ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2013 року Справа № 913/2949/13

Провадження № 11пд/913/2949/13

За позовом Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, м. Луганськ

до Квартирно - експлуатаційного відділу міста Луганська, м. Луганськ

про зобов'язання укласти договір про відшкодування витрат за надані комунальні послуги

Суддя Москаленко М.О.

Секретар судового засідання Губарева М.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Ворвуль В.В., довіреність № 17/3332 від 09.04.2013

від відповідача - Лєжнєв М.М., довіреність № 3849 від 11.11.2013

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про зобов'язання укласти договір про відшкодування витрат Балансоутримувача за надання комунальних послуг Орендарю у редакції проекту договору № 17/65/13 від 04.10.2013.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на норми статей 525, 526, 649 Цивільного кодексу України, статей 181, 188 Господарського кодексу України, на умови договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 003837/09 від 24.02.2012, який діє до 22.02.2015 та відповідно до пункту 5.9 відповідач у справі зобов'язаний протягом 15 робочих днів з дати підписання договору оренди укласти з балансоутримувачем орендованого майна - позивачем у справі, договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Письмовим відзивом № 3848 від 11.11.2013 на позовну заяву відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що 31.12.2012 строк дії договору № 17/158-1/06 від 15.12.2006 скінчився, а відтак у КЕВ м. Луганська відсутні будь-які обов'язки перед позивачем. Крім того, відповідач зазначив, що згідно з пунктом 2 розділу 2 Закону України «Про деякі зміни до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» Кабінету Міністрів України доручено до 01.01.2013 забезпечити вилучення майна (рухомого і нерухомого), що використовується для розміщення та забезпечення діяльності військових прокуратур, з оперативного управління Міністерства оборони України, та безоплатно передати його до сфери управління Генеральної прокуратури України, забезпечити передачу бюджетних призначень на утримання військових прокуратур у 2012 році від Міністерства оборони України до Генеральної прокуратури України в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України; починаючи з 2013 року бюджетні призначення, які передбачалися Міністерству оборони України на утримання військових прокуратур, виділяти Генеральної прокуратурі України.

У судове засідання прибули повноважні представники сторін у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судових засіданнях під час судового розгляду справи представників учасників судового процесу, суд встановив такі фактичні обставини.

Між позивачем та відповідачем у справі укладено договір від 15.12.2006 № 17/158-1/06 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю, термін дії якого встановлений з 15.12.2006 по 14.12.2007.

01.01.2010 укладена додаткова угода № 1 до договору № 17/158-1/06 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю, якою строк дії вказаного договору встановлений з 15.12.2006 по 31.12.2012.

На підставі наказу Голови ДПтС України №480 від 01.11.2011 «Про затвердження найменувань органів, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів і навчальних закладів, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України» управління ДДУПВП у Луганській області було перейменовано в управління ДПтС України в Луганській області.

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» 24.02.2012 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (Орендодавець) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганська (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 003837/09, загальною площею 326,1 кв.м. (приміщення № 401 - 403, 406 - 409) на четвертому поверсі одинадцятиповерхової адміністративної будівлі (інв. № 10310001), розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2, що обліковується на балансі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області (Балансоутримувач). Договір оренди укладено строком на 2 роки 364 дні - з 24.02.2012 по 22.02.2015.

Відповідно до умов пункту 2.1 договору оренди нерухоме майно передане орендодавцем орендареві під розміщення військової прокуратури Луганського гарнізону. Як встановлено умовами пункту 5.9 договору оренди, протягом 15 робочих днів після підписання договору відповідач повинен був укласти з позивачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

02.04.2012 укладено додаткову угоду № 2 до договору № 17/158-1/06 про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю з питання перейменування Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області в Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області.

При цьому посилання на правову підставу укладення між позивачем та відповідачем договору про відшкодування витрат балансоутримувача на комунальні послуги (зокрема, відповідний договір оренди державного майна) у договорі від 15.12.2006 № 17/158-1/06 відсутнє як у вказаному договорі, так і у додаткових угодах до нього.

В обґрунтування вимог позову позивач посилається на те, що в односторонньому порядку відповідачем припинено виконання умов договору № 17/158-1/06 від 15.11.2006 та не відшкодовано надання комунальних послуг позивачеві за період з 02.01.2013 по час звернення до суду з даною позовною заявою.

Оскільки договір між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (Орендодавець) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Луганська (Орендар) від 24.02.2012 № 003837/09 діє до 22.02.2015 і відповідач продовжує користуватися приміщеннями, які є предметом зазначеного договору оренди, позивачем на адресу відповідача у справі із супровідним листом від 04.10.2013 № 17/9930 надіслано проект договору від 04.10.2013 № 17/65/13 про відшкодування витрат Балансоутримувача на надання комунальних послуг Орендарю (а.с. 30 - 32).

У пункті 6.1 проекту договору позивач зазначив, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013; умови договору розповсюджуються на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2013 (згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 24.02.2012 № 003837/09).

Вказаний проект договору відповідачем підписаний не був, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

При цьому договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 24.02.2012 № 003837/09, за наслідками порушення відповідачем умов пункту 5.9 договору оренди розірваний не був.

Відповідач проти позову заперечив з вказаних вище підстав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутніх під час судового розгляду справи представників учасників судового процесу, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у їх задоволенні з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 3 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно частини 3 статті 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Як встановлено частинами 3-5, 7 статті 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Як встановлено судом, позивачем на адресу відповідача у справі надісланий проект договору про відшкодування витрат Балансоутримувача за надання комунальних послуг Орендарю № 17/65/13 від 04.10.2013.

У пункті 6.1 проекту договору позивач зазначив, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013; умови договору розповсюджуються на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2013 (згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 24.02.2012 № 003837/09).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про передачу в 2012 році деяких бюджетних призначень Генеральній прокуратурі України» від 11.07.2012 № 458-р вирішено «відповідно до частин 6 статті 23 Бюджетного кодексу України передати бюджетні призначення, передбачені Міністерству оборони на 2012 рік у загальному фонді державного бюджету за програмою 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України та підготовка військ», у сумі 33190,2 тис. гривень (видатки споживання, у тому числі 22354,7 тис. - на оплату праці, 1675,4 тис. - на оплату комунальних послуг та енергоносіїв) Генеральній прокуратурі України за програмою 0901010 «Нагляд органів прокуратури за додержанням законів та представницькі функції в суді»; забезпечити після погодження в установленому порядку передачі бюджетних призначень, передбаченої пунктом 1 цього розпорядження, з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету: Міністерству фінансів - внесення відповідних змін до розпису державного бюджету; Державній казначейській службі - перерахування Генеральній прокуратурі України бюджетних коштів відповідно до переданих бюджетних призначень».

Пунктом 2 розділу 2 Закону України «Про деякі зміни до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» Кабінету Міністрів України доручено до 01.01.2013 забезпечити вилучення майна (рухомого і нерухомого), що використовується для розміщення та забезпечення діяльності військових прокуратур, з оперативного управління Міністерства оборони України та його безоплатну передачу до сфери управління Генеральної прокуратури України, забезпечити передачу бюджетних призначень на утримання військових прокуратур у 2012 році від Міністерства оборони України до Генеральної прокуратури України в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України; починаючи з 2013 року бюджетні призначення, які передбачалися Міністерству оборони України на утримання військових прокуратур, виділяти Генеральній прокуратурі України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Наказу № 100 Генеральної прокуратури України з 01.07.2012 у структурі та штатному розписі органів прокуратури України ліквідовано військові прокуратури Центрального, Південного, Західного регіонів України, військову прокуратуру Військово-Морських Сил України (на правах обласних) та підпорядковані їм військові прокуратури гарнізонів (на правах міських), їх загальну штатну чисельність 708 одиниць з відповідним фондом заробітної плати зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.

Отже, відповідно до вищезазначеного з 01.07.2012 військові прокуратури ліквідовано, бюджетні призначення на утримання військових прокуратур від Міністерства оборони України було передано до Генеральної прокуратури України.

Позивачем суду не надано доказів узгодження проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувачи з відповідним територіальним органом Державного казначейства України.

Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Положенням Про Державну казначейську службу України встановлені основні завдання Казначейства, серед яких є розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів, одним з яких відповідач у справі.

Згідно до ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Кошторисом є основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Установи мають право брати бюджетні зобов'язання, витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, встановлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

Обсяги бюджетних асигнувань є підставою для взяття розпорядниками коштів бюджету зобов'язань на здійснення видатків. Оплата рахунків Відповідача може бути здійснена лише за наявності в обліку органів Державної казначейської служби України їх зобов'язань та залишків коштів на рахунках за відповідним кодом економічної класифікації видатків.

При прийнятті установою, яка обслуговується в органах Державної казначейської служби України, тих чи інших зобов'язань, наявність та обсяги бюджетних асигнувань відображаються у відповідній бухгалтерській звітності.

Судом враховується, що розпорядники бюджетних коштів повинні брати бюджетні зобов'язання та провадити видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті без відповідних бюджетних асигнувань, не вважаються бюджетними зобов'язаннями, витрати на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Стаття 121 Бюджетного кодексу України наголошує, що посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законом. Порушення бюджетного законодавства, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законами України його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь. Взяття небюджетних зобов'язань та покриття небюджетної заборгованості за рахунок бюджетних коштів є неприпустимим. Це є бюджетним правопорушенням відповідно до статті 164(12) КУпАП та тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, враховуючи викладене вище, КЕВ м. Луганська не має законних підстав та бюджетних призначень (асигнувань) для укладання з Управлінням Державної пенітенціарної служби України в Луганській області договору на утримання Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері. Вказані витрати повинен нести орган, уповноважений на це відповідним нормативним актом. Крім того, договір оренди № 003837/09 від 24.02.2012, укладений між відповідачем та Фондом державного майна України по Луганській області, не має підстав для продовження своєї дії внаслідок ліквідації військової прокуратури Луганського гарнізону.

З урахуванням викладеного вище суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі з віднесенням на позивача судових витрат у справі на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні 25.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складання повного рішення - 02.12.2013.

Суддя М.О. Москаленко