справа №1-225/08*

 

В И Р О К

іменем УкраЇни

 

                   05 серпня  2008 року                                                             м.Ніжин

 

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді Олійника В.П.,

при секретарі - Гузій Ю.Л., Царенку А.А.,

з участю прокурора - Мазун А.А., Хоменка В.М., Данченко О.М.,

захисників - ОСОБА_1., ОСОБА_2.,

неповнолітнього потерпілого, законного представника

неповнолітнього потерпілого,

 

                   розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця села Бакаївка Ічнянського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з повною загальною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, до адміністративної відповідальності не притягувався, зареєстрованого і проживаючого в АДРЕСА_1

                   ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця села Бакаївка Ічнянського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з повною загальною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, до адміністративної відповідальності не притягувався, зареєстрованого і проживаючого в АДРЕСА_2

                   за ст. 187 ч.2 КК України,

 

встановив:

 

                   18 квітня 2008 року близько 03 години на території залізничного вокзалу м.Ніжина Чернігівської області ОСОБА_4за попередньою змовою з ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп”яніння та маючи умисел на вчинення відкритого викрадення чужого майна, доводячи свої наміри до кінця, відкрито заволоділи шляхом ривку у ОСОБА_5його курткою, в якій знаходився мобільний телефон марки “Самсунг Е 360” ІМЕІ НОМЕР_1, вартістю 344 гривні, в якому знаходились сім-картки операторів мобільного зв”язку “Білайн”, вартістю 05 гривень, із залишком на рахунку 04 гривні, та “Київстар”, вартістю 05 гривень із нульовим залишком на рахунку, при цьому ОСОБА_4., зникаючи з місця пригоди, надів на себе куртку ОСОБА_5., мобільний телефон останнього поклав до своєї кишені. ОСОБА_5., маючи намір на повернення свого майна, прохав ОСОБА_3. та ОСОБА_4. повернути його куртку та телефон, після чого ОСОБА_4. повернув останньому куртку без мобільного телефону, після чого ОСОБА_5. став прохати їх повернути телефон. ОСОБА_4. та ОСОБА_4. з метою подальшого утримання вищезазначеного телефону, а також з метою заволодіння іншим майном ОСОБА_5. вчинили напад на останнього із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя і здоров”я, під час якого стали спільними діями спричиняти ОСОБА_5. тілесні ушкодження- ОСОБА_4. наніс удар чолом в обличчя ОСОБА_5., ОСОБА_4. наніс удар рукою в плече останнього, після чого спільними діями зіштовхнули його з насипу шляхопроводу, після чого ОСОБА_4. та ОСОБА_4., маючи умисел на подальше заволодіння майном, спустившись по насипу донизу, де продовжили спричиняти ОСОБА_5. тілесні ушкодження, під час якого ОСОБА_4. став ногами наносити чисельні удари в область голови та тулуба ОСОБА_5., при цьому ОСОБА_4. та ОСОБА_4. заволоділи майном останнього-курткою, вартістю 153 гривні, кросівками, вартістю 120 гривень, джинсовими штаньми, вартістю 128 гривень, печаткою зі срібла, вагою 10 грамів, вартістю 120 гривень, браслетом зі срібла, вагою 04 грами, вартістю 100 гривень, ланцюжком зі срібла, вагою 07 грамів, вартістю 140 гривень, грошима в сумі 20 гривень, після чого з місця вчинення зникли. Потерпілому ОСОБА_5. заподіяна матеріальна шкода в розмірі 1139 гривень.

                   Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4. вину свою визнав повністю і показав, що 17 квітня 2008 року він разом із ОСОБА_4. приїхали до м.Ніжина, близько 03 години вийшли із кафе "Глорія", розташованого на залізничному вокзалі м.Ніжина, де розпивали спиртні напої, направившись до Київської платформи, побачили невідомого хлопця-потерпілого по справі ОСОБА_5., який завернув за ріг будинку, при цьому ОСОБА_4. запропонував заволодіти мобільним телефоном та курткою цього хлопця, проти чого він не заперечував, після чого вони підійшли до незнайомого хлопця, завели розмову з ним, після чого ОСОБА_4. зірвав з плечей ОСОБА_5.  куртку і побіг в напрямку шляхопроводу, потерпілий ОСОБА_5. прохав повернути куртку, при цьому сказав, що пійде до міліції, після чого він з метою недопущення звернення потерпілого до міліції, віддав останньому паспорт ОСОБА_4., після чого пішли в напрямку, куди побіг ОСОБА_4.. Зустрівши ОСОБА_4. поблизу автостанції м.Ніжина, потерпілий став прохати повернути йому куртку, ОСОБА_4. віддав потерпілому куртку, після чого, потерпілий, виявивши нестачу мобільного телефона в куртці, став прохати повернути мобільний телефон, на що ОСОБА_4. сказав, що ніякого телефона у нього немає, після чого потерпілий повернувся і пішов, при цьому він повідомив ОСОБА_4., що у потерпілого знаходиться його паспорт, після чого ОСОБА_4. наздогнав потерпілого і став вимагати повернення паспорта, на що потерпілий відповів, що оскільки у ОСОБА_4. немає його мобільного телефона то й у нього немає його паспорта, після чого ОСОБА_4. наніс удар чолом свого обличчя в обличчя потерпілого, після чого ОСОБА_4., з метою підтримки ОСОБА_4., наніс удар рукою в плече потерпілого, після того як потерпілий скотився з насипу, ОСОБА_4. та він спустилися до низу та спільними діями - він бив потерпілого ногами по тулубу і голові, ОСОБА_4. одночасно знімав з потерпілого куртку, після цього ОСОБА_4. спробував зняти штани із потерпілого, але в нього це не вийшло, після цього штани зняв ОСОБА_4.. Після цього він зірвав ланцюжок із шиї ОСОБА_5., при цьому підсудний ОСОБА_4. показав, що заволодіти майном потерпілого ОСОБА_5., а саме його мобільним телефоном,  а в подальшому і іншим майном, запропонував ОСОБА_4., на що він погодився, в подальшому заволодівали майном потерпілого спільними із ОСОБА_4. діями. В подальшому він та ОСОБА_4. утримуючи при собі речі ОСОБА_5. пішли на територію автостанції м.Ніжина, де під сходами пішохідного мосту тимчасово сховали дані речі. Приїхавши додому він сховав одяг та ланцюжок у себе вдома, штани згодом передав ОСОБА_4.. Позовні вимоги Ніжинського міжрайонного прокурора на користь Ніжинської центральної районної лікарні визнав, позов представника потерпілого визнав і просив задовольнити в межах доведеності, зобов"язавшись в обов"язковому порядку сплатити матеріальну і моральну шкоду, в скоєному щиро розкаявся, попросив вибачення у потерпілого та законного представника потерпілого.

                   Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4. вину свою визнав повністю і показав, що 17 квітня 2008 року він разом із ОСОБА_3. приїхав до м.Ніжина, 18 квітня 2008 року близько 03 години на території залізничного вокзалу м.Ніжина біля "Київської" платформи побачили невідомого хлопця-потерпілого по справі ОСОБА_5.., після чого він запропонував ОСОБА_3. забрати у нього мобільний телефон, на що ОСОБА_4. погодився, після чого вони підійшли до ОСОБА_5., завели з ним розмову в ході якої він зірвав з плечей ОСОБА_5. куртку і побіг до шляхопроводу, дорогою витягнув з кишені куртки мобільний телефон, куртку надів на себе. Перебуваючи на шляхопроводі з боку вул. Шевченка м.Ніжина він зустрів ОСОБА_3. та ОСОБА_5. та на прохання останнього віддав йому куртку, ОСОБА_5., перевіривши кармани куртки та не виявивши свого мобільного телефона, став прохати його повернути телефон, на що він відповів, що ніякого телефона у нього немає, після цього ОСОБА_5. розвернувся і пішов, після того як ОСОБА_4. повідомив йому, що у ОСОБА_5. знаходиться його паспорт, він наздогнав ОСОБА_5. та повернувши його на місце попередньої розмови з метою отримання свого паспорта наніс удар зоною чола в обличчя ОСОБА_5., після чого ОСОБА_4. наніс удар рукою по тулубу останнього, потім вони зіштовхнули ОСОБА_5. з насипу шляхопроводу, після чого спільним діями- ОСОБА_4. наносив удари ногами по голові та талубу ОСОБА_5., а він одночасно знімав куртку, потім допоміг ОСОБА_3. зняти штани, при цьому ОСОБА_4. зірвав із шиї ОСОБА_5. ланцюжок. Після чого вони пішли на територію автостанції м.Ніжина, де під сходами пішоходного переходу сховали речі ОСОБА_5., близько 05 години виїхали додому. Мобільний телефон він залишив у себе, через декілька днів ОСОБА_4. передав йому штани.Позовні вимоги Ніжинського міжрайонного прокурора на користь Ніжинської центральної районної лікарні визнав, в скоєному щиро розкаявся, попросив вибачення у потерпілого та законного представника потерпілого, завдану матеріальну і моральну шкоду потерпілому відшкодував.

                   Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5. показав, що 18 квітня 2008 року близько 03 години він перебував на залізничному вокзалі м.Ніжина, поруч із поштовим відділенням до нього підійшли двоє невідомих хлопців, яких в судовому засіданні ОСОБА_5. впізнав відповідно як ОСОБА_3. та ОСОБА_4., завели з ним розмову, потім хлопці запропонували йому відійти за ріг будівлі, щоб справити природні потреби, після того як вони звернули за ріг будівлі ОСОБА_4. зірвав з нього куртку і побіг в сторону шляхопроводу, після чого він повідомив, що має намір звернутися до міліції, на що ОСОБА_4. відповів, що цього не потрібно робити, бо його приятель не усвідомлює, що робить. Потім ОСОБА_4. передав йому паспорт і запропонував разом з ним знайти ОСОБА_4. з метою повернення куртки. На мосту біля автостанції м.Ніжина вони побачили ОСОБА_4., при цьому він попросив його повернути його куртку, на що ОСОБА_4. повернув куртку, перевіривши кармани куртки та не виявивши свого мобільного телефона, він став просити ОСОБА_4. повернути його, на що останній відповів, що ніякого телефона у нього немає, він повторив свою вимогу, на що ОСОБА_4. заявив вимогу про повернення паспорту, на що він відповів, що оскільки у ОСОБА_4. немає мобільного телефона, то у нього немає його паспорта, після чого відчув удар зоною чола в своє обличчя та впав на землю, намагався встати, але його знову вдарили, він впав і скотився вниз. Потім ОСОБА_4. та ОСОБА_4. спустились донизу, стали бити його ногами по голові та по тулубу, при цьому він періодично втрачав свідомість, під час побиття з нього було стягнуто куртку та штани, хто конкретно його бив та знімав його речі він не бачив. Після нападу він виявив відсутність мобільного телефону, куртки, штанів, кросівок, ланцюжка, браслету, печатки, грошей в сумі 20 гривень. При цьому потерпілий ОСОБА_5. претензій до ОСОБА_4. не має, оскільки останній відшкодував йому завдану матеріальну і моральну шкоду, просив суворо не карати підсудного ОСОБА_4..

                   Допитана в судовому засіданні законний представник потерпілого ОСОБА_6. показала, що 18 квітня 2008 року під час її чергування до неї зайшов її син- ОСОБА_5., весь побитий та у крові, при цьому був босий та роздітий, із одягу у нього був тільки гольф, нижня білизна була відсутня, при цьому зазначила, що стан здоров"я її сина різко погіршився, постійно болить голова, у зв"язку з чим син не поступив до Ніжинського агротехнічного інституту, від цивільного позову про стягнення матеріальної і моральної шкоди щодо стягнення з підсудного ОСОБА_4. відмовилась, оскільки останній відшкодував їй 1559 гривень матеріальної шкоди і 4449 гривень моральної шкоди, при цьому просила стягнути із підсудного ОСОБА_3. 1559 гривень матеріальної шкоди та 10560 моральної шкоди, також просила не позбавляти волі підсудного ОСОБА_4..

                   Вина підсудних у вчиненні інкримінованого їм злочину підтверджується також дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме-

• висновком Ніжинської міжрайонної судово-медичної експертизи №364 від 24 травня 2008 року, згідно якої у неповнолітнього ОСОБА_5, 1992 року народження, мали місце ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку і післятравматичним субарахноїдальним крововиливом, яка ускладнилась церебростенічним синдромом; забійної рани лівої надбрівної дуги, масивної гематоми та саден обличчя; ушкодження, як такі, що потягли за собою тривалий, більше 21-го дня розлад здоров”я і не являються небезпечними для життя, належать до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. (а.с 40-43);

• протоколом явки з повинною ОСОБА_7.  від 29.04.2008 року, в якому відображено його зізнання про вчинений ним напад на невідомого хлопця та заволодіння його майном, при цьому в поясненнях від 29.04.2008 року ОСОБА_4. зазначив, що він запропонував зняти із потерпілого куртку та штани (а.с.16);

• протоколом явки з повинною ОСОБА_4. від 29.04.2008 року, в якому відображено його зізнання про вчинений ним напад на невідомого хлопця та заволодіння його майном (а.с.18);

• матеріалами виїмки від 29.04.2008 року у ОСОБА_4. мобільного телефону марки “Самсунг Е360” ІМЕІ НОМЕР_1, з сім карткою оператора мобільного зв”язку “Білайн” та штанів джинсових, синього кольору, якими він заволодів спільно з ОСОБА_3. у ОСОБА_5. (а.с.35);

• матеріалами виїмки від 29.04.2008 року у ОСОБА_3. куртки зі шкірозамінника чорного кольору та ланцюжка з білого металу, яким він заволодів спільно з ОСОБА_4. у потерпілого ОСОБА_5. (а.с.33);

• протоколом очної ставки між ОСОБА_4. та ОСОБА_3. від 30.04.2008 року, під час якої було встановлено ролі кожного та їх дії у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_5., де зазначено, що  ОСОБА_4. повідомив ОСОБА_3. про свої наміри заволодіти телефоном, завдав першого удару з метою залишення при собі мобільного телефону та повернення свого паспорту, запропонував ОСОБА_3. зняти з ОСОБА_5. куртку та штани, пропонував ОСОБА_3. зупинити побиття ОСОБА_5. (а.с.36);

• протоколом відтворення обстановки та обставин події від 06.06.2008 року з ОСОБА_3., під час якого останній підтвердив свої покази, які давав під час досудового слідства та дав пояснення, при цьому показав на місці вчинення злочину, як саме він спільно з ОСОБА_4. вчинили напад на ОСОБА_5. (а.с.61-68);

• висновком товарознавчої експертизи №С-133 від 23.06.2008 року, у відповідності до якої вартість майна, яким заволоділи у ОСОБА_5., складає 1115 гривень (а.с.50-51).

                   Заслухавши підсудних та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вина підсудних ОСОБА_4. та ОСОБА_3. в інкримінованому  їм злочині доказана повністю і їх дії необхідно кваліфікувати за ст.187 ч.2 КК УкраЇни  як  розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров”я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

                   При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4. суд відповідно до ст.65 КК УкраЇни враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК УкраЇни є тяжким злочином, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, до адміністративної відповідальності не притягувався, задовільно характеризується по місцю проживання, обставини, що пом"якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, обставину, яка обтяжує покарання- вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп”яніння, і дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України до основного та додаткового покарання, встановлених в санкції ст. 187 ч.2 КК України, оскільки особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, при цьому суд враховує, що вищезазначені пом”якшуючі обставини, дані про особу підсудного істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом”якшення покарання, при призначенні покарання підсудному ОСОБА_4. суд у відповідності до ст. 68 КК України враховує характер та ступінь його участі у вчиненні злочину, при цьому в судовому засіданні встановлено, що підсудні ОСОБА_4. та ОСОБА_4. при вчиненні злочину діяли як співвиконавці, заздалегідь домовились про спільне його вчинення та спільно його вчинили, дійшли згоди щодо його вчинення шляхом спільних дій. Згідно ст. 69 КК України додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, передбачене у санкції ст. 187 ч.2 КК України, до підсудного ОСОБА_4. не застосовувати.

                   При призначенні покарання підсудному ОСОБА_3. суд відповідно до ст.65 КК УкраЇни враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК УкраЇни є тяжким злочином, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, до адміністративної відповідальності не притягувався, задовільно характеризується по місцю проживання, маючого подяку за сумлінне виконання обов”язків в лавах збройних сил України, проживаючого в малозабезпеченій сім”ї, обставини, що пом"якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставину, яка обтяжує покарання- вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп”яніння, і дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України до основного та додаткового покарання, встановлених в санкції ст. 187 ч.2 КК України,  оскільки особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, при цьому суд враховує, що вищезазначені пом”якшуючі обставини, дані про особу підсудного істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом”якшення покарання, при призначенні покарання підсудному ОСОБА_3. суд також у відповідності до ст. 68 КК України враховує характер та ступінь його участі у вчиненні злочину, при цьому в судовому засіданні встановлено, що підсудні ОСОБА_4. та ОСОБА_4. при виненні злочину діяли як співвиконавці, заздалегідь домовились про спільне його вчинення та спільно його вчинили, дійшли згоди щодо його вчинення шляхом спільних дій. Згідно ст. 69 КК України додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, передбачене у санкції ст. 187 ч.2 КК України, до підсудного ОСОБА_3. не застосовувати.

                   Цивільний позов Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах Ніжинської центральної районної лікарні до ОСОБА_4., ОСОБА_3. про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, в розмірі 1753 гривень 84 коп. визнаний підсудними і підлягає стягненню в солідарному порядку з підсудних, оскільки солідарну відповідальність по відшкодуванню шкоди несуть особи, діяння яких були об'єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій.

                   При вирішенні питання щодо цивільного позову законного представника потерпілого ОСОБА_7. про стягнення із підсудного ОСОБА_3. 1559 гривень матеріальної шкоди та 10560 гривень моральної шкоди, суд, на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, з'ясувавши характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, а також, враховуючи, що підсудним ОСОБА_4. відшкодовано потерпілому 1559 гривень матеріальної шкоди і 4449 моральної шкоди, приходить до висновку про необхідність стягнення з підсудного ОСОБА_3. матеріальної шкоди в розмірі 1559 гривень та моральної шкоди в розмірі 4449 гривень, оскільки відповідальність по відшкодуванню шкоди несуть особи, діяння яких були об'єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій, при цьому суд враховує характер тілесних ушкоджень, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, стан психічного потрясіння, який отримав неповнолітній потерпілий, який перебуває у перехідному періоді від дитинства та дорослості, негативний вплив злочинних дій на здоров”я потерпілого під час посягання і в даний час, обсяг страждань, характер вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок чого потерпілий не може вести активний спосіб життя, також суд враховує засади розумності, виваженості та справедливості.

                   Речові докази по справі згідно ст. 81 КПК України-мобільний телефон марки "Самсунг Е 360" ІМЕІ НОМЕР_1 з "сім-карткою" оператора мобільного зв"язку "Білайн" НОМЕР_2, штани джинсові синього кольору, куртка із шкірозамінника чорного кольору та ланцюжок з білого металу, які зберігаються у законного представника потерпілого ОСОБА_7.,- залишити у неї за належністю.             

                   Керуючись ст.ст.323, 324 КПК УкраЇни, суд,-

 

ЗАСУДИВ:

 

                   ОСОБА_3 визнати винним за ст. 187 ч.2 КК УкраЇни і призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК УкраЇни у вигляді  03 (трьох) років позбавлення волі.

                   Запобіжний захід ОСОБА_3до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою в СІЗО №32 м.Новгород-Сіверського ДДУВП Ураїни в Чернігівській області.

                   Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3обчислювати з моменту його затримання, тобто з  29 квітня 2008 року.

                   ОСОБА_4 визнати винним за ст. 187 ч.2 КК УкраЇни і призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК УкраЇни у вигляді  03 (трьох) років позбавлення волі.

                   Запобіжний захід ОСОБА_4до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою в СІЗО №32 м.Новгород-Сіверського ДДУВП України в Чернігівській області.

                   Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його затримання, тобто з  29 квітня 2008 року.

                   Стягнути в солідарному порядку з  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4 на користь Ніжинської центральної районної лікарні (м.Ніжин, вул. Семашко, 1, р/р 35426011001498, код 02006389 МФО 853592 УДК в Чернігівській області) 1753 (одну тисячу сімсот п"ятдесят три) гривні 84 копійки.

                   Стягнути з  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7в інтересах ОСОБА_51559 (одну тисячу п"ятсот п"ятдесят дев"ять) гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та  4449 (чотири тисячі чотириста сорок дев"ять) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 6008 (шість тисяч вісім) гривень.

                   Речові докази по справі згідно ст. 81 КПК України-мобільний телефон марки "Самсунг Е 360" ІМЕІ НОМЕР_1 з "сім-карткою" оператора мобільного зв"язку "Білайн" НОМЕР_2, штани джинсові синього кольору, куртка із шкірозамінника чорного кольору та ланцюжок з білого металу, які зберігаються у законного представника потерпілого ОСОБА_7.,- залишити у неї за належністю.             

                  

                   На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинский міськрайонний суд протягом  п"ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

 

                   Головуючий                                                                          суддя Олійник В.П.

 

                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

розбій вчинений у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечни м для життя чи здоров"я  особи, яка зазнала нападу. Насильство при розбої застосовується до особи, яка зазнала нападу. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров"я, незалежно від того, чи заволоділя винна особа чужим майном  з прямим умислом та корисливим мотивом

даний злочин вчинений за попередньою змовою ОСОБА_4. та ОСОБА_3., оскільки останні заздалегідь домовились про спільне його вчинення та спільно його вчинили, дійшли згоди щодо його вчинення, така домовленість відбулася у усній формі та за допомогою конклюдентних дій, при цьому діяли як співвиконавці.

ініціатором вчинення даного злочину він не буві виконував другорядну роль у його вчиненні, суд враховує активну роль іншого

 

 

при розгляді кримінальної справи поряд з іншими обставинами обов'язковому з'ясуванню і вирішенню підлягають питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат.

Відповідно до частини першої ст.93-1 КПК позов про стягнення таких витрат може бути пред'явлений закладом охорони здоров'я, органом Державного казначейства України або прокурором у порядку, передбаченому ст.28 та ч.2 і ч.3 ст.93 КПК

Роз'яснити судам, що у разі вчинення злочину групою осіб витрати на стаціонарне лікування потерпілого стягуються відповідно до ч.2 ст.93 (1001-05) КПК з кожного засудженого окремо з урахуванням ступеня їх вини та майнового стану.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) (далі - КПК) особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду

У разі, коли потерпілим визнано неповнолітню або недієздатну особу, суд забезпечує участь у справі законного представника цієї особи, який має захищати її права й охоронювані законом інтереси

Відповідно до ст. 63 КПК (1001-05) особа, яка допитана або підлягає допиту як свідок у справі, не може бути представником потерпілого

Суд повинен не тільки роз'яснити у судовому засіданні потерпілому та його представникові права, передбачені статтями 49, 52, 521, 87, 871, 88, 267, 348, 384 КПК (1001-05, 1003-05), а й забезпечити можливість їх реального здійснення. Потерпілому, який одночасно є і цивільним позивачем, роз'яснюються також права останнього, передбачені статтями 50 і 268 КПК.

Якщо під час досудового слідства потерпілий не заявив цивільного позову, суд повинен роз'яснити йому право зробити це в судовому засіданні, але до початку судового слідства.

Цивільний позов не може бути залишений без розгляду і з мотивів відсутності необхідних для його вирішення доказів, оскільки в силу п.4 ст.64 КПК України (1001-05) характер і розмір заподіяної злочином шкоди підлягають доказуванню у кримінальній справі.

Виходячи із змісту ст.28 КПК України (1001-05), право пред'явлення цивільного позову у кримінальній справі належить особі, що зазнала від злочину збитків. У зв'язку з цим у кримінальній справі не можуть розглядатися регресні позови органів страхування і соціального захисту населення, підприємств, установ чи організацій, які відшкодували потерпілому шкоду до розгляду справи в суді. Такі позови заінтересовані особи можуть пред'явити в порядку цивільного судочинства.

При розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Солідарну відповідальність по відшкодуванню шкоди несуть особи, діяння яких були об'єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій.

Приймаючи рішення про відшкодування шкоди, заподіяної кількома особами, суд в резолютивній частині вироку має вказати: на кого з підсудних покладається солідарна відповідальність, а на кого - часткова, в якому розмірі і на чию користь стягується сума на відшкодування шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової

відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (Абзац пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду N 5 (v0005700-01) від 25.05.2001)

 

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

 

На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), відповідно до статтей 174, 451 ЦК (1540-06) покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.