Справа № 2-1410/2008 рік
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
22 вересня 2008 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Ільченка О.І., при секретарі Прищепі О.О., за участю представника Жайворонка І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ВАТ УСК «Дженералі Гарант» про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на її користь 10086,20грн., з них: 86,20грн. - матеріальної шкоди, завданої здоров'ю позивачки, 10000 грн. моральної шкоди та судові витрати. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 11.06.2008 року з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем ГАЗ-3309 (належить ТОВ “АШЕР”) в м.Прилуки по вул.Київській сталося зіткнення з мікроавтобусом марки ГАЗ-37213, під керуванням ОСОБА_3 В результаті ДТП, позивачка, яка була пасажиром мікроавтобуса отримала легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги у повному обсязі та пояснила, що крім матеріальної шкоди у розмірі 86,20грн., внаслідок ДТП їй спричинено і моральну шкоду, яка полягає у порушенні звичайного ритму життя, постійному хвилюванні, стресу, та яку вона оцінює у 10 000,00грн., відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не погоджуючись із сумою моральної шкоди та зазначив, що позивачка перебільшує ступінь завданої їй моральної шкоди. Також відповідач вказав, що керував автомобілем, який належить ТОВ «Ашер», де він працює водієм.
Представник відповідача страхової компанії «Дженералі Гарант» у судове засідання не з'явився, не надав заперечень щодо суті позову та не повідомив про поважність причин своєї неявки, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши, оцінивши та проаналізувавши матеріали і докази по справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно постанови Прилуцького міськрайонного суду від 07 липня 2008року встановлено, що 11 червня 2008 року близько 08 години 00 хвилин ОСОБА_2 рухаючись на автомобілі, що належить ТОВ «Ашер», марки ГАЗ-3309 д.н.з. НОМЕР_1 по вул..Київській в м.Прилуки не дотримав безпечної дистанції руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з мікроавтобусом марки ГАЗ-37213, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який рухався попереду, чим порушив п.п.12.1, 13.1 ПДР України, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а пасажири мікроавтобуса ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження (а.с.8). Вказаною постановою суд визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25,00 грн.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 року №6 питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки, кожного із їх володільців перед іншим з них вирішується в порядку, визначеному статтями 1166, 1167 ЦК України.
Зі змісту ст.ст. 23, 1166, 1167 ЦК України право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди мають особи, яким завдано такої шкоди, і відшкодовується особою, яка її завдала, тобто шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого, відшкодовується винним.
Таким чином, у судовому засіданні безспірно було встановлено, що шкоду заподіяно ОСОБА_2, який порушив правила дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв'язку з ДТП та її наслідками.
Відповідно до ст. 1172 ЦК України організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків. Також згідно п. 5 постанови від 27.03.1992року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
ОСОБА_2 на момент вчинення правопорушення перебував із ТОВ «Ашер» у трудових відносинах, тобто працював у відповідача на посаді водія (з 01.03.2005року) згідно довідки (а.с.19).
Однак ТОВ «Ашер» уклало договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту УБG №0003016 від 25 грудня 2007року із УСК «Дженералі Гарант», згідно якого страхова компанія здійснює всі страхові відшкодування, , пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (а.с.20). Згідно цього Договору страхування здійснюється по кожному автомобілю окремо у зв'язку із страховим випадком.
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №ВВ 2310694 страхувальником є ТОВ «Ашер», а відповідно забезпечений транспортний засіб, що належить підприємству є ГАЗ-3309, номерний знак НОМЕР_1 2005року випуску застрахував такий (а.с.24).
Згідно листків непрацездатності серії АББ №865811 та 865931 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 11 червня 2008року по 26 червня 2008року з діагнозом забій м'язових тканин голову, забійні рани правої надбрівної ділянки та верхньої губи, забій куприка, забої правого стегна, правої п'ятки та правого ліктьового суглоба, ситуаційна реакція (а.с.11-13).
Згідно товарних чеків, наданих позивачкою вона витратила на придбання ліків 84,20грн. (а.с.13-14).
Тому, відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004р. при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. В даному випадку страховиком є страхова компанія «Дженералі Гарант», яка і повинна відшкодувати матеріальну шкоду позивачці ОСОБА_1 за нанесення їй тілесних ушкоджень. Відповідно до ч.2 цієї ж статті потерпілій відшкодовується також моральна шкода.
Зважаючи на вище викладене ОСОБА_2 не несе відповідальності перед позивачкою ОСОБА_1 за завдану їй шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, виходячи з викладеного позов підлягає частковому задоволенню, оскільки суд вважає, що позивачці крім матеріальної шкоди завдано і моральну шкоду, а тому виходячи з принципів розумності і справедливості, позов в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з ВАТ УСК «Дженералі Гарант» на користь ОСОБА_1 1500грн.
Задовольняючи позов, також підлягають до стягненню з відповідача і понесені позивачем судові витрати в розмірі 68,00 грн.
На підставі ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ВАТ УСК «Дженералі Гарант» про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути із відкритого акціонерного товариства українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на користь ОСОБА_1 - 84,20грн. - в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1500,00грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, а також судові витрати у розмірі 68,00грн, а всього 1652 (одна тисяча шістсот п'ятдесят дві)грн.. 20коп..
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду має бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Головуючий: