Справа № 1-58/2008р.

 

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

19 травня 2008 року                                                                          м. Прилуки

 

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Ільченка О.І., при секретарі Іценко Ю.О., з участю прокурора Трохименка Р.М., потерпілого ОСОБА_2., захисника підсудного - адвоката ОСОБА_3., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Прилуки кримінальну справу про обвинувачення  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця с.Рудівка, Прилуцького району, Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого, освіта вища, працюючого завідуючим неврологічним відділенням Прилуцької ЦМЛ, раніше не судимого,

за ч.1 ст.190, ч.2 ст.368 КК України,-

 

ВСТАНОВИВ :

 

         У період з 11 грудня 2006 року по 14 лютого 2007 року підсудний ОСОБА_1,  використовуючи своє службове становища, обманним шляхом заволодів майном  потерпілого ОСОБА_2. при наступних обставинах.

Так ОСОБА_1, працюючи завідуючим неврологічного відділення Прилуцької центральної міської лікарні, будучи наділеним спеціальними повноваженнями щодо здійснення контролю за своєчасністю та обґрунтованістю направлення хворих на ЛКК та МСЕК, однак не маючи необхідних повноважень здійснити це одноособово, і більше того, встановлювати групу інвалідності, та про що завідомо це не було відомо потерпілому ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, всупереч службовим обов”язкам і діючому законодавству, заволодів майном останнього: телефоном “Panasonic”, вартістю 160 грн. та грошовими коштами в сумі 4000 грн., передача яких була здійснена 14.02.2007 року в службовому кабінеті підсудного. Після передачі грошей, такі були виявлені в робочому столі ОСОБА_1. та вилучені працівниками міліції.

 

            Допитаний в якості підсудного ОСОБА_1 винним себе за зміненим прокурором обвинуваченням у суді за ч.1 ст.190 КК України та за раніше пред”явленим обвинуваченням у злочині за ч.2 ст.368 КК України не визнав повністю та пояснив, що це спланована проти нього акція. Так пояснив, що дійсно він готував медичну документацію ОСОБА_2. на ЛКК, МСЕК для отримання хворим групи інвалідності, оскільки медичні документи давали йому таке право. Направленню документів хворого на ЛКК, передувало лікування ОСОБА_2. на денному стаціонарі неврологічного відділення Прилуцької ЦМЛ. Після проходження МСЕК ОСОБА_2 була встановлена Ш група інвалідності. Також дійсно була розмова з ОСОБА_2. про телефон, але він від потерпілого нічого не отримував, а вилучені під час обшуку у квартирі телефони, є його власними. Незважаючи на спробу ОСОБА_2. 14.02.2007 року в знак подяки дати йому гроші, але він сказав: „Забери свої гроші та йди з богом”. Ніяких грошей від потерпілого він не отримував і домовленості про це не було. Відеозапис огляду місця події частково змонтовано, бо камеру неодноразово відключали. Працівники міліції йому відмовили у перегляді відеозапису. Після виявлення у його кабінеті грошей, на його руках не було ніякого світіння, незважаючи на позначення грошей. У судовому засіданні він подав письмову заяву про застосування до нього амністії, оскільки за станом здоров”я він вже не має можливості доводити свою невинність у незаконно пред”явлених звинуваченнях.      

Незважаючи на таку позицію підсудного його вина у шахрайстві підтверджується зібраними по справі доказами

Так, потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив, що більше року тому, він переніс хірургічну операцію і  зі слів медика, який  здійснив таку, за характером  своєї хвороби, він має  право на встановлення групи інвалідності. Проте для цього йому необхідно було пройти медичне обстеження за місце реєстрації, тобто у м. Прилуках, хоча він фактично проживає у м. Києві, де щодня працює. За допомогою в отриманні групи інвалідності (без обстеження) він звернувся до підсудного ОСОБА_1., який проживав поблизу його батьків.

Через сина підсудного, він зустрівся з останнім, який повідомив які необхідні документи та назвав розцінки для отримання другої групи інвалідності в розмірі 3500 доларів США. Але ОСОБА_1 постійно змінював суми, які починалися з 1200 доларів США (за третю групу), а тому він почав сумніватись у його послідовності щодо домовленості та почав записувати на свій  мобільний телефон їх спілкування. Кошти він передавав частинами. Так як коштів, які потребував у нього ОСОБА_1 не було, то його співмешканка оформляла кредит в „Експобанку”. Крім того, на прохання ОСОБА_1 він передав йому радіотелефон стаціонарного  зв”язку “Панасонік”, вартістю 160 грн. в упаковці, яку не розкривав.

            Потому, коли ОСОБА_1 почав змінювати умови їх домовленості, він звернувся  за допомогою  в органи міліції, надавши їм  4000 грн. купюрами по 200 грн. кожна, які  вони  належним чином зареєстрували та 14 лютого 2007 року повернули йому  для передачі ОСОБА_1 Цього ж дня, він зайшов до кабінету ОСОБА_1 і на його нагадування передав йому кошти, поклавши такі на папку, яку такий зсунув у шухляду стола. ОСОБА_1 ошукав його і тим самим, внаслідок передачі хабара,  йому спричинені матеріальні збитки на суму 14000 грн., крім 4000 грн. належних йому, які знаходяться по справі, в якості речових доказів та радіотелефону, вартістю 160 грн.   Вважає, що зміна прокурором обвинувачення ОСОБА_1 з вимагання та дачі хабара - на шахрайство, є безпідставною. У зв”язку з чим, він підтримує обвинувачення у раніше пред”явленому обсязі за ч.2 ст.368 КК України.

            Разом з тим, ОСОБА_2 просить стягнути з підсудного на його користь 14000  грн. матеріальної та на відшкодування моральної шкоди 15000 грн., зважаючи, що внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_1. призвело до його нервового зриву та суттєвого погіршення самопочуття.

            Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що через його хворобу він не пам”ятає коли та з ким знаходився на лікуванні у Прилуцькій ЦМЛ. В той же час підтримав покази, дані ним на досудовому слідстві з яких вбачається, що коли в грудні 2006 року він перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Прилуцької ЦМЛ у палаті № 13, то з ним перебували на лікуванні у палаті два чоловіки, серед яких імені ОСОБА_2 він не пам”ятає.

            Свідок ОСОБА_5. у суді підтвердив, що він був присутнім у якості понятого при проведенні огляду місяця події, а саме кабінету завневрологічного відділення Прилуцької ЦМЛ ОСОБА_1. 14.02.2007 року. До кабінету він заходив з другим понятим і працівниками міліції, де був тільки сам підсудний. Тоді у кабінеті підсудного було знайдено грошові кошти, при освітленні яких, просвічувалося слово „Хабар”, а при освітленні рук підсудного ніякого світіння не було. Під час проведення слідчої дії примусу ні до кого не застосовувалося. Він підтримує покази, дані ним при допиті його свідком і обставини зафіксовані у протоколі огляду місця події за виключенням перегляду відеозйомки.

            Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що в грудні 2006 року він дійсно перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Прилуцької ЦМЛ у лікаря ОСОБА_1. Події того часу він вже не пам”ятає, але два рази бачив у лікарні потерпілого ОСОБА_1, проте де саме та що він там робив - не знає.

Свідок ОСОБА_7у суді пояснив, що він є головою лікарсько-консультативної комісії. Коли лікуючий лікар вважає, що пацієнт має ознаки інвалідності, то подає відповідні медичні документи на хворого ЛКК. До складу такої комісії входить 3 особи (голова комісії, спеціаліст і лікуючий лікар). У розглядуваному випадку ОСОБА_1 був одночасно лікарем і спеціалістом, а головою замість нього був ОСОБА_8 При погодженні медичної документації, відповідні документи та хворий направляються на медико-соціальну експертизу (МСЕК), яка безпосередньо визначає ступінь стійкої непрацездатності та групу інвалідності. ЛКК не має впливу на рішення МСЕК.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердила, що вона була запрошена понятою при виявленні та вилученні грошей (великими купюрами) у робочому кабінеті підсудного. Коли всі зайшли у кабінет, то там був лише один підсудний. Гроші були знайдені (але не відразу) у шухляді робочого столу ОСОБА_1., який заперечував про отримання таких від кого-небудь. При освітленні лампою, виявлені гроші світилися фіолетовим кольором „Хабар”, але на руках підсудного такого світіння виявлено не було. Вся слідча дія була відзнята на відеокамеру, зйомку якої вона відмовилася переглядати. Те що проводилося в кабінеті було задокументовано. Будь-якого примусу на учасників слідчої дії з боку працівників міліції не було.

 Свідок ОСОБА_10. у суді пояснив, що в грудні 2006 року він перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділені Прилуцької ЦМЛ, де лікувався у ОСОБА_1., у палаті № 13. У палаті з ним лікувалися також ОСОБА_11 і ОСОБА_12 За період свого лікування, потерпілий ОСОБА_2 в його палаті не лікувався.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні підтвердив, що в кінці 2006 року на прохання ОСОБА_2. він купував радіотелефон „Панасоннік”, моделі 2106 в біло-голубій упаковці за 150-160 грн. Як пояснив потерпілий такий телефон вимагає у нього лікар ОСОБА_1 за групу інвалідності. Він разом із потерпілим їхали в м. Прилуки та везли той телефон, але по дорозі потрапили в ДТП. Пізніше потерпілий повідомив йому, що даний телефон передав підсудному. На фототаблиці свідок вказав на коробку з радіотелефону під № 2, як такий, що купував ОСОБА_2 для передачі ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_14 у суді пояснила, що вона є дружиною підсудного.14.02.2007 року близько 13 год. вона прийшла до робочого кабінету чоловіка, проте відразу туди не змогла потрапити. Коли ж все-таки зайшла до кабінету, то там побачила чоловіка та на столі лежали якісь гроші. Якийсь чоловік все що відбувалося в кабінету знімав на відеокамеру. Також вона підтвердила, що в їх квартирі проводився обшук, під час якого було вилучено два телефони фірми „Панасоннік”, які були їх особистими та чоловік телефонів додому не приносив. Після ознайомлення вона підписувала заповнений протокол обшуку, доповнень та зауважень не робила. Але стверджує, що коробки з під телефонів тоді не вилучалися.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що 14.02.2007 року вранці її, як медсестру ОСОБА_1 попросив переписати виписку з історії хвороби (бо у неї розбірливий почерк) з одного аркуша на інший. Коли вона зайшла в робочий кабінет підсудного, то там також був і якийсь чоловік (впізнати не може). Виписку вона переписувала на посту та коли це зробила, занесла у кабінет ОСОБА_1. у якого також сидів той чоловік.

Свідок ОСОБА_16. у суді пояснив, що 14.02.2007 року він приходив до ОСОБА_1. в лікарню за довідкою та під робочим кабінетом підсудного бачив якогось чоловіка у шапці (впізнати не зможе). Двері даного кабінету були відкриті, але самого лікаря там не було. Пізніше, після того як виходив курити, довідку йому віддали там же у коридорі.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні підтвердив, що 14.02.2007 року він був присутнім у робочому кабінеті підсудного коли вже оформлявся протокол огляду місця події. Він бачив гроші, що були вилучені номіналом начеб-то по 20 грн. (бо зеленого кольору). Події які там відбувалися знімалися на відеокамеру. Після оголошення протоколу огляду місця події, на його прохання занесли до протоколу те, що при освітленні рук ОСОБА_1. (як йому повідомили) ніякого світіння не було. У його присутності переглянути відеозйомку не пропонували, більше того ніхто не відмовлявся таку переглянути. При відеозйомці робилася пауза. Також він був присутнім при проведенні обшуку у квартирі підсудного. У присутності понятих, які перебували у коридорі квартири, дружина ОСОБА_1. винесла телефони, з яких слідчим було відібрано два, моделі „Панасоннік”. Чи вилучалися коробки від телефонів він не пам”ятає, але спочатку телефони надавалися без упаковок. Після закінчення слідчих дій був оголошений відповідний протокол, але вилучене не упаковувалося та не опечатувалося.  

Із оголошених у судовому засіданні показів свідка ОСОБА_18 від 22.02.2007 року вбачається, що з потерпілим ОСОБА_2. вона перебуває у громадянському шлюбі. У період з 11 по 19 грудня 2007 року її чоловік ОСОБА_2 знаходився в м. Києві та на стаціонарному лікуванні в Прилуцькій міській лікарні не перебував. 15.12.2006 року по телефону ОСОБА_2 повідомляв їй, що завреврологічного відділення ОСОБА_1 вимагає в нього 3500 доларів США. Оскільки у них не було таких коштів, то вона брала кредит у „Експобанку” в розмірі 1900 доларів США (а.с. 117-118).

Із оголошених у суді показів свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 від 22.02.2007 року вбачається, що в період з 11 по 19 грудня 2007 року вони неодноразово бачили ОСОБА_1. на базарі „Бон-Апетит”, який займався там торгівельною діяльністю (а.с. 121-122).

              

Крім показів потерпілого, свідків, вина підсудного ОСОБА_1. підтверджується наступними матеріалами справи:

Протоколом усної заяви про злочин ОСОБА_2. та оглядом грошових коштів у сумі 4000 грн. (двадцять купюр номінальною вартістю по 200 грн. кожна) отриманих від останнього, які позначені барвниками з нанесенням напису „ХАБАР”. Були переписані номери та серії купюр і повернуті ОСОБА_2 (а.с. 3-4).   

            Згідно протоколу огляду місця події від 14.02.2007р. вбачається, що з правої сторони шухляди письмового столу, що в робочому кабінеті завневрологічного відділення Прилуцької ЦМЛ ОСОБА_1. виявлені та вилучені гроші, двадцять купюр, номіналом по 200 грн. кожна, всього 4000 грн. Номери та серії купюр повністю співпадають з такими, що були занесені у протокол огляду грошових купюр перед передачею ОСОБА_2. При освітленні таких купюр видно світіння жовтого кольору, на лицевій стороні купюр є напис „ХАБАР”. При освітленні пальців рук та одягу присутнього ОСОБА_1. ультрафіолетовим променем ніякого світіння не має. Під час огляду застосовувалась відеозйомка (а.с. 8-10).        

            Згідно п.24 витягу з наказу № 1 від 02.01.1990 року ОСОБА_1 лікаря - невропатолога призначено завідуючим неврологічного відділення з 02.01.1990 року (а.с. 7).

            Випискою № 10773 на хворого ОСОБА_1., який перебував на стаціонарному лікуванні з 11 по 19 грудня 2006 року (а.с. 17).

            Фотокопією посадової інструкції від 24.12.1999р. завідуючого неврологічного відділення (а.с. 18-21).

            Медичною карткою № 10773 стаціонарного хворого ОСОБА_2. (а.с. 22-34).

            Постанови про відмову у порушенні кримінальної справи відносно та визнання потерпілим ОСОБА_2. від 15.02.2007р. (а.с. 35-36).

            Висновками техніко-криміналістичної експертизи № 4-пк від 22.03.2007р. грошових купюр у сумі 4000 грн., виявлених та вилучених у робочому столі ОСОБА_1. (а.с. 42-44) та хімічної експертизи з ілюстраціями (а.с. 50-56).     

            Згідно протоколу обшуку від 16.02.2007р. у квартирі підсудного виявлено та вилучено 1) телефонний апарат  “Panasonic” КХ-ТС1405 ВХВ (black) з базою та трубкою в корпусі чорного кольору в коробці з блоком живлення. На коробці мається напис „Cordless” та зображення зовнішнього вигляду телефону; 2) телефон “Panasonic” КХ-ТС 2106 UA (база та трубка) в коробці із зображення зовнішнього вигляду телефону та маркуванням, у корпусі чорного кольору (а.с. 60).

            Протоколами виїмок від 19.02.2007р. з Прилуцької ЦМЛ стаціонарного журналу та журналу обліку хворих неврологічного відділення з копіями документів (а.с. 84-103).

            Протоколом огляду мобільного телефону „Nokia” 6230 І, відеокасети „Sony” 90 МР standard, Раl 8 (а.с. 115).

            Протоколом пред”явлення для впізнання від 18.04.2007р. згідно якого потерпілий впізнає коробку з-під телефону “Panasonic” КХ-ТС 2106 UA та саме у цій коробці знаходився радіотелефон, який він надав ОСОБА_1 в якості хабара (а.с. 180-181).

   Проаналізувавши докази по справі, суд дійшов висновку, що вони повністю узгоджуються між собою та викривають підсудного у вчиненому ним злочині. Невизнання підсудним своєї вини суд розцінює як спробу уникнути передбаченої законом кримінальної відповідальності.

Так, згідно п.3 Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи  втрати працездатності, затвердженого Постановою КМУ № 221 від 24 квітня 1994 року - направлення для огляду хворого на МСЕК видається лікарсько-консультативною  комісією за формою, затвердженою МОЗ, після клінічних досліджень.

Відповідно до Положення “Про медико-соціальну експертизу”,  огляд громадян у медико-соціальних комісіях проводиться за місцем проживання, або лікування та за направленням лукувально - профілактичного закладу. Хворого, який  направляється  на комісію, представляє лікар, який лікує, або голова лікарсько-консультаційної комісії   лікувально-профілактичного закладу. Медико-соціальна експертиза повинна  здійснюватися після повного та всебічного медичного обстеження, проведення  необхідних медичних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного діагнозу, професійно-трудового прогнозу, одержання результатів  відновного лікування, соціально-трудової реабілітації  та інших даних,  що підтверджують стійкий або необоротний  характер захворювання. Медико-соціальні експертні  комісії проводять засідання  тільки у  повному складі і  колегіально  приймають  рішення. Дані експертного огляду і рішення  заносяться до акта огляду та  протоколу  засідання медико-соціальної експертної комісії, які підписуються головою, членами комісії і засвідчуються печаткою. При встановленні інвалідності, медико-соціальні експертні комісії  керуються  Інструкцією про встановлення  груп інвалідності. Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність і обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника  лікувально - профілактичного закладу.

Таким чином, ОСОБА_1, відповідно до своїх  посадових обов”язків не входив до складу МСЕК і не міг вплинути на його рішення стосовно встановлення групи інвалідності, а лише є відповідальною особою за якість медичного обстеження, своєчасність і обґрунтованість направлення громадян  на медико- соціальну експертизу.

Також, оскільки лікарсько-консультаційна комісія на рівні Прилуцької міської лікарні складається не менше ніж із трьох осіб, то ОСОБА_1 на мав можливості  одноособово підготувати на направити медичні документи ОСОБА_2. на МСЕК.

Обставини, пов”язані з оформленням ОСОБА_2. на денний стаціонар для подальшої підготовки на обстеження ЛКК, МСЕК незалежно від дотримання, чи недотримання режиму хворого, не впливало на результати визначення групи інвалідності для нього.

Згідно диспозиції статті 368 КК України відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, якщо службова особа одержала його за виконання чи невиконання будь-якої дії з використанням свого службового становища. Із досліджених доказів по справі вбачається, що при зазначених обставинах ОСОБА_1 завдяки своєму службовому становищу не міг вжити необхідних заходів для їх вчинення іншими службовими особами, тобто в даному випадку в діях ОСОБА_1. відсутня об”єктивна сторона злочину, обвинувачення у якому підтримує потерпілий ОСОБА_2, що в свою чергу виключає склад злочину, передбачений ст. 368 КК - одержання хабара.

У зв”язку з чим, обвинувачення ОСОБА_1. в отриманні від ОСОБА_2. в якості хабара майна на загальну суму 18160 грн., слід визнати безпідставним за його недоведеністю, на що і посилався прокурор при зміні обвинувачення підсудному в суді.

 

Доводи ОСОБА_2. про передачу ним ОСОБА_1 14000 грн. не знайшли свого підтвердження в суді та докази, на які він посилається (самовільно проведені ним записи на свій мобільний телефон) неможливо визнати належними та допустимими, про що вказує у своїй постанові і прокурор при зміні обвинувачення в суді.

 

Разом з тим факт заволодіння підсудним ОСОБА_1. шахрайським шляхом у період з 11.12.2006 року по 14.02.2007 року та виявлення у нього радіотелефону “Panasonic”, вартістю 160 грн. і грошей у сумі 4000 грн., що належали ОСОБА_2 підтверджується показами потерпілого, свідків ОСОБА_5., ОСОБА_9 ОСОБА_13., ОСОБА_18, протоколом огляду місця події від 14.02.2007р., протоколом обшуку від 16.02.2007р., протоколом пред”явлення для впізнання від 18.04.2007р. та іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, які в той же час спростовують доводи підсудного щодо непричетності його до вчинення злочину.    

Всі вчинені дії ОСОБА_1., які встановлені в ході досудового слідства, перевірені судом та пов”язані з підготовкою медичних документів ОСОБА_2. на МСЕК, були спрямовані на заволодіння майном потерпілого шляхом обману та зловживання довірою.

Так підсудний ОСОБА_1 запевняючи ОСОБА_1. в оформленні йому другої групи інвалідності, достовірно знав і усвідомлював, що таке виходить за межі його повноважень і в кінцевому результаті не залежить від нього.

 

Оцінюючи здобуті докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що умисні дії підсудного ОСОБА_1., в частині заволодіння майном ОСОБА_2. слід кваліфікувати за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство)

Обставин, які б пом”якшували або обтяжували покарання підсудного в ході судового слідства не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання підсудному суд також враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином невеликої тяжкості, особу винного, як така, що займається суспільно-корисною працею, за місцем якої позитивно характеризується (а.с. 107-108), вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.с. 110), має хворобливий стан здоров”я (а.с. 74-80), є інвалідом другої групи (а.с.     ).

 За таких обставин, суд дійшов до висновку що для виправлення та запобіганню нових злочинів, підсудному необхідно обрати покарання в межах інкримінованої статті у вигляді штрафу.

Цивільний позов по справі підлягає частковому задоволенню із стягненням з підсудного на користь ОСОБА_2. в рахунок відшкодування моральної шкоди - 500 грн.,  в решті - відмовити у зв”язку з недоведеністю та вирішенням питання про повернення йому речових доказів: 4000 грн., радіотелефону “Panasonic” КХ-ТС 2106 UA.

Судові витрати, в частині витрат, пов”язаних з проведенням експертиз по справі підлягають стягненню з підсудного.

Долю речових доказів по справі вирішити в порядку ст. 81 КПК України

 

            Керуючись, ст.ст.323,324,327 КПК України, -

 

ЗАСУДИВ:

 

ОСОБА_1 визнати винним за ч.1 ст.190 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу - 850 (вісімсот п”ятдесят) гривень.

 

Згідно п.п. „е”, „ж” ст.1 Закону України „Про амністію” від 19 квітня 2007 року  ОСОБА_1 звільнити від призначеного судом покарання.

 

Підсудного ОСОБА_1 у обвинуваченні за ч.2 ст.368 КК України визнати невинним і по суду виправдати за відсутності в його діях даного складу злочину. 

 

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди з засудженого ОСОБА_1. в сумі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. - залишити без задоволення; позов до нього про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково - стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 500 (п”ятсот) грн.

 

Речові докази по справі: 4000 (чотири тисячі) грн., мобільний телефон „Nokia 6230 I”, радіотелефон “Panasonic” КХ-ТС 2106 UA, що зберігаються в Прилуцькій міжрайонній прокуратурі повернути ОСОБА_2; відеокасету „Sony” 90 МР standard, Раl 8 приєднати та залишити при справі; телефонний апарат “Panasonic” КХ-ТС1405 ВХВ (black) з базою та трубкою в коробці повернути ОСОБА_14(а.с. 60, 116).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави - 347 (триста сорок сім) грн. 85 коп. - судових витрат за проведення судових експертиз (а.с. 45, 53).

            Запобіжний захід ОСОБА_1, до вступу вироку в законну силу, залишити попереднім - підписку про невиїзд.

 

           

            На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області  через Прилуцький міськрайонний суд  на протязі 15 діб з  моменту його проголошення.

 

 

 

                        Головуючий:                                                О.Ільченко