виходячи з дати відправки і з урахуванням поштового обігу кореспонденції повинно бути оплачено не пізніше 23.11.2010 р.; та 2613,76 грн. - за період з 01.11.2010 р. по 23.01.2013 р., що повинно бути оплачено не пізніше 25.03.2013 р. (а.с.11).
Статтею 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Згідно п. 6.3 договору, при відмові від послуг Аварійно-рятувальної служби "об'єкт" повинен не пізніше як за місяць письмово попередити про це іншу сторону.
Колегія суддів погоджується з тим, що договір № 220 є розірваним з 10.01.2011 р., оскільки відповідач листом від 07.12.2010 р. № 750 попередив позивача про відмову від послуг аварійно-рятувальної служби.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню на суму 1 889,66 грн. за період з 01.05.2009 р. по 10.01.2011 р.
Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, за результатами перерахунку, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат за період 3 24.11.2010 р. по 10.01.2011 р. у розмірі 7,46 грн. 3% річних та 15,12 грн. інфляційних втрат.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду та перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 року у справі № 925/955/13 Господарського суду Черкаської області залишити без змін.
Головуючий суддя Г.М. Мачульський
Судді С.В. Бакуліна
А.Г. Полянський